Яка це частина мови?

[Python]

В українській мові є такі слова, як «стриб», «шусть» та ін. Багато з них мають зв'язок зі спорідненими дієсловами, а часом і використовуються замість них. Російською цю частину мови називають «междометие». В українській мові є терміни «звуконаслідування» та «вигук». У випадку таких слів, як «стриб», «штовх» та деяких інших, мені важко визначити, що це. Звуконаслідування? Як правило, нема звуку, який би ці слова мали наслідувати. Вигук? Також майже ніхто не вигукує «штовх» чи «стриб», виконуючи відповідну дію.
То що це таке, і як такі слова слід називати?

[rocker]

Ризикну назвати іменниками.А він стриб!>А він [зробив] стриб!>А він стрибнув!

[Python]

Це не іменник, оскільки тоді довелося б зарахувати до цієї категорії й інші звуконаслідування та вигуки. Іменники мають відмінки — «стриб» чи «гульк» не мають їх.

[rocker]

Це не іменник, оскільки тоді довелося б зарахувати до цієї категорії й інші звуконаслідування та вигуки. Іменники мають відмінки — «стриб» чи «гульк» не мають їх.

Треба ж було з чогось розпочати . Щодо відмінювання я погоджуюся хоча,якщо захотіти,то й ці слова можна "втиснути" у відмінки.Наприклад:знаю я одного добродія па прізвище Скок.Як на мене,то слово "скок" має такі самі ознаки,що й запропоновані Вами.Але ж прізвище відмінюється!

[Python]

Згадується українська народна казка «Ох». Тут Ох — також іменник, власна назва, ім'я чаклуна. Але перетворення вигука в іменник вже виглядає як словотвірний процес, хоча до невідмінюваної основи ми додаємо лише закінчення, яке в називному відмінку взагалі нульове.

[Антиромантик]

народна

нарiдна 

[Python]

нарiдна

Ні, таки народна. Варіант «нарідна» також можливий, але він менш типовий, як і «нарід».

[iopq]

Але ж маймо слова "на" та "рід". Чому тоді народ?

[rocker]

Але ж маймо слова "на" та "рід". Чому тоді народ?

А Ви взагалі можете сказати :маємо А,Б,В,Г,Ґ,.....Ю,Я,ь.А потім запитувати:чому тоді "чому"?
     ROCK ON!

[Python]

Але ж маймо слова "на" та "рід". Чому тоді народ?

Я схиляюсь до думки, що тут має місце вплив інших слов'янських мов (зокрема, російської). Слова «народ» і «народний» більше вживаються в офіційному мовленні, ніж у побутовому, і могли або бути запозиченнями, або просто зберегти о в закритому складі під впливом іншомовних зразків. Споріднені з ними слова «рід», «рідний», «двоюрідній» та ін. вже мають чіткий перехід о-›і в закритому складі.

[Conservator]

Повертаю нарід до теми:) Думаю, що це відіменникові вигуки. Ми так в університеті вчили, і я з цим погоджуюся.

[andrewsiak]

Ось, що пише Жовтобрюх про такі форми в "Історичній граматиці української мови"

Крім координованих форм простого присудка у староукраїнській мові починали розвиватися і некоординовані. ... Це, ... скорочені форми дієслів. Вони творилися, головним чином, в усній народній мові. Староукраїнські пам'ятки їх фіксують рідко: тому в руку тыць, овому тыць і сему тыць (Іван Вишенский, 1598); От так, свату, вгору хвись, щоб тобѣ брикали (Іван Некрашевич, XVIII)

[Conservator]

Блін, слід читати "віддієслівні вигуки". Пора мені на лікування, якщо можу подібне написати й не помітити:)

[Netti]

А ще на тему: Яка це частина мови?

Слово "нема" - це яка частина мови?

Щиро дякую.

[Conservator]

Слово "нема" - це яка частина мови?

Етимологічно - дієслово.

Зараз, по суті, перетворилося на вигук, злившися з часткою "не".

[Python]

Зараз, по суті, перетворилося на вигук, злившися з часткою "не".

