Лингвофорум

По-моєму, це збочення — доводити другорядність «собаки» в українській мові шляхом копання в давньоруських етимологіях (навіть якби вони й відповідали справжньому походженню слова — взагалі-то, собаку виводять з іранських мов, а не з соболів хутром до себе; щодо соболя, ЕСУМ вважає його праслов'янським, зіставляючи з іншими індоєвропейськими зі значенням «строкатий», згадує також версію про фіноугорське або тюркське походження; про зв'язок «собаки», «соболя» й «себе» — імовірно, псевда). З того місця, де про зв'язок пса/собаки з добром/злом — люта псевда (здавалось би, що спільного мають «пес», «пестити» й англ. «pest»? Взагалі, дивно, чому з таким талантом до пошуку неіснуючих етимологій автор не знайшов зв'язку між «псом» та «псевдонаукою»). Хоча ні, там усе про етимологію собаки/пса базується чи то на псевдонаукових джерелах, чи то на псевдонаукових фантазіях самого автора — поки що я не побачив жодного збігу між тим, що пише цей спеціаліст, та тим, що пише ЕСУМ.

А що скажете, про думку автора про походження назв собака та соболь?

До речі, дратує, що українські вікіпедисти застосовують зворотній порядок (іменник перед прикметником) не лише там, де це відповідає назві роду перед назвою виду, а й у тривіальних назвах (коли окремо взятий іменник не позначає рід, до якого належить вид, або коли іменник і прикметник разом утворюють назву роду). В УРЕС та Біологічному словнику ця різниця чітко зберігалась, у російській вікіпедії — також, а в українській навіщось усе згребли в одну купу.

Та це ж очевидно й у межах мови. -ун віддієслівне творення (пердун).

Людина настільки не розбирається в біологічній термінології, що тягає цю псевду про «полоскуна» від «полоски» скрізь, де піднімає цю тему — лінуючись навіть перекласти латинську назву виду.

Доволі кумедно автор просуває ракунів і єнотів-не_собак, попри визнання, що пізня радянська термінологія мала природну підставу й просто давніша за "репресовану".

ЦитироватьУ часи інтродукцій виду в Україні (1934–1937, 1948–1954) титульною назвою була «єнот»; так само писали і в російськомовній літературі (напр., [37]). Пізніше повернулися до давнього біномена у версії «собака єнотовидний» [9, 28, 42], чому сприяла література щодо інтродукцій в СРСР ракунів, яких також називали «єнотами», але з прикладкою «полоскун» (=«смугач»).

https://museums.lnu.edu.ua/zoology/wp-content/uploads/sites/6/2015/11/HUNT_MAMM-UKRAINE.pdf

Цікавий збіг

---

Носорожець, -жця, м. Сказочная птица съ рогомъ на носу, погибшая во время потопа, такъ какъ она, полагаясь на свою силу, не захотѣла войти въ ковчегъ. Драг. 95.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 571.

Цитата: alant от января 16, 2020, 02:11
Важливо, як воно вимовляється українцями.

Ха-ха-ха. Очевидно, що вирівнювання за російською мовою, де сталася ця помилка.

Цитата: DarkMax2 от января 16, 2020, 00:26

Цитата: alant от января 15, 2020, 18:23
В даному випадку не надто принципово, з мого погляду.

Принципово, бо це тупо орфографічна помилка: грецьке слово в оригіналі пишеться Παλαμίδα.

Важливо, як воно вимовляється українцями.

Цитата: DarkMax2 от января 15, 2020, 23:52
Звідки цитата?

З листування.