Опубліковано новий проект правопису

[Python]

Власне кажучи, розхитування норми та розширення ущелини між літературною мовою та розмовною і є головними причинами, чому в «москвофілів» назразок мене ці всі реформаторські ідеї викликають такий спротив. Поки реформатори чи то бавляться в своїх п'ємонтських кубелечках, де українській мові нічого не загрожує, чи то взагалі перемикаються на російську, ледве закінчивши ефір, принципово україномовним українцям русифікованих міст доводиться долати спротив середовища, яке все ще не готове прийняти цю мову як повноцінний засіб спілкування — ми тут на передовій, і ви з вашими вибриками не допомагаєте. Це нам, а не реформаторам, доводиться щодня доводити, що українська є повноцінною мовою, а не конгломератом з «правильної» естебещини, якою ніхто не говорить, та суржику, який ніхто не сприймає всерйоз. Я намагаюсь користуватися скрізь приблизно однією й тією ж мовою, яка має водночас і бути достатньо грамотною, і не сприйматись як музейний експонат — не тільки щоб «вивищитись над натовпом», а й щоб дати приклад, придатний для наслідування іншими людьми. Якщо літературний еталон надто віддаляється від того, чим можливо користуватися в побуті, то я опиняюсь у програшній ситуації, коли моя мова, якою б чистою з точки зору попередніх стандартів вона не була, втрачає перевагу правильної, а спроби підігнати її під реформований варіант роблять її малопридатною для побутових ситуацій. Саме тому я зацікавлений у стабільному варіанті літературної української мови, і щоб саме така мова звучала на телебаченні, використовувалась у літературі та періодиці, вивчалася в школах, функціонувала в державних установах. Тож, подобається це реформаторам чи ні, але чим більш радикальні зміни вони пропонують, тим більш русифікаторськими вони є по суті.

[Swet_lana]

Золоті слова!

[DarkMax2]

польське ó, що виступає в суфіксі -ów у польських географічних назвах,
передається через -у або за традицією через -і: Жирáрдув, Жéшув, Томáшув-Мазовéцький
і т. ін., але традиційно Грýбешів, Крáків, Ряˊшів та ін.

Так Ряшів чи Жешув? Це одне місто.
А ще "стрілець" як приклад зламаного чергування і/е. Пофіг, що там ять. Боже, і це писали лінгвісти?!

[Sandar]

Бачите, проблемою цієї теорії змови

А то в Менша була теорія змови?
Бо я шось не поняв, чесно кажучи, того останнього поста...

[DarkMax2]

До речі.
Правописна справа

Геть уся Україна говорить сьвіт, сьміх, цьвіт і т. п. з мягким сь — се потверджує виразно і академічний правопис в т. 6-ій. Всі докладно відріжняють у вимові сьвіт від свій, всі говорять также сьвятий, ба нарічево навіть сьватий, але очивидячки тільки тому, що по російськії пишеться на тому місці — але так там і говориться: свет з твердим с, то і у нас кажуть писати світ без ь. Але хто

а) має перед очима одиноку розумну засаду нашого правопису: пиши, як говориш;
б) хто має перед очима, яку відмінну звукову вартість має с і сь, ц і ць і т. д.
в) хто пише зовсім правильно український, руський, сядьте, будьмо і т. д.

той мусить просто з конечности, якої вимагав послідовність, писати также сьвіт, сьвятий і т. д.

Ніяким чином не можна писання світ виправдувати 6-им правилом академічного правопису: ,,Приголосний звук перед м'яким приголосним сам став м'яким, але ь після нього не пишеться", бо звуки п, б, в, м в українській мові ніколи не є мягкими, хиба десь у говірках, які очивидячки стоять під впливом білоруської, або російської мови (порів. О.Курило: До характеристики і процесу монофтонгізації чернігівських дифтонгічних звуків). Українське п, б, в, м в пісок, білий, вітер, міх рішучо не можна називати мягким у тому змислі, як се вчить фонетика про сі звуки в російській мові на сім місці. Сі звуки і перед і у нас зовсім такі самі, як у чеськім, сербохорватськім, у ґерманських і романських мовах і жаден фонетик не називає їх тут мягкими. То-ж коли ми загально констатуємо в повній згоді з дійсним станом річи, що вся Україна вимовляє сьвіт, треба нам конечно так таки й писати, бо вимови написаного світ, як сьвіт, ніяк не можемо підтягнути під якенебудь українське правописне правило, хиба що просто скажемо, що пишемо сі слова з твердим с тому, бо в російській мові стоїть на сім місці с, а не сь. Але-ж бо се не відповідав нашій звуковій системі. Тай яка розумна причина противитися, щоб ся загальна українська вимова найшла вираз в українському правописі? — Ніяка. Навіть Білоруси виявили у свому правописі більше послідовности. Не вже-ж не могли-б ми завести тут ладу? Та ж ніщо не стоїть тут на перепоні.

Не можу не згадати ще одного мотиву на те, як дуже повинно нам залежати на тому, щоб ми нашим правописом перед усім вірно представили нашу мову. Тут на чужині в зносинах із чужомовними славістами маю я нагоду часто сконстатувати, що українську мову читають не так, як треба, і очивидячки виходить із того фальшивий погляд на звукову систему української мови, фальшивий образ української мови в науці взагалі. Так треба було аж сперечатися з чужими, але навіть з Українцями, щоб їх переконати, що світ — яке писаннє немов силує кождого фальшиво читати — вимовляється у нас з мягким сь. Се відноситься также до занехання ріжниці між і і ї.

Ех, філологи проти лінгвістів Правописне правило насправді там проглядається: м'якшення йде одразу на дві приголосні, що йдуть поспіль. Асиміляція. Завжди явне написання ЛЬ є винятком.

[DarkMax2]

Кумедно, що літературознавець Смаль-Стоцький виступав проти "зайвого" апострофа, а м'який знак вважав необхідним.
Адже ж пояснення для їх відсутності буде спільне: "справжній" "правильний" українець інакше не прочитає

Українців не в силі прочитати бю, бє, бя, бї инакше, як тільки як бйю, бйе, бйа, бйі; ря инакше як рйа...

Р'ябий, бур'як? Ех, філолог таки не лінгвіст

[Python]

Щодо р — від говірки залежить (у когось там рабий, бурак, а в когось як у літературній), а от м'які губні й справді непритаманні мові (всілякі пюре й бюро, спущені згори, тут непоказові).

Але мова на початку йшла про фонетичну різницю між кластерами приголосних у таких словах, як свій і світ, що виражалася графічно в желехівці (свій, сьвіт) і виводилася з написання в максимовичівці (свôй, свѣтъ). Так, їх можна звести до історичного навскрізного пом'якшення, але ô такого пом'якшення не давало, на межі кореня та префікса пом'якшення знаходило перепону, і т.п. — тобто, однозначно вивести це навскрізне пом'якшення з сучасного написання неможливо. І зараз існує тенденція до втрати цього навскрізного пом'якшення — ймовірно, під впливом графіки та контакту з російською, де це явище менш виражене.

Смаль-Стоцький, вочевидь, лише повторює логіку желехівки, де апостроф між губними та йотованими не ставився, а навскрізне пом'якшення перед губними позначалося явним чином. Оскільки губні самі по собі непом'якшувані, то рефлекси ѣ та ô після них збіглися в вимові, і в желехівці їх позначали однаково — і (а не розрізняючи ї/і, як після зубних). Проте, зубна+губна+ѣ/ô цю різницю зберегли, причому, відбилася вона лише на зубній приголосній — будучи послідовно фонетичною, желехівка відобразила цю різницю м'яким знаком.

[Sandar]

Я колись по телеку почув від людини з вулиці «на мор'я́». Ну, я там розумію «на мора́». Але так... Дуже цікаво. Мабуть, людина хтіла висловитись літературно, рідний же діалект мав всюди твердий /р/.

