Лингвофорум

Цитата: Letizia от марта 22, 2006, 17:39

ЦитироватьНорма – штука вообще крайне размытая. Особенно, когда ее пытаются создать всего за 15 лет.

Норма української мови існує вже років 70 щонайменше.

Цитата: Jumis от марта 22, 2006, 20:36
Но я другое имел в виду: 15 лет в статусе государственного языка.

Радше останні 25 років зазнає нападків та нехтування.
Раніше була обов'язкова, але непотрібна, а тепер... потрібна, але необов'язкова. Якось так.

Цитата: Jumis от марта 23, 2006, 19:09

ЦитироватьКстати, где Вы на Брянщине такое слышали? Я слышал только речь с переходными к белорусским диалектам особенностями, достаточно только чуть отъехать от Брянска в западном направлении.

Новозыбков. Вот бы самому понять: "бульба" и "трошки" - больше по-украински, или по-белорусски. Там ведь "треугольник" получился, еще много сотен лет назад?

Это бывший белорусскоязычный округ, перешедший на южновеликоруский

ЦитироватьЯкщо я правильно пам'ятаю, а також з тих нечастих навiдувать до далеких родичiв, що досi живуть в селах Запорiзької i Днiпропетровської областей, можу сказати, що це в основi майже те ж саме, що й лiтературна українська, та до неї запозичено багато слiв з росiйської. Але вони змiненi так, щоб вiдповiдати українским правилам, i змiнюються, як українськi слова.

Ну, це ще не перехідні говірки: навіть якщо лексика співпадає з російською на рівні, достатньому для взаєморозуміння, ми можемо однозначно ідентифікувати мову як українську чи російську за тим, як вона звучить. Порівняйте: «На прошлій неділі я заболів, у мене був сильний кашель і насморк» і «На прошлой неделе я заболел, у меня был сильный кашель и насморк». Так само й наявність словацьких запозичень у мові русинів Закарпаття ще не робить її словацьким діалектом (хоча перехідні діалекти, де русинські/українські фонетичні явища змінюються словацькими, також існують).

Невелике поправлення: я написав "запозичено", але не можу зi впевненностю сказати, чи вони запозиченi, чи завжди були в мовi. Коли двi мови так близькi, досить нелегко сказати, як воно було насправдi.

Цитата: Python от апреля  6, 2012, 13:12До речі, Ви б не могли навести для прикладу пару речень цією говіркою?

Я трохи злукавив, написавши "моя". Я її чув в дитинствi - нею розмовляли мої дiдусi та бабусi, i батько, коли розмовляв з ними. Але моя мати росiянка, i в "малiй" родинi ми сполучалися росiйською. Так що вiдсоткiв 50, якщо не бiльше, моїх знань українскої зi школи. Якщо я правильно пам'ятаю, а також з тих нечастих навiдувать до далеких родичiв, що досi живуть в селах Запорiзької i Днiпропетровської областей, можу сказати, що це в основi майже те ж саме, що й лiтературна українська, та до неї запозичено багато слiв з росiйської. Але вони змiненi так, щоб вiдповiдати українским правилам, i змiнюються, як українськi слова.

Якщо не комплексувати з приводу власної мови та власного походження, все стане на свої місця.   

Цитата: Lodur от апреля  6, 2012, 08:43
Але якщо розглядувати не норму, а iсторично iснуючi дiaлекти, то з моїх дуже обмежених спроб спiлкування з українцями iз Закарпаття можу сказати, що моя слобожаньска говiрка бiльш вiдрiзняється вiд їхньої, нiж вiд росiйської лiтературної норми.

На рівні лексики — безумовно. Але головним критерієм розрізнення російської й української мов є фонетико-граматичні явища, базова лексика. І гладкого переходу тут якраз і нема. Пов'язано це з тим, що домонгольське населення Східної України було значно винищене, і в часи Речі Посполитої й Російської Імперії відбувалось перезаселення цих територій вихідцями з Західної України, які кількісно переважали місцевих. Тому перехідні українсько-російські говірки виникли досить пізно, в переважній більшості вони є мішаними, з нерегулярностями в фонетиці через запозичення слів. Справжнім же українсько-російським переходом є білоруська мова, східні діалекти якої близькі до південноросійських, тоді як білоруські західнополіські говори близькі до українських волинських.

До речі, Ви б не могли навести для прикладу пару речень цією говіркою?

Я жодного разу не теоретик мови. (Хоч теорiя мови менi й цiкава). Не займався би перекладами - може i зовсiм до цього форума не потрапив.
Я ж не заперечую, що є двi лiтературнi норми. Але якщо розглядувати не норму, а iсторично iснуючi дiaлекти, то з моїх дуже обмежених спроб спiлкування з українцями iз Закарпаття можу сказати, що моя слобожаньска говiрка бiльш вiдрiзняється вiд їхньої, нiж вiд росiйської лiтературної норми.

А як щодо фонетичних критеріїв української й російської мов (ікавізм, розрізнення и та ы, акання, м'якість приголосних перед е)? В перехідній російсько-українській мові, як правило, спостерігається поєднання слів з різною фонетикою, а то й просто перемикання між мовами.

Цитата: Radley от марта 23, 2006, 13:48Сербська і хорватська - це фактично одна мова за усіма ознаками, окрім політичної, чого не можна сказати про російську та українську.
Мені здається, що ваше знайомство з українською мовою обмежується лише читанням етикет пральних порошків. Чи не думаєте ви, що цього може бути недостатньо, аби щось стверджувати щодо цієї мови?

Моє не обмежується. З думкою, що це, таки, одна мова з двома лiтературними нормами цiлком i повнiстю згоден. Так же, як i з тим, що нiяких "суржикiв" нема - є лише досить плавний перехiд дiалектiв мiж двома "полюсами". Вiдрiзнити мову сiл слобожанщини вiд сiл пiвдня Рociї дуже важко.