Відмова від дієприкметників і деякі інші цікавинки

[DarkMax2]

Красно дякую.
В українській також є знайомий, рухомий тощо. Але, як я уже звернув увагу, утворити подібний віддієслівний прикметник для самоспрямованої дії - сумнівна ідея. Рухоме майно - це таке майно, яке можливо рухати. Знайому людину ХТОСЬ знає.

Так, але, наприклад, у тій же російський є певний семантичний зсув: "шрифт в этой книге совсем нечитаемый" - мається на увазі, що "шрифт неможливо прочитати", а не те, що в даний момент його ніхто не читає. Та й в українській: "непроходимі хащі" - це такі, що їх неможливо пройти, а не такі, що вони кимось в конкретний поточний момент не проходяться. "Невидимий" - той, що його неможливо в принципі побачити. Тому в принципі, "зникомий" в сенсі "той, що може зникати" має право на існування як певна авторська інновація, якщо ми будемо розглядати закінчення -омий не як маркер пасивного дієприкметника, а як аналог англійського/романського суфіксу -able/-abile, відсутній у слов'янських мовах. Типу "читомий"/"читаємий" - це не "is being read", a "readable", зникомий - не *"is being disappeared", а щось на кшталт *"disappearable".

Але конкретно у контексті повідомлень, що зникають через певний час, "зникаючий" мені подобається більше.

Як не крути, а об'єкт і суб'єкт нетотожні: не хащі не проходять себе, не текст не читає себе.

[DarkMax2]

Ще хочу зауважити, що сама ідея утворити ПАСИВНИЙ стан від дієслова зникати - дуже сумнівна

Це якщо вважати форми на -омий саме формами пасивного стану, а не формами потенційної можливості.

Віддієслівні прикметники, які позначають потенційну можливість, я вже якось розглядав, коли критикував переклад назви фільму "Death Proof": забутий > незабутній, здоланий > нездоланний. Але з неперехідними дієсловами складніше, адже якраз від них творять АКТИВНІ дієприкметники, коли прикметники (не)можливості творять навпаки від пасивних. Але можна згадати слова типу горючий (здатний горіти). Однак зникучий натякає на якусь випадковість зникнення.

[DarkMax2]

Що цікаво, низькі регістри адаптують подібні інновації набагато легше - "бачив одну тьолку, на вид цілком їбабельна".

Їбна́, як питна́. Від їбти. Їба́нна - радше не про придатність, а про систематичність дії.

[DarkMax2]

Каждый язык группирует слова в "части речи" по своему. Есть языки, для которых те же причастия и деепричастия лингвисты предлагают не выделять (например, для украинского).

Мене, до речі, завжди дивувало, що дієприкметник іменують "особливою формою дієслова", коли в нього більше від прикметників.

У новітніх дослідженнях із граматики функційно-категорійного спрямування дієприкметники й дієприслівники характеризують як нетипові дієслівні утворення [3, с. 223]. У монографії І. Р. Вихованця «Частини мови в семантико-граматичному аспекті» дієприкметник визначено як синтаксичний і морфологічний ад'єктив та переконливо спростовано наявність у ньому дієслівних категорій часу і способу, що не дає підстав розглядати його як дієслівну форму [2, с. 176–180]. У зазначеній праці заперечено також гібридний характер дієприкметника та обґрунтовано його різнорідність. Дієприслівник визначено як синтаксичний і морфологічний прислівник, якому не властиві дієслівні категорії часу, способу, особи, числа, роду, а категорія виду не є для нього визначальною, оскільки її можна виявити навіть у віддієслівних іменниках [Там само, с. 207–211]. Дієприкметникам, за спостереженням авторів «Теоретичної морфології української мови» І. Вихованця і К. Городенської (2004 р.), властиве «семантичне і граматичне роздвоєння», через що частину їх, яка перебуває в приіменниковій позиції, вони кваліфікують як віддієслівні прикметники, а ті, які виступають у позиції дієслівного присудка в поєднанні з морфемами-зв'язками, — як дієслівні утворення [3, с. 146]. Оскільки дієприслівник «перебуває за межами синтаксичного функціювання дієслова, бо трансформує його значення дії та стану в позицію прислівника», його кваліфікують як віддієслівний прислівник і відповідно особливості його функціювання подано в розділі «Прислівник» [Там само, с. 223, 320–323].