[DarkMax2]

Але мова на початку йшла про фонетичну різницю між кластерами приголосних у таких словах, як свій і світ, що виражалася графічно в желехівці (свій, сьвіт) і виводилася з написання в максимовичівці (свôй, свѣтъ). Так, їх можна звести до історичного навскрізного пом'якшення, але ô такого пом'якшення не давало, на межі кореня та префікса пом'якшення знаходило перепону, і т.п. — тобто, однозначно вивести це навскрізне пом'якшення з сучасного написання неможливо. І зараз існує тенденція до втрати цього навскрізного пом'якшення — ймовірно, під впливом графіки та контакту з російською, де це явище менш виражене.

Так, тут потрібна Ї-ятева: свій, свїт. Але вже запізно. Відмирання не зупинити, ІМХО.

Я колись по телеку почув від людини з вулиці «на мор'я́». Ну, я там розумію «на мора́». Але так... Дуже цікаво. Мабуть, людина хтіла висловитись літературно, рідний же діалект мав всюди твердий /р/.

А Ви далеко від Білорусі?

[Paul Berg]

Так, тут потрібна Ї-ятева: свій, свїт.

Не потрібно.

[Python]

Так, тут потрібна Ї-ятева: свій, свїт. Але вже запізно. Відмирання не зупинити, ІМХО.

За логікою желехівки, «свїт» мало б читатися як «св'їт», скоріш за все. Оскільки в — губна, ї — йотована.

Ще таке зауваження: навскрізна м'якість чи її відсутність у таких словах сформувалася раніше, ніж стало занепадати розрізнення рефлексів ô/ѣ після зубних, і, будучи окремим явищем, диференціація сьвіт/свій цілком могла співіснувати з уніфікацією нїс/ніс в одних і тих же діалектах. Звичайно, вимова «сьвій» також могла виникнути — або як аналогія, або шляхом розвитку м'яких губних з подальшим навскрізним пом'якшенням.

«Відмирання не зупинити» — так, на жаль, українська орфоепія насьогодні перебуває в глибокій ямі, при вивчені української мови після російської на такі фонетичні нюанси звертають увагу в останню чергу, та й фахівців, здатних донести ці знання масам, насправді обмаль. Якщо в монолінгвальному середовищі ці нюанси й мають шанс зберегтися, то все одно більша частина культурного продукту створюється в великих містах, де панує російська — відповідно, й українська мова культурної еліти дуже часто вивчена, а тому має відповідні орфоепічні дефекти, які через мову ЗМІ неминуче засвоюватимуться й рештою носіїв.

[Swet_lana]

А-ну розкажіть мені , як же ці слова свій, свїт правильно вимовляти?

А то я весь час читаю про оте ї, але ніяк не зрозумію, до чого воно...

[Sandar]

DarkMax2, при чому Білорусь? В мене було враження, шо жінка з Галичини. Я з Вінницької області і тут в селян старих поколінь /р/ скрізь твердий. Ну, тільки я не знаю, чи можна так впевнено про це говорити, адже все таки «рік», «рілля», а не «рик» і т.д.

[Sandar]

Swet_lana, ну, «свій» як звичайно, Ви знаєте, а «сьвіт» (це Макс чось написав «свїт», типу він так ять позначає), а от цей «сьвіт» – ну в принципі ясно як, адже ми маємо знак м'якшення. Ше можна додати чуточку шепелявості, присвисту такого собі Так старі покоління Галичини говорять.

[DarkMax2]

Вікі каже, что С.-С. був трохи фриком.

Виразні перебільшення (наприклад, твердження про особливу близькість української і сербської мов, заперечення дифтонгів у північноукраїнських говірках) перешкоджали прийняттю багатьох слушних ідей Смаль-Стоцького.

Це про які саме дифтонги? Сьвіато? (Порівняйте зі словацьким svätý)

DarkMax2, при чому Білорусь?

У білоруській ствердіння рь пішло далі.

[SIVERION]

Слів немає можна тут поматюкатися? Реформатори хєрові, замість того щоб зробити щось зручним навпаки хочуть все ускладнити та посіяти хаос в українській мові

[DarkMax2]

Нарешті "добив" четвертину нового проєкту правопису.

Ось вам нововведення. Поки що даю перші 30 сторінок.

БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

1. У питомо українських словах перед "н" та "р" пишемо "і" або "и": "індик" ("индик"), "ірод" ("ирод"); слово "ирій" не має форми з "і".

2. "И" пишемо на початку вигуків ("ич!"), часток ("ич який хитрий"), дієслів ("икати", "икнути" тощо) та похідних від них іменників: "икавка".

3. Висвітлено факт наявності початкового "и" у словах, що прийшли з инших мов: "ийбен", "ир", "Кім Чен Ин".

БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

4. Серед прикладів уживання "г" на місці "h" з'явилося два нових слова: "госпіс" (за чинною нормою - "хоспіс") і "гостел".

5. Додано примітку, яка каже, що апостроф уживаємо для передавання вимови усіченого слова в розмовному й поетичному мовленні: "до'дної «до одної» ями"; "мо'" «може».

ЧЕРГУВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ (ПРЕФІКСІВ) "У" ТА "В"

6. На початку речення перед приголосним дозволено писати "в", а не тільки "у": "В лісі пахло квітами", "Вгорі яскраво сяяло сонце".

7. Тільки "у-" пишемо на початку слова перед кількома приголосними: "упритул", "утроє" (хоч далі є пункт, у якому дозволено писати "в-" перед буквами на позначення приголосних, крім "в", "ф" та буквосполучень(!) "хв", "льв", "зв", "св" та ин.). Суперечливі пункти. Однозначно потребують доопрацювання.

8. Після слова на голосний перед "в" пишемо префікс "в-", а не "у-": "Дослідниця вважає експеримент успішним", "Гості ввійшли до зали.

9. Уточнено, що "в" пишемо перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний: "в НБУ" ("в ен бе у"), "в МВФ" ("в ем ве еф").

10. Уточнено, що після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з кінцевим голосним, пишемо "в": "1990 р. в місті сталася незвичайна подія".

11. У поезії слова "Вкраїна" більш не вживають.

ЧЕРГУВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ (ЧАСТОК) "І", "Й" ТА "І", "Й" НА ПОЧАТКУ СЛІВ

12. Після кінцевих "я", "ю", "є", "ї" пишемо тільки "і": "Вивчили морфологію і синтаксис".

СПРОЩЕННЯ У ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

13. Новий виняток: зберігаємо літеру "т" у слові "дев'яностники".

ПОДВОЄННЯ ПРИГОЛОСНИХ

14. Слово "священник" пишемо з двома "н", як і решту слів, що мають збіг на стику кореня або основи із суфіксом.

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

15. Уточнено, що префікс "архі-" і в нових словах, і в словах церковного вжитку пишемо тільки з кінцевим "-і": "архіважли́вий", "архідия́кон", "архімандри́т", "архістрати́г", "архієпи́скоп", "архієре́й", "архімільйоне́р", "архіскладни́й".

16. Уточнено, що завжди пишемо "анти-" та "квазі-" всупереч "правилу дев'ятки".

ПРАВОПИС СУФІКСІВ

17. У правописі зникає розгляд суфікса -чик (-щик) і, відповідно, слів "хлопчик" і "прапорщик". [Ну нехай ще "-щик" викинуто, хоча, знову ж, маємо гарне українське слово "хурщик", але що хлопчик зробив не так?]

18. Зі списку слів з суфіксом "-ович-", "-(ь)ович-" прибрано слово "Ігорович". Поле для дискусій?

19. Серед рівнозначних пар слів "Кузьмович" і "Кузьмич", "Савович" і "Савич", "Хомович" і "Хомич" слова із суфіксом "-ович" виведенно з-за дужок і надано провідну ролю, а з "-ич" - ситуація зворотна.

20. В утвореннях від власне українських коренів замість суфіксів "-ист", "-изм" пишемо "-іст", "-ізм", як у відповідних иншомовних відповідно до "правила дев'ятки": "боротьбіст", "побутовізм", "речовізм".

21. Суфікси "-ир", "-ір-" відтепер не випадають ще й у словах: "драгірувати", "солірувати", "утрирувати".

Це я вже утрую, там "утрирувати" насправді нема

Далі буде. Слідкувати: #НовийПравопис2018_Бондар

Инші правописні новини:
#проєкт2018

Якщо щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.

