Главное меню
Мы солидарны с Украиной. Узнайте здесь, как можно поддержать Украину.

Ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3 (3 осталось), максимальный размер всех файлов — 300 КБ, максимальный размер одного файла — 100 КБ
Снимите пометку с вложений, которые необходимо удалить
Перетащите файлы сюда или используйте кнопку для добавления файлов
Вложения и другие параметры
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр

Сообщения в этой теме

Автор R
 - мая 1, 2019, 12:02
Хто може назвати лінгвістичні ознаки русинської мови?
Наприклад в польській мові м'який р перейшов в ж, довгий о перейшов в у, є дзекання, є цекання, збереглись носові голосні і так далі.
Приклад текстів не цікавить. Територія не цікавить. Самосвідомість, національність не цікавить.
Минуле, майбутнє, географія, історія не цікавить.
Автор Conservator
 - июня 5, 2013, 08:28
Цитата: Pawlo от июня  5, 2013, 00:05
Та ну не думайте так погано про мене :)
Є ж варіанти лайт. Хоч би і надавати перевагу україномовному контенту

сподіваюся :)

Автор Pawlo
 - июня 5, 2013, 00:05
Цитата: Conservator от июня  4, 2013, 19:34

як гадаєте, який відсоток людей узагалі таким займається, у будь-якого "народу"? тобто маси одразу опиняються поза цією вашою українськістю? так хочеться бути "елітою" і опинятися подалі від "русифікованих" пролетарів?
Та ну не думайте так погано про мене :)
Є ж варіанти лайт. Хоч би і надавати перевагу україномовному контенту
Автор Python
 - июня 4, 2013, 19:51
Цитироватьможе, варто покинути всі ці вигадки про "українську справу" і просто працювати? байдуже, для якої справи, але робити щось корисне людям, а не говорити про мову та вишиванки.
Про мову говоритимуть доти, доки в цьому виникатиме потреба. Просто українців нині загнано в такий кут, що вони скоро вбиватимуть за мову, а не тільки говоритимуть.
Автор Python
 - июня 4, 2013, 19:48
Цитата: Svidur от июня  4, 2013, 19:32
З чого робиться висновок, що фактичних наслідків нема? З конкретних проявів я б назвав свідомий вибір на користь української мови як мови науки (навіть за умов розмовного спілкування російською), участь у політичних акціях (навіть за умов скептичного ставлення до націоналізму) і т.п. Фактичні наслідки? Вам теракти потрібні чи що?  :what:
Участь у політичних акціях, виборах і т.д. нічого не варта, зважаючи на те, що собою являє не тільки нинішня влада, а й нинішня опозиція, спроможна лише на провокації, тушкування та підігрування поточній владі. Я дивлюся простіше: скільки дітей у сім'ї говорить українською (необов'язково літературною), стільки голосів було віддано за Україну, решта — голоси проти. Мова книжок — звісно, річ корисна, але Україні потрібні не лише книжки, а й читачі до них.

ЦитироватьУ той же час цікаво, чому тоді русини не можуть асоціювати себе з Підкарпатською Руссю без жодних наслідків, а українці з Україною - можуть? Якісь дивні стандарти оцінки.
А хто каже, що не можуть? Одне — підмножина іншого.
Автор Conservator
 - июня 4, 2013, 19:34
Цитата: Python от июня  4, 2013, 14:23
Ось ця їхня «непослідовність» якраз і робить їх непричетними до української справи. Не має значення, з ким або чим вони себе асоціюють, якщо це не має фактичних наслідків.

може, варто покинути всі ці вигадки про "українську справу" і просто працювати? байдуже, для якої справи, але робити щось корисне людям, а не говорити про мову та вишиванки.

Цитата: Pawlo от июня  4, 2013, 18:49
Зрозуміло що людина хоч якось має своє українство проявляти, мати якусь діяльність, щось писати, щось слухати, щось творити ну і т п і т д

як гадаєте, який відсоток людей узагалі таким займається, у будь-якого "народу"? тобто маси одразу опиняються поза цією вашою українськістю? так хочеться бути "елітою" і опинятися подалі від "русифікованих" пролетарів?



