Догмат про літературизацію живої мови (вселенського суржика)

[Сергий]

p.s. У багатьох місцевостях РФ до сих пір люди можуть з гордістю сказати, що вони за походженням з хохлів, чи хохли з діда-прадіда.

Російські німці також скажуть вам, що вони німці з діда-прадіда. Що не звільняє нас від факту, що «німець» — назва для німців набута, зовнішня.

Ну так українець теж самоназва набута, хоч і за специфічних, пам'ятних для багатьох з нас, представників трудового і бойового козацтва-християнства Подніпров'я з діда-прадіда обставин (Річ Посполита, Хмельниччина, Гетьманщина, Російська імперія, Революція, СРСР, незалежність, Майдан). Козаками і русинами (а також полянами, литвинами) ми себе називали набагато раніше. Так і в якій мірі Deutsch це ісконна, перша німецька самоназва - теж можна посперечатися. І знову ж таки - самоназва "німець" презирливого підтексту як правило не несе, так само як і раніше самоназва "малорос", а політика і образи навколо цих питань - хай залишаться на совісті політиків і тих хто ображає. Особливо для мене українець, русин, козак, малорос, хохол і християнин це назви-самоназви-синониміми, які на різний лад виражають строкату історію моїх предків, їх родичів, земляків, сотрудників і соратників.

[Python]

«Українці» — безумовно, самоназва досить пізня, але це таки самоназва більшості сучасних українців. А от чи називали себе українці хохлами десь за межами зони активного контакту з росіянами? Враховуючи, що більша частина України перебувала під владою Російської Імперії, а самоназва «хохол» так і не прижилася, гадаю, твердження про її поширеність серед самих українців дещо перебільшене. Справді, чому на сучасній карті світу написано «Україна», а не «Хохляндія», ми свою мову звемо українською, а не хохляцькою, поетеса Леся Українка, а не Леся Хохлушка, і т.д.?

[Сергий]

«Українці» — безумовно, самоназва досить пізня, але це таки самоназва більшості сучасних українців. А от чи називали себе українці хохлами десь за межами зони активного контакту з росіянами? Враховуючи, що більша частина України перебувала під владою Російської Імперії, а самоназва «хохол» так і не прижилася, гадаю, твердження про її поширеність серед самих українців дещо перебільшене. Справді, чому на сучасній карті світу написано «Україна», а не «Хохляндія», ми свою мову звемо українською, а не хохляцькою, поетеса Леся Українка, а не Леся Хохлушка, і т.д.?

З Москвою у нас стільки всього було і доброго і лихого - що про це однозначно гріх забувати. Як і з Ордою, Литвою, Польшею чи Кримом. І тут не питання про "прижилася" - тут питання зберегти історичну пам'ять про всі смисли і саму епоху пов'язану з цією назвою, задекларувати, що вона належить саме нам, а не кому-небудь іншому, зберегти пам'ять наперекір всіляким збоченцям,  ненависникам і падлюкам, які не бачать і не хочуть бачити далі свого носа, які цінять не реальний народ, а певну ідеальну картинку про нього. Щодо Лесі Українки і Михайла Грушевського - вони для мене деякою мірою представники маргінесу (западенщини, причому доволі вузької і жорстокої  при всій показній людяності, западенщини,  якою намагалися підмінити українство в усій його волелюбності, строкатості, самобутності і непересічності), які в умовах певної політичної кон'юктури стали позиціонуватися представниками мейнстріму, за що ми зараз всі болюче розплачуємось (викривлене розуміння нашої історії, історії нашої мови, нашого походження і умов формування, загроз і перспектив). Трудолюбивий і богобоязливий козак з якогось хутора на Кубані чи хохол з якогось глухої сибірської заїмки нашому пересічному громадянину з Києва чи з Наддніпрянщини може бути у спілкуванні значно ближчий чим інтелігенти-западенці Михайло Грушевський і Леся Українка ось в чому штука. При всій повазі до них, до їх шукань, страждань і подвигів. Навіть дід Тарас з його віршами багатьом нашим землякам багато в чому далекий. Вони люди прості, невибагливі, доволі реалістичні хоча і мріяти можуть ого-го - і в цьому їх і слабкість і сила одночасно. Ну не могли Леся Українка чи Михайло Грушевський зрозуміти реальний народ і країну з їх проблемами і перспективами, життя показало, що вони створили певні ідеальні моделі (власні моделі, красиві моделі - але моделі) - а потім намагалися реальний народ в ці моделі впихнути. Навіть проти його власної волі. Знаєте як ото воно - якщо факти не підходять для моєї теоріїї - тим гірше для фактів.  Хоча тут знову ж таки - вони писали певною мірою для себе і свого кола, навіть не задумуючись, як саме і які дірки в ідеології будуть латати їхніми поглядами.

[Python]

Безумовно, назва «хохол» стосувалася нас, але от чи належала саме нам? У період невизначеності з самоназвою вона б лишила якісь сліди у власне українському корпусі.