Також не забувайте про новіші добірки нововведень:
- друга: https://goo.gl/veYte1;
- третя: https://goo.gl/vbR3UT;
- четверта: https://goo.gl/akp5Wz.

Вирівняні форми Савович, Кузьмович тепер основні будуть.
Не подобається, бо -ов- не від тої відміни. Має бути або Савич, Кузьмич, або Кузьминич тощо (такі форми зустрічаються зараз тільки як прізвища).

[DarkMax2]

НОВИЙ ПРАВОПИС: ЧАСТИНА ДРУГА.
Написання слів разом, окремо й через дефіс

СКЛАДНІ СЛОВА ЗІ СПОЛУЧНИМИ ЗВУКАМИ "О", "Е"

1. Нові винятки: сполучним звуком у слові "ножетримач" є звук "е" (замість сподіваного "о"), у словах "повітродув", "повітрозабірник" - "о" (замість сподіваного "е").

2. Як приклад ужито слова "медіалінгвістика" та "медіастилістика". Отже, компонент "медіа-" пропоновано писати разом.

СКЛАДНІ СЛОВА БЕЗ СПОЛУЧНОГО ГОЛОСНОГО ЗВУКА

3. Слово "Святвечір" віднесено до складноскорочених, а отже, його пишемо разом і з великої літери.

4. Слово "флешмоб" теж віднесено до складноскорочених. [Цікаво було б глянути на розгорнуту версію цого слова ]

5. Слова з иншомовними компонентами "арт-", "боди-", "боді-" (перед голосним), "веб-", "економ-", "кібер-", "пан-", "поп-", "прес-", "фолк-" ("фольк-") пишемо разом, а не через дефіс: "артринок", "бодибілдинг", "бодіарт", "вебсторінка", "економклас", "кібермашина", "панамериканський", "попмузика", "попгурт", "пресконференція", "фолкгурт", "фолькмузика".

Уточнено, що якщо такі иншомовні компоненти приєднані до власного імени, їх пишемо з дефісом: "пан-Європа", "псевдо-Фауст".

6. Компоненти "максі-", "міді-", "міні-", а також "бліц-", "екстра-" й "топ-" відтепер пишемо разом, як і компоненти "макро-", "мікро-", "нано-", "екстра-", "гіпер-", "супер-", адже їх віднесено до розряду тих, що визначають кількісний (дуже високий або низький) вияв чогось. Наприклад: "максіодяг", "мідіодяг", "мінікомп'ютер", "екстраклас", "топменеджер", "бліцновини", "бліцопитування".

7. У компонентах "максі-", "міді-" кінцевий "і" всупереч "правилу дев'ятки" перед наступним приголосним в "и" не переходить: "максісукня", "мідіспідниця".

8. Слова з "контр-", "віце-", "екс-", "лейб-", "обер-", "штабс-", "унтер-" пропоновано писати разом: "контрудар", "віцепрем'єр", "ексчемпіон", "лейбгвардієць", "обермайстер", "штабскапітан", "унтерофіцер", але за традицією: "контр-адмірал", а також "генерал-капітан", "генерал-лейтенант", "генерал-майор", "прем'єр-мінíстр".

З власними назвами їх пишемо завжди через дефіс: "екс-Югославія".

9. Приблизність і часові межі, що передаються цифрами, на взір "3 – 4 дні", "учні 8 – 10 класів" пишемо через тире, навколо якого СТАВИМО пробіли.

10. Уточнено, що числівниково-літерні найменування будинків, корпусів, поштових відділень тощо пишемо через дефіс: "будинок № 28-Г", "корпус 3-А"; "Київ-1".

11. Ініціяльні абревіятури, написані великими або малими літерами, з будь-яким словом пишемо через дефіс: "ВІЛ-інфекція", "віл-інфекція", "ДНК-аналіз", "ВІП-зала", "віп-зала", "айті-галузь", "е-декларування".

12. Через дефіс пишемо дві ініціяльні абревіятури, написані великими літерами: "ВІЛ-СНІД".

13. За традицією пропоновано писати "де-факто", "де-юре", "статус-кво", "карт-бланш" та ин. [Знову нас чекає чорна діра винятків?]

14. Вилучено пункт: "Через дефіс пишемо звуки в словах, що вимовляються протяжно: "По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене" (Тесленко); "По-о-лк, стій!"

СКЛАДНІ ІМЕННИКИ

15. "Людинодень" і "тоннокілометр" запропоновано писати разом. Проте далі йде згадка, що іменники, що означають одиниці вимірювання чого-небудь, пишемо через дефіс: "кіловат-година", "мегават-година".

16. Невідмінюваний числівник "пів" зі значенням "половина" з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: "пів аркуша", "пів години", "пів відра", "пів мíста", "пів огірка", "пів острова", "пів яблука", "пів ящика", "пів ями", "пів Європи", "пів Києва", "пів України". Якщо ж "пів" з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: "піваркуш", "південь", "півзахист", "півколо", "півкуля", "півмісяць", "півоберт", "півовал", "півострів".

17. Слова - назви наукових звань ("член-кореспондент") і назви рослин ("брат-і-сестра") віднесено до слів з обома відмінюваними частинами: "члена-кореспондента", "члену-кореспонденту"...; "брата-і-сестру", "братом-і-сестрою"...

Проте слова "чар-зілля", "дур-зілля", "розрив-трава", "сон-трава", "мати-й-мачуха", як і раніше, віднесено до тих, у яких відмінюваним є тільки останній компонент, напр.: "чар-зіллю", "дур-зіллям", "(на) розрив-траві", "сон-травою", "мати-й-мачусі" [Що ж це за правило, де більшість винятків?].

18. Написання іменників через дефіс, якщо перший з них визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим, доповнено кількома новими прикладами написання: "бізнес-план", "бізнес-проект", "допінг-контроль", "інтернет-видання", "інтернет-послуга", "компакт-диск", "піар-акція", "піар-кампанія", "фан-клуб", "фітнес-клуб".

Але всі вони водночас підпадають під написання разом як складноскорочені: "бізнес[овий] план" > "бізнесплан", "допінг[овий] контроль" > "допінгконтроль", "інтернет[не] видання" > "інтернетвидання", як решта згаданих у цьому ж проєкті складноскорочених слів: "академ[ічна] відпустка" > "академвідпустка", "еліт[не] житло" > "елітжитло", "спорт[ивний] майданчик" > "спортмайданчик".

19. Уточнено, що через дефіс пишемо іменники з назвою літери грецького алфавіту, що лексикалізувалася: "альфа-промені", "бета-розпад", "дельта-проміння".

20. Іменник пишемо через дефіс, якщо перше слово є невідмінюваним іменником иншомовного походження: "суші-бар", "караоке-бар".

21. Уточнено, що через дефіс пишемо складні іменники, утворені з двох самостійних за допомогою сполучного голосного "о": "монголо-татари", "угро-фíни", "Австро-Угорщина".

22. Складні іменники з першими компонентами "власне-", "невласне-", що надають їм значення справжности / несправжности, ідентичности / неідентичности пропоновано писати через дефіс: "власне-зв'язки", "невласне-зв'язки", "власне-іменники".

Далі буде. Слідкувати: #НовийПравопис2018_Бондар

Инші правописні новини:
#проєкт2018

Якщо щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.

Також не забувайте про инші добірки нововведень:
- перша: https://goo.gl/XX4vmz;
- третя: https://goo.gl/vbR3UT;
- четверта: https://goo.gl/akp5Wz.

Зміни з правописом дефісів дуже не подобаються. Зараз, ІМХО, краще.
P.S. Чим ножотримач не звучить? Нащо виняток?

[DarkMax2]

ЩО ЧЕКАТИ ВІД НОВОГО ПРАВОПИСУ? ЧАСТИНА ТРЕТЯ

СКЛАДНІ ПРИКМЕТНИКИ

1. Уточнено, що слова з компонентом "-мільярдний" пишемо разом, як і "-сотий", "-тисячний", "-мільйонний": "трьохмільярдний", "семимільярдний".

2. Новий проєкт загубив пункт: "Разом пишуться складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема, ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): "поперечношліфувальний" (поперечний шліфувальний верстат)". [Як це слово тепер пишемо?]