Нарешті хтось помітив, що щось не так.

[Волод]

А що робити з дієслівним керуванням?
У випадку  з дієприкметниками - заборонити дієприкметникові звороти, тоді керування відпадає.
А у випадку з дієприслівниками - що поробиш??? 

[Python]

З дієприслівниками — можна.

Але є ще одна категорія віддієслівних утворень — іменники. Яких чогось поки що до особливих форм дієслова не записали. Хоч певні зародки дієслівного керування, відколи почалися гоніння на дієприкметники, перейшли й до віддієслівних іменників (напр., «командувач загоном» чи «завідувач відділом»). Що, як ці утворення, назвімо їх дієіменники, остаточно набудуть рис «особливої форми дієслова», обростуть дієіменниковими зворотами, і це стане фактичною нормою? Щось назразок такого: «Іван, вставач рано-вранці з ліжка й випивач горнятко кави, ледве не розбудив Інну, міцно спальницю».

[Un Ospite]

Водій тролейбусом, оператор дроном, диригент оркестром.

[Python]

З чогось більш давнього — «і на дуді грець».

[Un Ospite]

Торговець газетами. Хоча продавець газет.

[Волод]

Хоч певні зародки дієслівного керування, відколи почалися гоніння на дієприкметники, перейшли й до віддієслівних іменників (напр., «командувач загоном» чи «завідувач відділом»).

Це не зародки, це байстрюки від «командуючий загоном», «завідуючий відділом».

[Python]

Хоч певні зародки дієслівного керування, відколи почалися гоніння на дієприкметники, перейшли й до віддієслівних іменників (напр., «командувач загоном» чи «завідувач відділом»).

Це не зародки, це байстрюки від «командуючий загоном», «завідуючий відділом».

Не накличте, бо ще почнуть нищити іменники на -ач/-яч як росіянізмівських байстрюків, а дієіменникова функція тим часом перейде до іменників на -ер, -ор, -ир, -іст та ін. (командир загоном, менеджер відділом).

[Un Ospite]

(командир загоном, менеджер відділом).

Командувальник загоном, менеджувальник відділом.
Або командівник, менеджівник.
Командувати -> командування -> командівник.
Менеджувати -> менеджування -> менеджівник.
І фемінітиви легко утворювати: командівниця, менеджівниця.

[Волод]

"-ів" - зайвий

[Python]

Командувати — командівник, командівниця
Командити — командник, командниця

[Волод]

Командити — командник, командниця

команда - командник, командниця

і ніяких дієслів, і дієЇменників.

[Python]

Командити — командник, командниця

команда - командник, командниця

і ніяких дієслів, і дієЇменників.

З іменником незрозуміло, чи це команда, яку віддає командир, чи команда, яка цю команду виконує. Власне, й значення дієслова «командити» теж невідоме — можливо, це не «віддавати команди», а «поводитись як команда»? В такому разі, «командувальник» — це керівник команди, а «командники» — згуртовані члени команди.

[Un Ospite]

"-ів" - зайвий

Рятувати - рятівник, працювати - працівник.

[Волод]

В такому разі, «командувальник» — це керівник команди, а «командники» — згуртовані члени команди.

Вам мало одного сомандатника, потрібна уся соманда сомандатників і ще над ними сомандатувальник. 

[Волод]

"-ів" - зайвий

Рятувати - рятівник, працювати - працівник.

Нащо дієЇменники?

[Un Ospite]

Нащо дієЇменники?

Як пан хоче називати представників професій та занять, якщо не вдаватись до словотвору та морфології?
"Той, що рятує"? Двоє тих-що-рятують прибули до офісу та врятували від пожежі трьох тих-що-менеджують.

Можна ще рятун, командун, менеджун, працюн.

[DarkMax2]

Командувати — командівник, командівниця
Командити — командник, командниця

Командун.

[Волод]

"Той, що рятує"? Двоє тих-що-рятують прибули до офісу та врятували від пожежі трьох тих-що-менеджують.

Ой хотілось мені сказати про те, чим там займалися менеджери, та краще промовчу.

А коли хтось когось спасає, то він, мабуть ,«спас».