Автор Svidur
 - июня 4, 2013, 19:32
Цитата: Python от июня  4, 2013, 14:23
Не має значення, з ким або чим вони себе асоціюють, якщо це не має фактичних наслідків.
З чого робиться висновок, що фактичних наслідків нема? З конкретних проявів я б назвав свідомий вибір на користь української мови як мови науки (навіть за умов розмовного спілкування російською), участь у політичних акціях (навіть за умов скептичного ставлення до націоналізму) і т.п. Фактичні наслідки? Вам теракти потрібні чи що?  :what:
У той же час цікаво, чому тоді русини не можуть асоціювати себе з Підкарпатською Руссю без жодних наслідків, а українці з Україною - можуть? Якісь дивні стандарти оцінки.
Автор Pawlo
 - июня 4, 2013, 18:49
Цитата: Python от июня  4, 2013, 14:23
ЦитироватьВони, можливо, не такі, якою вам хотілося б бачити інтелігенція - себто не завжди послідовно україномовні чи україноцентричні, але, тим не менш, це вже люди із проукраїнським світоглядом, хоч і часто самокритичним.
Ось ця їхня «непослідовність» якраз і робить їх непричетними до української справи. Не має значення, з ким або чим вони себе асоціюють, якщо це не має фактичних наслідків.
Зрозуміло що людина хоч якось має своє українство проявляти, мати якусь діяльність, щось писати, щось слухати, щось творити ну і т п і т д
Автор Python
 - июня 4, 2013, 14:40
ЦитироватьЯк я бачу, приналежність до України це: достатньо потужна східноевропейська держава з прийнятним економічним потенціялом (так, нереалізованим на д.м.), ліберальна/неавторитарна на противагу Росії, з уже наявною державною традицією на її чинній території (окрему русинську державу будувати з нуля - майже нереально і з економічної, і з культурної точки зору). Хотілося б ще й сказати, що це наша держава - збудована нашими спільними зусиллями, що й об'єднує, хоч це вже лірика. А всіляким проєктам розділу України, попри їх умоглядну перспективність, бракує чіткого розрахунки й реалістичности.
Пісня про спільні зусилля на розум індивідуалістів-українців (навіть русифікованих) мало діє, але нехай. Проблема в тому, що ми цей рай земний іще не збудували — на що спиратися, поки ми його будуємо? Сама мрія про економічний рай для цього не годиться, бо, як було сказано вище, вона виливається в бажання емігрувати в будь-яку наявну державу з райською економікою, тим самим самоусунувшись від участі в українській справі.
Автор Python
 - июня 4, 2013, 14:34
ЦитироватьА пошукати стимулів у економічних факторах, у привабливих соціяльно шляхах спільного прожиття?
Вже перевірено. Голий економічний фактор як чинник національної ідентичності в сучасних умовах дає лише українську мрію вискочити заміж за заокеанського принца. Не годиться.
ЦитироватьПитання культури викликають палкі суперечки на 10+ сторінок форуму, а от соціяльні проблеми навіть не обговорюються. На мою думку то тривожний симптом. У Ортеґи-і-Ґасета зустрічав вдалий вислів, що нація - це перш за все не минуле, а проєкт спіснування певної групи людей, спрямований у майбутнє. Якщо у нас не буде такого чіткого спільного бачення, то ніякі міти про "етнічну спільність" або "віковічні прагнення народу" не врятують.
Не розумію, чому культуру й економіку завжди протиставляють. Хіба, щоб бути заможним, треба обов'язково поскидати плахти й шаровари й русифікуватися/англізуватися? Я хочу жити в державі, сильній економічно, але зі збереженням її української мовно-культурної сутності. Бідна держава з українською культурою буде розчавлена сусідами. Багата держава без культурних ознак України — простіше емігрувати, щоб жити в ній, і не всім це підходить. Тому культура й економіка мають іти поруч, а не протиставлятися, щоб це взагалі мало якийсь сенс.