3. Також зник пункт: "В окремих випадках, коли прикметник утворюється від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставиться: "Москва-ріка" — "москворіцький". [Тепер, за логікою, пишемо з дефісом: "москво-ріцький". Треба уточнити в мовознавців]

4. Разом пишемо складні прикметники з першими компонентами "власне-", "невласне-", що надають їм значення справжности / несправжности, ідентичности / неідентичности: "власне-дієслівні категорії", "невласне дієслівні категорії", "власне-прийменникові функції", "невласне-прийменникові функції".

5. З дефісом пишемо "всесві́тньо-істори́чний", "літерату́рно-худо́жній", "наро́дно-ви́зво́льний", "підзо́листо-боло́тний" тощо як складні прикметники, утворені за допомогою сполучного голосного "о" з двох граматично підпорядкованих основ.

6. До складних прикметників, перша основа яких є числівником, записаним цифрою, а у вимові якого наприкінці з'являється голосний "и" віднесено прикметник "100-кілометровий" ["Стикілометровий"? Кхм, щось не 100-кується. Треба буде їм це зауважити]

ПРИСЛІВНИКИ

7. У новому правописі вилучено пункт: "Через дефіс пишуться прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: "в основному", "в цілому" [Може, десь про них усе-таки написано?]

8. Уточнено, що сполука "по батькові" не є прислівником. Її пишемо окремо [Як і "по матері", "по батьку"].

9. Складні прислівники термінологічного характеру за традицією пропонують писати через дефіс: "де-ю́ре", "де-фáкто".

ВЕЛИКА ТА МАЛА БУКВИ В РУБРИКАХ

10. З малої букви також пишеться перше слово рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної комою (раніше в цьому пункті згадувалося тільки про відокремлення крапкою з комою).

11. Прибрано згадку про можливість писати з великої літери граматично самостійні та структурно досить розлогі рубрики, якщо вони відокремлюються між собою крапкою з комою (у попередньому правописі був присутній невдалий приклад з відокремленням крапками, а не крапками з комою).

ВЛАСНІ ІМЕНА ЛЮДЕЙ

12. У деяких власних назвах службові слова відтепер пропоновано писати з великої букви відповідно до традиційного написання: "Ван Гог", "Шарль Де Косте́р", "Д'Аламбе́р", "Ель Гре́ко", "Ле Тельє́", "Етьє́н Ла Боесі́".

ГЕОГРАФІЧНІ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ НАЗВИ

13. Уточнено, що в назвах адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних держав з великої букви пишуться всі слова, крім тих, що позначають родові поняття: "департа́мент Аверо́н" (Франція), "штат Теха́с" (США), "о́бласть П'ємо́нт" (Італія), "префекту́ра Тоя́ма" (Японія), "земля́ Ни́жня Саксо́нія" (Німеччина).

НАЗВИ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ, ЕПОХ, КАЛЕНДАРНИХ ПЕРІОДІВ І СВЯТ, СУСПІЛЬНИХ ЗАХОДІВ

14. В окремому пункті сказано, що з великої літери пишуться назви політичних, культурних, спортивних та ин. заходів міжнародного або загальнодержавного значення: "Олімпі́йські і́гри", "Бі́ла олімпіа́да", "Марш ми́ру", "Всесві́тній конгре́с украї́нців", "Всеукраї́нська педагогі́чна конфере́нція", "Міжнаро́дний рік дити́ни", "Ку́бок УЕФА" (футбол).

Назви инших регулярних заходів, що не мають офіційного характеру, пишуться з малої букви: "день відкритих двере́й", "день інформа́ції", "саніта́рний день", "субо́тник", "неді́льник".

15. Окремо уточнено, що в назвах деяких свят з великої букви пишеться не тільки перше слово: "День Незале́жності Украї́ни", "День Собо́рності Украї́ни".

16. Уточнено, що в назвах історичних подій із другим прикметником, що походить від географічної назви, де використовується дефіс, або походить від двох географічних назв, з великої букви пишуться обидві частини: "Бре́ттон-Ву́дська конфере́нція" (від Бре́ттон-Вудс), "Брест-Лито́вський ми́рний до́говір" (від Брест-Лито́вськ), "Я́ссько-Кишині́вська опера́ція" (від Я́сси і Кишині́в).

НАЗВИ, ПОВ'ЯЗАНІ З РЕЛІГІЄЮ

17-22. Додано кілька нових пунктів (подаю без власних слів):

1. З великої букви пишуться слова "Бог", "Алла́х" як найменування творця і володаря Всесвіту, а також імена Бога: "Єго́ва", "Савао́ф", "Адона́й", "Елохі́м", а також імена богів і богинь у різних народів: "Деме́тра", "Ві́шну", "Ге́ба", "Бра́хма", "Ши́ва", "Марс", "Перу́н", "Даждьбо́г". Так само пишуться імена засновників релігій: "Бу́дда", "Зарату́стра" , "Магоме́т"; апостолів, пророків, святих у християнстві: "Іва́н Хрести́тель", "Іва́н Богосло́в", "Гео́ргій Перемо́жець", "Мико́ла Чудотво́рець" (але "Мико́ла-угодник").

Примітка. Слово "бог" як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишеться з малої букви: "боги́ Старода́внього Єги́пту", "бог Посейдо́н", "боги́ня Ге́ра", "бог торгі́влі".

2. З великої букви пишуться слова: "Трі́йця", "Свята ́Трі́йця", найменування осіб Святої Трійці ("Бог Оте́ць", "Бог Син", "Бог Дух Святи́й") і слово "Богоро́диця"; інші найменування Бога ("Госпо́дь", "Спаси́тель", "Всеви́шній", "Творе́ць") і Богородиці ("Цари́ця Небе́сна", "Ма́ти Божа", "Пречи́ста Ді́ва"); прикметники, утворені від слова "Бог", "Господь" ("сла́ва Бо́жа", "во́ля Госпо́дня", "Бо́жий про́мисел"). Але в переносному значенні та в усталених словосполученнях – з малої букви: "боже́ственна музика" (тобто "чудова"), "бо́жа корі́вка".

Примітка 1. Слова "апо́стол", "святи́й", "преподо́бний", "му́ченик" та ін. пишуться з малої букви: "апо́стол Матві́й", "святи́й Пантелеймо́н", "свята́ великому́чениця Варва́ра", "преподо́бний Серафи́м Саро́вський", "блаже́нна Феодо́ра". Але "Пресвята́ Богоро́диця", "Свята́ Трі́йця", "собо́р Свято́го Петра́".

Примітка 2. У церковних і релігійних текстах з великої букви пишуться займенники, що вживаються замість слів "Бог", "Божий": "Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!" (Біблія); "нехай святиться ім'я Твоє" (Біблія).

Примітка 3. В усталених словосполученнях, що використовуються в розмовній мові, де слова "Бог", "Господь" та ін. не вживаються як їх найменування, вони пишуться з малої букви: "бог зна що" (невідомо що), "бог зна коли́" (невідомо коли), "госпо́дь з тобо́ю (ва́ми)" (вживається як здивування, заперечення, докір), "бог з ним (з тобо́ю)" (вживається на знак згоди, примирення, прощення та ін.). З малої букви пишуться вигуки "бо́же", "го́споди", "їй-бо́гу", "го́споди бо́же мій", "бо́же збав", крім випадків, коли слова "Боже", "Господи" є звертанням до Бога.

[...]

5. З великої букви пишеться перше слово назв церков: "Украї́нська правосла́вна церква", "Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква", "Українська лютера́нська це́рква", "Ри́мсько-католи́цька це́рква", "Вірме́нська апо́стольська це́рква".

6. Великі букви вживаються у повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб: "Вселе́нський Патріа́рх", "Па́па Ри́мський", "Митропол́ит Киї́вський і всіє́ї Украї́ни", "Католико́с-Патріа́рх усіє́ї Гру́зії", "Верхо́вний Архієпи́скоп".

Примітка. Найменування інших церковних звань і посад пишуться з малої букви: "митрополи́т Ві́нницький і Ба́рський", "архімандри́т", "архієпи́скоп", "па́стор", "мулла́", "іма́м", "ксьондз".

