Українські видавництва та імена письменників

[DarkMax2]

Боже, як же хочеться вбивати, коли бачу обкладинки нових українських перекладів.
Наші видавці умудряються комбінувати принципи російської орфографії, яких немає в чинному правописі, з "проєктими"!
Ви можете побачити Х на місці h та Ґ на місці G в одному слові!
Таке враження, що принцип один: аби не за чинною орфографією!
Приклад перший. Тут чисто російщина.

Правильно: Томас Ольде Гевельт. Пан нідерландець.
У росіян, до речі, теж весело.

[DarkMax2]

Тут очевидно: Єн Гел(ь)

2. Коли іншомовне e (іноді дифтонг ai) на початку слова вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е, воно передається літерою є: європеєць, європейський, єгер, єнот, єресь; Ємен, Євпаторія, Євразія, Європа, Євфрат, Єгипет. Також після апострофа, е, і, й, ь пишеться є, а не е: бар'єр, п'єдестал, конвеєр, реєстр, феєрверк, абітурієнт, пацієнт; В'єнна, В'єтнам, Ов'єдо, Трієст, Сьєрра-Леоне; Вандрієс, Дієго, Фейєрбах, Готьє. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: діелектрик, поліедр, реевакуація, рееміграція тощо.

[ANONIMEC]

Ви можете побачити Х на місці h та Ґ на місці G в одному слові!

Гай, гай! Так і треба писати!

[DarkMax2]

Ви можете побачити Х на місці h та Ґ на місці G в одному слові!

Гай, гай! Так і треба писати!

Категорично ні.
По-перше, традиційне українське ґ є одзвінченням к і стосунку до g не має. По-друге, h у більшості випадків доречніше передавати як Г, бо обидва гортанні. Лише в низці слів англійського походження h=х (так історично склалося, що в них перевагу віддали збереженню глухості, а не гортанності).

Ви можете побачити Х на місці h та Ґ на місці G в одному слові!

Я про цього Х'юґо.