Іспанська > Українська

[DarkMax2]

В цьому році, як то кажуть, прозрєл, коли побачив імена двох ацтекських імператорів: Huitzilihuitl та Āhuitzotl.
Ацтекська орфографія використовує прийоми іспанської. Однак в Україні іспанської орфографії ніхто не знає, і всі роблять політерну передачу індіанських та іспанських слів.
Тож маємо Уїтсіліуїтль замість Віцилівітль, Ауїтсотль замість зовсім простого Авіцотль тощо. Так само маємо місто Бріуега, а не Бриве́га, хоч у Brihuega hu це диграф для w.
Та й не навантажені інтервокальними голосними назви можна було б простіше говорити, не спотворюючи: наприклад, Соривела-дель-Гвадалімар, а не Соріуела-дель-Гуадалімар, як зараз.

Коротше, українській мові конче потрібна адекватна система для передачі з іспанської.
Є одна від МінЕкології, але вона, як і решта від нього, жахлива, ігнорує особливості мови-джерела і мови-акцептора.

(wiki/en) Spanish_orthography

[DarkMax2]

Усе таки, коли правильно передавати w, то іспанські назви перестають бути важковимовною екзотикою: Teruel > Терве́л(ь).

[DarkMax2]

До речі, подібні проблеми маємо з казахською. Там літера І позначає наше И, а У це W. І маємо бездумні Теміртау та Акбауир (від Ақбауыр) замість теоретичних правильних Темиртав та Акбавир.
До речі, я б ті кінцеві -ау/в взагалі адаптував у -ів. Темиртів, поїхав до Темиртова - краса.

[DarkMax2]

І ще про іспанську: було б непогано передавати ll як лл(ь):
Argüelles  [arˈɣweʎes] > Аргвеллєс
Estrella > Естрелля

[DarkMax2]

Ех, як завжди: Arriaga [aˈrjaɣa].