7. З великої букви пишуться ВСІ слова, крім родових найменувань, у назвах монастирів, церков, ікон: "Володи́мирський собо́р", "Кири́лівська це́рква", "Ки́єво-Пече́рська ла́вра", "Миха́йлівський Золотове́рхий монасти́р", "храм Христа́ Спаси́теля", "іко́на Ма́тері Бо́жої Теребовля́нської".

НАЗВИ ОРГАНІВ ВЛАДИ, УСТАНОВ...

23. Уточнено пункт: "У назвах політичних партій і рухів з великої букви пишеться перше слово (і всі власні назви): "Республіка́нська па́ртія США", "Христия́нсько-демократи́чний сою́з Німе́ччини", "Соціа́л-демократи́чна па́ртія Украї́ни". Але "па́ртія «Основа»", "па́ртія Інді́йський націона́льний конгре́с", де слово "партія" не входить у складену назву.

24. Уточнено, що "з малої букви пишуться назви закладів, організацій, органів влади і т. ін., що вживаються у множині: "міністе́рства Укра́їни", "інститу́ти Націона́льної акаде́мії нау́к", "коміте́ти Верхо́вної Ра́ди Украї́ни".

НАЗВИ ДОКУМЕНТІВ, ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ...

25. Уточнено пункт: "Назви пам'яток архітектури, замків, храмів, ПРЕДМЕТІВ І ТВОРІВ МИСТЕЦТВА тощо пишуться з великої букви: [...], "Дев'я́та симфо́нія Бетхо́вена", "Ка́мерна симфо́нія № 1 Євге́на Станко́вича".

Примітка. Родові найменування у подібних назвах пишуться з малої букви: "собо́р Свято́го Петра́", "собо́р Сан Ма́рко", "храм Василя́ Блаже́нного", "палац Пото́цьких", "за́мок Іф", "па́м'ятник Володи́миру Вели́кому", "портре́т Му́соргського", "робо́ти Рє́піна", "ре́квієм Мо́царта".

НАЗВИ ПОСАД, ЗВАНЬ, ТИТУЛІВ

26. Уточнено, що в неофіційних текстах назви найвищих державних посад України, міжнародних посад пишуться з малої букви: "вибори президента"; "розпорядження прем'є́р-міністра", "приїзд королеви".

НАЗВИ ОРДЕНІВ, МЕДАЛЕЙ, ВІДЗНАК, ПРЕМІЙ

27. Новий виняток: у назві ордена "Золота Зірка" та, можливо, в кількох инших назвах орденів обидва слова пишемо з великої літери. У назвах решти орденів, відзнак та медалей пишемо з великої літери тільки перше слово після лапок і власні назви, якщо такі присутні: меда́ль «За врято́ване життя́», о́рден «За до́блесну ша́хтарську пра́цю».

28. Додано новий пункт: "Назви спортивних нагород пишуться з малої букви: "золота́" (срі́бна, бронзо́ва) меда́ль", "олімпі́йська меда́ль". Так само: "закінчити школу із золотою (срібною) медаллю".

29. Також з'явився цей пункт: "У назвах премій перше слово і власні назви в них пишуться з великої букви: "Но́белівська пре́мія", "Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тара́са Шевче́нка", "Держа́вна пре́мія Украї́ни в га́лузі нау́ки і те́хніки", "Держа́вна пре́мія Украї́ни і́мені Олексан́дра Довже́нка".

НАЗВИ ТОВАРНИХ ЗНАКІВ, МАРОК ВИРОБІВ

30. Один із пунктів доповнено такою приміткою: "Назви продуктових товарів, сортів вин, мінеральних вод та інших напоїв, які стали загальними, пишуться з малої букви: "купили любительську ковбасу і кока-колу".

31. Маємо таку новинку: "Назви технічних виробів (машин, приладів тощо), крім назв, що збігаються з власними назвами, беруться в лапки і пишуться з малої букви: «запоро́жець», «фольксва́ген» (автомобілі), «бо́їнг» (літак), «панасо́нік» (магнітофон); але: «Те́сла», «Та́врія» (від власних назв), винятки: «жигулі́», «мерседе́с».

Примітка. У побутовому вживанні назви засобів пересування можуть уживатися без лапок: "приїхали на запорожці"; "каталися на мерседесі". [Нутром відчуваю, що тут щось накрутили]

32. Уточнено, що "абревіатурні назви виробничих марок і виробів пишуться без лапок: ЗІЛ, ВАЗ, КРАЗ, АН-24, СУ-27, В-17, ДС-8".

НАЗВИ ВИДІВ І СОРТІВ РОСЛИН

33. Відтепер у неспеціальних текстах назви сортів рослин беруться в лапки і пишуться з малої букви (в тому числі й власні назви): пшени́ця «золотоколо́са», груша «парижа́нка», троя́нда «гло́рія дей», мали́на «гера́кл» (раніше такі назви можна було вживати без лапок).

ВЕЛИКА БУКВА В ОСОБЛИВОМУ СТИЛІСТИЧНОМУ ВЖИВАННІ

34. Нарешті додали це: "З великої букви пишуться займенники "Ви", "Ваш" як форма вираження ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: "Повідомляємо Вам...", "Вітаємо Вас...", "у відповідь на Ваш запит...".

35. Відтепер список слів, які можуть писатися з великої букви в контекстах, де їм надається особливий зміст, укріпився кількома новими словами: "Вітчи́зна", "Честь", "Люди́на", "Ма́ти" (дотепер була тільки "Батьківщина").

36. Новинка: "У префіксальних і складних словах, які пишуться разом або з дефісом, літерні та звукові абревіатури зберігають великі букви: "УВЧ-терапі́я", "мі́ні-АТС", "НВЧ-випромі́нювання".

ВЕЛИКА БУКВА В СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ НАЗВАХ

37-40. Нас тут усипали купкою приміток.

Перша: "Абревіатури, які складаються із двох самостійно вживаних ініціальних абревіатур, що є назвами різних організацій, пишуться окремо: "ІФ НАНУ" (Інститут фізики Національної академії наук України), "ДА МВСУ" (Державний архів Міністерства внутрішніх справ України)".

Друга: "У складноскорочених словах мішаного типу, утворених із ініціальних абревіатур та усічених основ, ініціальна частина звичайно пишеться великими буквами, а усічена – малими: "КУпАП" (Кодекс України про адміністративні правопорушення), "ДемПУ" (Демократична партія України), "НДІхіммаш" (Науково-дослідний інститут хімічного машинобудування), "БілАЗ" (Білоруський автомобільний завод).

Складені назви, у яких поєднані ініціальна частина і нескорочене слово (слова) в непрямому відмінку, пишуться окремо: "НДІ га́зу", "НДІ пості́йного стру̀му".

Третя: "Сполучник "і" в звукових абревіатурах у складноскорочених словах передається малою буквою: «АіФ» («Аргуме́нти і фа́кти»), «СіЧ» («Сло́во і час»)".

І четверта: "У назвах літаків, що складаються з двох перших букв прізвища конструктора і приєднаного до нього дефісом цифрового позначення, пишуться перша велика буква, друга – мала: Ту-154, Ан-22, Іл-62" [Тут по факту без змін, але надано пояснення, як такі назви формуються].

ГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ

41. Уточнено, що скорочені назви одиниць вимірювання пишуться без крапок: "Б" — байт, "Вт" — ват, "г" — грам, "га" — гектар, "кг" — кілограм, "км" — кілометр, "дм" — дециметр, "кБ" — кілобайт, "кВт" — кіловат, "кг" — кілограм, "л" — літр, "м" — метр, "мм" — міліметр, "см" — сантиметр, "т" — тонна, "ц" — центнер.

Так само пишуться скорочення "грн" (гривня), "крб" (карбованець), "млн" (мільйон), "млрд" (мільярд), "трлн" (трильйон).