«У мене нема дирижабля» — невже тут присутній вигук?!

[Conservator]

«У мене нема дирижабля» — невже тут присутній вигук?!

У данім разі ще майже дієслово.

[Python]

Висловлю парадоксальну думку: чому не майже числівник?
«Нема» узгоджується з наступним словом практично так само, як дробові та збірні числівники, і вказує на кількість (нуль). І навіть може використовуватись як відповідь на питання «скільки?».

[Python]

А якщо серйозно, «нема» — дієслово. Хоча й його використання обмежується безособовими реченнями. форми минулого та майбутнього часу — «не було» й «не буде», що узгоджуються з рештою слів у реченні так само. Також можна згадати подібну форму узгодження у реченні таких слів, як не чути (в лісі не чути голосів), вистачає (у нього/йому не вистачає грошей, щоб усе купити), забракло, не хотілось, не снилось, і т.д., і т.п.

[Conservator]

А якщо серйозно, «нема» — дієслово. Хоча й його використання обмежується безособовими реченнями. форми минулого та майбутнього часу — «не було» й «не буде», що узгоджуються з рештою слів у реченні так само. Також можна згадати подібну форму узгодження у реченні таких слів, як не чути (в лісі не чути голосів), вистачає (у нього/йому не вистачає грошей, щоб усе купити), забракло, не хотілось, не снилось, і т.д., і т.п.

І ще згадати русинське "ниє (неє)" в цім же значінню і з таким самим узгодженням.

Тоді синкретична частина мови.

бо в контексті:

- В те є фляшка?
- Нема.

То таки вигук, анальогічний до "ні".

[Python]

Чому ж. Тут «нема» виступає як антонім до слова «є» в неповному реченні. Порівняйте: «В тебе була лекція? —  Не було», «Ти купив кулемет? — Не купив», і т.п.

[Conservator]

Чому ж. Тут «нема» виступає як антонім до слова «є» в неповному реченні. Порівняйте: «В тебе була лекція? —  Не було», «Ти купив кулемет? — Не купив», і т.п.

Я так речення не будую, ІМХО, затяжко вони звучать. У таких випадках сказав би лише "ні". Тому в моїм мовленню "нема" - вигук.

[Python]

В такому разі, «є» — теж вигук?

[Conservator]

В такому разі, «є» — теж вигук?

Ні. У нього нема особливостей узгодження з іменниками, до яких воно стосується, воно вживається у своїй звичній формі (не в короткій, як "нема", бо ж "немає" зустрічається значно рідш), ну й особливості написання "нема" разом із часткою "не" теж говорять на користь того, що в свідомості мовців це слово вже перестало сприйматися як іменник (натомісць, у польській сприймається, через що й пишеться окремо, хоча, инакше там би наголос зсунувся на частку...).

[Python]

Ні. У нього нема особливостей узгодження з іменниками, до яких воно стосується

Тобто? І «нема», і «є» можуть узгоджуватись з іншими членами речення, кожне по-своєму. Зрештою, «нема» узгоджується з іншими членами так само, як «не було», але хіба це вигук?

воно вживається у своїй звичній формі (не в короткій, як "нема", бо ж "немає" зустрічається значно рідш)

1) Є — коротка форма, хоча повна («єсть») вживається досить обмежено.
2) «нема» й «немає» повністю рівноправні, і не можна сказати, що «немає» вживається вкрай рідко.

ну й особливості написання "нема" разом із часткою "не" теж говорять на користь того, що в свідомості мовців це слово вже перестало сприйматися як іменник

Просто існує штучне правило, що вимагає писати дієслова з часткою «не» окремо, і є дієслово «нема», яке без «не» просто не вживається. Це однозначно не іменник — будь-який іменник може узгоджуватися з прикметниками та дієсловами і ніколи не доповнюється прислівниками.

ІМНО, твердження «нема — вигук» є результатом перенесення на український ґрунт російської багатозначності слова «нет» (втім, російська ще має слово «нету», яке функціонально повністю відповідає українському «немає»/«нема», хоча й має певні стилістичні обмеження).