42. Скісна риска використовується при скороченні словосполучень, рідше – складних слів: "п/в" (поштове відділення), "а/с" (абонентська скринька), "р/р" (розрахунковий рахунок), "м/хв" (метрів за хвилину), "км/год" (кілометрів за годину). У таких випадках після скорочених частин слів крапки не ставляться. [Що цікаво, перед скісною рискою та після неї не виставили пробіли]

Хух, можна видихнути. Перший розділ закінчено.

Далі буде. Слідкувати: #НовийПравопис2018_Бондар

Инші правописні новини:
#проєкт2018

Якщо щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.

Також не забувайте про инші добірки нововведень:
- перша: https://goo.gl/XX4vmz;
- друга: https://goo.gl/veYte1;
- четверта: https://goo.gl/akp5Wz.

[DarkMax2]

ШЛУНКА чи ШЛУНКУ? ТЕЛЕФОНА чи ТЕЛЕФОНУ?

НОВИЙ ПРАВОПИС НАРЕШТІ ВИЗНАЧИВСЯ!

ПРЕДСТАВЛЯЮ ВАМ ЧЕТВЕРТУ ДОБІРКУ НОВОВВЕДЕНЬ

1. "Ведмедище", "зайчисько" та "хлопчисько" віднесено до іменників і чоловічого, і середнього родів: "цей ведмедище / зайчисько / хлопчисько" або "це ведмедище / зачисько / хлопчисько".

Решта поданих іменників, а саме: "вітрище", "дідище", "коропище", "морозище", "парубище", а також "дубисько", "вовчисько", "їжачисько", "левисько", "сомисько" - тільки до чоловічого: "цей вітрище / дідище / дубисько / вовчисько".

2. Уточнено, що до іменників третьої відміни належать такі екзотичні імена, як Адель, Естер, Зейнам, Юдит.

3. Іменники середнього роду із закінченням "-я", що в них у похідних відмінках з'являється суфікс "-ен-" ("ім'я", "плем'я") матимуть паралельні форми не тільки в родовому й орудному відмінках: (немає) "ім'я" або "імені", (цим) "плем'ям" або "племенем", - а тепер ще й у давальному та місцевому: (дам) "ім'ю" / "імені", "плем'ю" / "племені"; (у цьому) "ім'ї" / "імені", "плем'ї" / "племені".

4. Нарешті визнано, "Ілля" - не єдиний іменник чоловічого роду, що належить до м'якої групи першої відміни. До них доєднується "тесля", а також инші іменники чоловічого роду - назви осіб на "-я".

5. Іменник "паша́" (у значенні "почесний титул...") теж зробив свою справу: відтепер для таких іменників відкрито дорогу, адже назви осіб чоловічого роду з основою на шиплячий як розряд іменників (колись таким було тільки слово "вельможа") тепер вільно можуть розширювати правило.

6. Іменник "хабар" офіційно віднесено до іменників твердої групи другої відміни, які мають у називному відмінку множини закінчення "-і" ("хабарі"). Тепер він складає компанію звірам, комарам та снігурам.

Проте додано примітку: "Іменник "хаба́р" при відмінюванні може набувати закінчень м'якої групи в однині ("хабаря́", "хабарю́", "хабаре́м", (на) "хабарі́") і множині ("хабаря́м", "хабаря́ми", (на) "хабаря́х"), але у складних словах із "хаба́р" сполучним голосним є лише "о": "хабарода́вець", "хабарооде́ржувач".

Нагадаю, що раніше цей іменник мав закінчення твердої групи: "хабара", "хабару", "хабаром", "хабарам", "хабарами".

7. Уточнено, що іменники "Ігор" і "Лазар" належать до м'якої групи. Тож, хто не знав, запам'ятайте: "Ігоря", а не "Ігора"; "Лазарю", а не "Лазару"; "Ігорем", "Лазарем", а не "Ігор(ь)ом", "Лазар(ь)ом".

8. Надано окремий зразок відмінювання слова "Госпо́дь":
Н. Госпо́дь
Р. Го́спод-а
Д. Го́спод-ові (-у) і Господ-е́ві
Зн. Го́спод-а
Ор. Го́спод-ом
М. ...Го́спод-ові (-у, -і)
Кл. Го́спод-и

9. Не забули також урегулювати відмінювання на "-ище", що належать водночас до жіночого та середнього родів. Як приклад подають слово "бабище":

Однина:

Н. (ця / це) баби́щ-е
Р. (цієї) баби́щ-і / (цього) баби́щ-а
Д. (цій) баби́щ-і / (цьому) баби́щ-у [де форму "-еві" загубили?]
З. (цю / це) баби́щ-е / (цю) баби́щ-у
О. (цією) баби́щ-ею / (цим) баби́щ-ем
М. (на цій / цьому) баби́щ-і [і все?]
Кл. (агов!) баби́щ-е

Множина:

Н. (ці) баби́щ-а
Р. (цих) баби́щ
Д. (цим) баби́щ-ам
Зн. (цих) баби́щ
Ор. (цими) баби́щ-ами
М. (на цих) баби́щ-ах
Кл. (агов!) баби́щ-а

10. Іменник "дуенья", що його чи не всюди наведено у прикладах відмінювання, спричинив розширення правил: після голосного, апострофа, а тепер ще й М'ЯКОГО ЗНАКА іменники першої відміни м'якої та мішаної груп мають закінчення "-ї" (р. в., д. в.), "-ю" (зн. в.), "-єю" (ор. в.), "-є" (кл. в.): "дуенья", "дуенью", "дуеньї", "дуеньєю", "дуеньє".

Ще один доказ, що новий правопис значно вичерпніший і систематизованіший за свого попередника.

11. До іменників, які мають у кличному відмінкові закінчення "-ю" додано ще й іменник "Леся": "Лесю, ходи-но сюди".

12. Додано примітку, яка каже, що у звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва, а прізвище – форму, що збігається з називним відмінком: "добро́дійко Гончару́к", "па́ні Шевче́нко".

13. Доповнено список ілюстрованих іменників першої відміни, що в родовому відмінку множини мають закінчення "-ей". Їх перелік: "гусей", "дуеней", "ескадрилей", "курей" [Тут люди підказують, що "дуеней" та "ескадрилей" мають нульове закінчення, тож про це треба написати в Комісію]

14. Новинка: згадано про іменники першої відміни, що в родовому відмінку множини можуть мати як нульове закінчення, так і закінчення "-ів": "мами́" (множина) – "мамі́в" і "ма́ми" (двоїна) – "мам", "баби́" – "бабі́в" і рідко "баб" [цю форму раніше не визнавали рідковживаною]; у прізвищах: "Ма́йбородів" і "Ма́йбород", "Ста́ростів" і "Ста́рост".

15. Форму називного відмінка, яку вживають на місці сподіваного знахідного відмінка з іменниками – назвами окремих свійських тварин ("гна́ти ві́вці", "па́сти коро́ви", "годува́ти сви́ні", "ловити му́хи") визнано менш поширеною, але все ж дозволеною [Видно, мовознавці давно не заїздили до сіл та не знають, що ця форма сумарно значно частіше вживана, ніж вони здогадуються, адже міське населення про свиней та корів говорить рідко]

16. У родовому відмінку іменники другої відміни - назви технічних реалій і двигунів мають закінчення "-а": "екрана", "дизеля", "комп'ютера", "монітора" тощо.

17. Доповнено, що таке ж закінчення мають математичні та лінгвістичні поняття: "інтеграла", "коефіцієнта", "косинуса"; "афікса", "інтерфікса", "локатива", "префікса", "суфікса" (але "синтаксису", "фразеологізму").

18. Українські за походженням безафіксні слова-терміни тепер, як і суфіксальні, мають закінчення -а: "шківа", "променя". Але "виду", "роду", "складу", "способу".

19. Незабаром назви органів і частин тіла теж офіційно матимуть закінчення "-а": "живота́", "кишківника́", "м'я́за", "но́са", "ро́та", "скеле́та", "сугло́ба", "хребта́", "шлу́нка" [Так-так, "шлунка"!], "па́льця"; "живо́тика", "па́льчика", але "стравохо́ду" та ин. [Лишається сподіватися, що в "та ин." перебуватимуть суто безсуфіксні слова, що мають закінчення "-у"]

18. Назви одягу так само тепер пишемо з "-а": "дже́мпера", "жупа́на́", "кобеняка́", "костю́ма", "ку́нту́ша", "піджака́", "плаща́", "по́яса" (елемент одягу), "све́тра", "ке́да", "череви́ка", "чо́бота"; "костю́мчика", "пла́щика"; "череви́чка".

19. Назви виробів із борошна, до речі, теж: "бато́на", "бу́блика", "калача́", "рога́лика"; "бу́бличка", "кала́чика". [Сподіваюся, це ні для кого не новинка ]

20. Ну й куди ж без назв церковних реалій: "амво́на", "іконоста́са", "ві́втаря́", "іконоста́сика".

21. Новинка: назви річок, населених пунктів і різних географічних назв з наголосом на корені в родовому відмінкові в окремих випадках пишемо із закінченням "-а": "Бре́ча", "Во́вка", "До́вжика", "Мало́го Куя́льника", "Салги́ра", "Сві́жа", "Смо́трича".

22. Назви хвороб матимуть закінчення "-у": "авітамінозу", "артрозу", "бронхіту", "гаймориту".

23. Відтепер не тільки літературні, а й філософські та инші наукові поняття мають закінчення "-у": "абсолюту", "абсурду", "ангостицизму", "антропоцентризму", "дисона́нсу", "догмати́зму", "догма́ту" (і "до́гмату"); "авра́лу", "а́кту", "доста́тку", "екза́мену", "е́кспорту", "е́кскурсу", "зву́ку", "ідеа́лу", "со́рту", "спо́собу", "хи́сту", "фено́мену" (явище), "фрейди́зму" та ин., але як конкретні іменники-терміни: "зву́ка", "ду́ха" і "Ду́ха" (у значенні Свято́го Ду́ха (третя іпостась єдиного Бога).

24. Слово "табун" у родовому відмінку має закінчення "-а" як виняток з правила про закінчення "-у" в іменниках на позначення сукупности істот. Тож "табуна".

Так само тільки слово "садок" має закінчення "-а" серед усіх инших іменників на позначення сукупности дерев і кущів із закінченням "-у": "садка".

24. Іменники на позначення об'єднань держав мають закінчення "-у": "союзу" і, очевидно, "блоку". [У правописі подано застереження, що в р. в. "блока" пишемо тоді, коли маємо на увазі механізм або камінь, а от "блоку" взагалі забули подати як приклад. Треба написати їм про це]

25. Уточнено, що назви видів спорту, як і назви ігор і танців, пишемо з "-у" ("-ю"): "баскетболу", "бейсболу", "бобслею", "серфінгу" тощо, але "серфінга" (коли мова йде про спортивне знаряддя).

26. Іменник "танок" матиме обидва закінчення: "та́нку" і "танка́".

27. Правопис нагадує, що "закінчення "-а" ("-я") та "-у" ("-ю") мають розрізнювальну функцію в деяких іменників: "Алжи́ра", "Ри́ма", "Туні́са" (місто) і "Алжи́ру", "Ри́му", "Туні́су" (країна), "Нью-Йо́рка" (місто) – "Нью-Йо́рку" (штат).

28. Також до ілюстрації додано кілька нових іменників, закінчення яких змінює їх значення:

• "бо́ра" (свердло) – "бо́ру" (хімічний елемент);
• "бо́рта" (край одягу, посуду) – "бо́рту" (судно);
• "була́та" (зброя) – "була́ту" (сталь);
• "дзво́на" (інструмент) – "дзво́ну" (звук);
• "зву́ка" (термін) – "зву́ку" (процес);
• "ко́рпуса" (тулуб) – "ко́рпусу" (сукупне);
• "листа́" (одиничне) – "ли́сту" (збірне);
• "листопа́да" (місяць) – "листопа́ду" (процес);
• "оригіна́ла" (особа) – "оригіна́лу" (документ);
• "о́ргана" (частина тіла) – "о́ргану" (установа);
• "папе́ра" (документ) – "папе́ру" (матеріал);
• "по́тяга" (поїзд) – "по́тягу" (почуття);
• "прида́тка" (відросток) – "прида́тку" (додаток);
• "сирка́" (сиркова маса) − "сирку́" (зменш. до сир);
• "со́няшника" (рослина) − "со́няшнику" (насіння);
• "ста́на" (технічний термін) – "ста́ну" (музичний та ін. термін);
• "телефо́на" (апарат) – "телефо́ну" (вид зв'язку) [раніше - тільки "телефону"];
• "фено́мена" (особа) – "фено́мену" (явище);
• "шабло́на" (пристрій; креслення) – "шабло́ну" (зразок).

Далі буде. Стежити: #НовийПравопис2018_Бондар

Инші правописні новини:
#проєкт2018

Якщо я щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.

Також не забувайте про попередні добірки нововведень:
- перша: https://goo.gl/XX4vmz;
- друга: https://goo.gl/veYte1;
- третя: https://goo.gl/aEg2Xo.

Як до третьої відміни може належати Юдит, що закінчується на твердий нестверділий звук?
Щодо Іллі: тепер теслІн? Ілля ж давав Іллін через подвоєння! Чи що мається на увазі?

[DarkMax2]

Щодо Іллі: тепер теслІн? Ілля ж давав Іллін через подвоєння! Чи що мається на увазі?

Певно, неправильно зрозумів щось. Проігноруйте.

[DarkMax2]

СИДІТИ У ФЕЙСБУКУ? ЧИ ВСЕ Ж У ФЕЙСБУЦІ?
РОЗМІСТИТИ НА НОСІЄВІ, НОСІЮ ЧИ НОСІЇ?

ЗНАЙОММОСЯ З НОВИМ ПРАВОПИСОМ ДАЛІ. ЧАСТИНА 5

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК

1. У давальному відмінку іменник "озеро" тепер має не тільки форму "озеру", а й "озерові".

2. У прізвищах, що мають кінцівку "-ин", "-ін", "-їн", у давальному відмінку відтепер можливі паралельні закінчення "-у" та "-ові": "Василишину" - "Василишинові", "Путіну" - "Путінові", "Ільїну" - "Ільїнові" (до цього нормативними були тільки "-у").

3. Відтепер зі спокійною душею можна вчити вірш (і "вірша"), розгортати довідник (і "довідника"), дарувати перстень (і "персня"), укладати акт (і "акта"). Такими прикладами поповнено правило про вживання знахідного відмінка.

ОРУДНИЙ ВІДМІНОК

4. Уточнено, що "прізвища, що походять від назв осіб за етнічною належністю або місцем проживання, в орудному відмінку однини набувають закінчення "-ом": "Волошином", "Лучканином", "Русином", "Турчином", "Турянином" та ін.".

МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК

5. Ілюстративний матеріял про рівнобіжне вживання в місцевому відмінку закінчень "-і" ("-ї") та "-у" (залежно від наголосу) поповнився такими іменниками: "у лі́сі" – "у лі́су", "на льо́ді" – "на льоду́", "на ро́ді" – "на роду́", "у са́ді" – "у саду́", "на ста́ві" – "на ставу́". [Але що тут робить іменник "ліс", у якого наголос із кореня на закінчення всупереч правилу не переходить. Одрук?]

6. Із прийменником "по" в місцевому відмінку одники іменники на позначення часу відтепер можуть мати не тільки закінчення "-і" / "-ї", як це було раніше, а ще й "-у" / "-ю": "по ве́чорі" і "по ве́чору", "по дося́гненні" і "по дося́гненню", "по заве́ршенні" і "по заве́ршенню", "по закі́нченні" і "по закі́нченню", "по зді́йсненні" і "по зді́йсненню".

7. Таких самих закінчень можуть набувати іменники в сусідстві з прийменником "в" або "у": "у по́тягу" – "у по́тязі" та деякі инші.

8. Закінчення "-ові", "-еві" ("-єві") в місцевому відмінку можуть мають окремі іменники чол. роду – назви неістот. Утім, ілюстрація такого вживання відсутня.

9. Уживаємо "при батькові" або "при батьку", але тільки "при дворянинові".

Причина: тепер не всі іменники чоловічого роду твердої групи - назви осіб, у місцевому відмінку поряд із закінченням "-ові", "-еві" ("-єві") мають закінчення "-у" ("-ю"), а тільки:
а) безсуфіксні;
б) ті, що мають закінчення "-о";
в) основа яких закінчується на "-г", "-к", "-х".

10. Натомість уточнено, що паралельні форми "-ові" та "-у" мають назви істот (не осіб) переважно з основою на "-к": "на борсуко́ві" і "на борсуку́", "на віслюко́ві" і "на віслюку́", "на во́вкові" і "на во́вку", "на вояко́ві" і "на вояку".

Але що вояк робить поряд з неособами, - віслюками та борсуками, - невідомо.

11. Узаконено, що з прийменником "по" іменники, що мають закінчення "-ові", "-еві" ("-єві") можуть набувати закінчення "-у" ("-ю"): "по ле́вові" і "по ле́ву", "по во́вкові" і "по во́вку", "по бугає́ві" і "по бугаю́", "по за́йцеві" і "по за́йцю", "по вуже́ві" і "по вужу́".

12. Надано перелік окремих іменників – назв осіб чол. роду, що вкупі з прийменниками "на", "у" ("в"), "по", "при" мають усі три варіянти закінчень. Надаю їх перелік:
- на капіта́нові, капіта́ну, капіта́ні;
- при прем'є́р-міні́строві, прем'є́р-міні́стру, прем'є́р-міні́стрі;
- у профе́сорові, профе́сору, профе́сорі;
- по студе́нтові, студе́нту, студе́нті;
- в учи́телеві, учи́телю, учи́телі;
- на носіє́ві, носію́, носії́;
- при не́божеві, не́божу, не́божі;
- по това́ришеві, това́ришу, това́риші;
- на чита́чеві, читачу́, читачі́.

КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК
.
13. У кличному відмінкові, як виняток, з'явилися ще й такі паралельні форми: "повста́нцю" і "повста́нче", "умі́льцю" і "умі́льче". Форми "українцю" та "умі́льцю" визнано домінантними, утім не уточнено, чи форма "українче" є допустима для вживання.

14. Тепер тільки "добро́дію бригади́ре", "па́не лейтена́нте". Вживання "добро́дію бригади́р" і "па́не лейтена́нт", що вважалося також допустимим, незабаром відійде у вічність. У таких конструкціях відтепер обидва слова - відмінювані!

15. Не забарилися також звертання, що складаються із загальної назви та прізвища. Відтепер форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім'я: "дру́же Макси́менку", "коле́го Євгенищуку́", "па́не Кова́лю"; утім, залишено можливість залишати прізвище і в називному відмінкові: "дру́же Макси́менко", "коле́го Євгенищу́к", "па́не Гонча́р".

16. Додано примітку, що іменники "сер", "сір", "гер" мають форму, гомонімічну з називним відмінком.

І, до речі, доволі суперечливі іменники наведено:
- "сер": багато немовознавців там чує "ьо" (англ. Sir);
- "сір": порушено правило "дев'ятки" (мало би бути "сир");
- "гер": дехто з філологів-фізиків просовує "хер" (нім. Herr).

Але правопис тут чіткий: не "сере / сьоре Алексе", а "сер Алексе"; не "сіре / сире де Белілю", а "сір де Белілю", не "гере / хере штурмбанфюрере", а "гер штурмбанфюрере".

17. Тепер про святе: іменник "Госпо́дь" у кличному відмінку отримав форму "Го́споди"; іменник "Христо́с" може мати паралельні форми: "Христо́се", рідко "Хри́сте", "Христе́".

МНОЖИНА

18. Уточнено, що слово "пазур" у множині має дві форми: "пазурі" та "пазури". Те саме з очима: допустимі "очі" та "вічі".

Згадку про "уші" (частіше "вуха") прибрано.

19. Нарешті пояснено, що іменники чол. роду з числівниками "два", "три", "чотири" мають закінчення "-и", "-і" ("-ї"): "два хло́пці", "три робітники́", "чотири слухачі́".

20. В урочистому мовленні замість форми множини слова "брат" – "брати́" вживають форму збірности "бра́ття" (рідше – "брато́ве").

21. Оновлено пункт: "Декілька іменників чол. роду другої відміни мають у називному відмінку множини варіантні закінчення "-и" та "-а": "ву́си" – "ву́са", "ґрунти́" – заст. "ґрунта́" (збірне), "рукави́" – "рука́ва", "хліби́" – "хліба́" (збірне), але тільки "ві́вса", "та́та".

Мушу відзначити, що раніше:
а) форма "ґрунта́" не вважалася застарілою;
б) множина від "овес" дотепер мала, крім форми "ві́вса", також форму "вівси́";
в) множина від слова "тато" мала форму "та́ти", а не "та́та".

22. У новій примітці зауважено: "Іменник "Госпо́дь" форм множини немає". [Ви теж помітили помилку?]

23. Ах так, ледь не забув: проаналізувавши правила вживання місцевого відмінка, я дійшов до висновку, що иншомовні слова під час складання правил, скоріш за все, не враховувалися. Утім, якщо це не так, то форми іменників "Джек", "Рейк'явік" і "Фейсбук" матимуть такий вигляд:

1) "на (по, при, у) Дже́кові", "Дже́ку" та (малоймовірно) "у Дже́ці";

2) "на (по, при, у) Рейк'я́віці", (потенційно) "Рейк'я́вікові" та "Рейк'я́віку", (малоймовірно) "у Рейк'явіку́";

3) "на (по, при, у) фе́йсбуці" та (потенційно) "фе́йсбукові" та "фе́йсбуку".

Тобто форми, до яких, згідно з правописом, не має виникнути питань, такі: "(жити при) Дже́кові", "Дже́ку", "(ходити по) Рейк'явіці", "(читати у) фе́йсбуці".

Далі буде. Стежити: #НовийПравопис2018_Бондар

Инші правописні новини:
#проєкт2018

Якщо я щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.

Також не забувайте про попередні добірки нововведень:
- перша: https://goo.gl/XX4vmz;
- друга: https://goo.gl/veYte1;
- третя: https://goo.gl/aEg2Xo$;
- четверта: https://goo.gl/zwYN8R.

-ці розмиває семантичну різницю між "на протязі" (так, це нормативно, не русизм, вживалося класиками!) та "на протягу" (про вітер).

[DarkMax2]

Чим відрізняється штабскапітан від інтернет-видання? Це ж "штабний капітан" й "інтернетове видання". Себто логічно подібні категорії тепер по-різному будуть писатися.

[DarkMax2]

[Linden]

Загалом проєкт правопису схожий на такий собі дуже мʼякий перехід до скрипниківки.

Те що буде ще незабаром (однак, може і довго тривати — тоді це вже сильний відняток) можливий новий правопис — не бачу проблем для цього, через вплив совітів правописний розвиток суттєво зіпсувався і мусимо знов робити справи сторічної давнини. Нагадаю, що це стосується не тільки мови, а багато инших речей, наприклад: досі добиваємося помісної церкви...

Як перехідний — місцями згодиться, але лише думково і напрямково, бо на папері вистачає помилок. Наголошу, що кожна людина може говорити як заманеться, але це не значить, що літературна мова мусить під саме неї налаштовуватися. Тобто літературна мова вже не може бути «живою» мовою, про яку тут багато хто твердить, єї обовʼязок — обʼєднати всі живі (множина) з унормуванням і з найменшою кількостю винятків. Наприклад передача чужомовних слів лиш з однією буквою і лоґікою, тобто чужомовне [g] передається лиш як /ґ/, а не як можна /г/ або /ґ/, те саме стосується і инших звуків. По-доброму, я б поділів 2 правописів — питомих і непитомих слів. От наприклад ґазету можете читати як газета, так і ґазета. Казати про змосковщення — це якась дивина, треба використовувати всі 4 звуки: к—ґ х—г; а не лиш 3: к х—г, котрих затвердили за совітами з очевидною метою — приблизити звучню, це також стосується, хоч відносно маловідоно, і до голосних, а саме і—ї, и—ӥ. Тобто тут навіть, по-доброму, треба змінювати й абетку, чи змінити підхід.