От ви тут кажете, які чужі й далекі нам западенці (включаючи западенку Лесю). Питання: чого ви хочете цим досягти — щоб ми отак склали просту мужицьку долоню в кулак та з усього розмаху в писок якомусь западенцеві, щоб аж юшка потекла? Ідол суржику хоче крові?

[Сергий]

Безумовно, назва «хохол» стосувалася нас, але от чи належала саме нам? У період невизначеності з самоназвою вона б лишила якісь сліди у власне українському корпусі.

Мова за те, чи ми всякого, кого звуть (обзивають, пишуть) хохлом розглядаємо як якимось чином причетним до нашої спільноти, чи від когось відрікаємось. Хто є ми? Чи онук хохла з Сибіру з прізвищем Шевченко - це ми? Чи онук хохла з Канади з прізвищем Шевчук - це ми? Чи має до нас відношення китаєць або афроамериканець у яких баба чи дід були українцями? А якщо це великорос Іванов чи поляк Козловський?

От ви тут кажете, які чужі й далекі нам западенці (включаючи западенку Лесю). Питання: чого ви хочете цим досягти — щоб ми отак склали просту мужицьку долоню в кулак та з усього розмаху в писок якомусь западенцеві, щоб аж юшка потекла? Ідол суржику хоче крові?

Знову ж ви перекручуєте. Мова за те, що Михайлу Грушевському ніхто не давав права говорити від імені всього українства. Якщо він сам це право собі присвоїв (це в дусі наших земляків) - то мав бути готовий до критичного ставлення до своїх поглядів і теорій, в т.ч. теорії про те як у нас тут відбувався історичний процес. Не ми прийшли в западенський монастир зі своїми правилами, а до нас прийшли. Нерідко за закликами відхреститися від Москви і Орди стоїть якраз бажання протягнути свої правила гри замість існуючих, змінити розклад сил на свою користь, забути про українців (хохлів, русинів, козаків і т.д.), які жили, співпрацювали і конфліктували зі Сходом, знову ж таки - з реальним Сходом, а не ідеальним, про який у западенців теж досить приблизні і схематичні уявлення, такі собі ідеологічні штампи, які зустрічаєш і в проповідях і в літературі, і в публіцистиці і багато в чому. Навіть у ставленні до суржика.

Щодо Лесі Українки - вона для мене жінка з відносно заможної родини, жінка, яка мала змогу бувати закордоном, жінка, яка жила і спілкувалася у доволі своєрідному товаристві. Її думки і погляди варто брати до уваги - але я б не став з неї робити богиню (знову ж таки кумира). В православ'ї якщо ви знаєте навіть святі грішні - один Бог без гріха. Ось так і з нею. Вона для мене плоть від плоті українського народу. Але разом з тим людина свого часу і простору. Людина, яка не суспільство і світ навколо намагалась зрозуміти - а намагалась зробити революцію, тобто десь нав'язати свої схеми і плани. Так, мабуть десь вона була провидицею - революція була на часі, але багато в чому її праці простому народу не настільки цікаві, залишаються поза його увагою (Біблію і Євангеліє точно частіше читають, що тоді, що зараз). Це саме по собі багато про що говорить.

[Python]

Мова за те, чи ми всякого, кого звуть (обзивають, пишуть) хохлом розглядаємо як якимось чином причетним до нашої спільноти, чи від когось відрікаємось. Хто є ми? Чи онук хохла з Сибіру з прізвищем Шевченко - це ми? Чи онук хохла з Канади з прізвищем Шевчук - це ми? Чи має до нас відношення китаєць або афроамериканець у яких баба чи дід були українцями? А якщо це великорос Іванов чи поляк Козловський?

Я не расист, тому поділ на своїх-чужих за ознаками походження вважаю хибним. Назва, по великому рахунку, також не принципова. А от якщо людина має всі мовно-культурні ознаки українця, то не бачу причин, чому її не можна включити до цієї спільноти, навіть якщо національна ідентифікація відрізняється від власне української. Хочеш бути українцем — будь ним, але щоб бути, недостатньо просто називатися.

Ну й щодо хохлів. Ми чудово знаємо, кого називають в російській мові цим словом. Чи є підстави вважати, що існують ще якісь хохли, що не є ні українцями в мовному плані, ні нащадками таких українців?

Мова за те, що Михайлу Грушевському ніхто не давав права говорити від імені всього українства.

А Вам?

[Python]

(Біблію і Євангеліє точно частіше читають, що тоді, що зараз)

Ну, мені читання Біблії допомогло остаточно стати атеїстом. Судячи зі зростаючої кількості віруючих, мало читають...

[Сергий]

Ну й щодо хохлів. Ми чудово знаємо, кого називають в російській мові цим словом. Чи є підстави вважати, що існують ще якісь хохли, що не є ні українцями в мовному плані, ні нащадками таких українців?

Тут питання про те, що це слово не повинно бути табуйованим чи образливим в нашій рідній мові. Що ми маємо самі собі давати звіт (а не росіяни нам розповідати), що наші діди-прадіди і земляки жили і працювали по всіх куточках Російської імперії і що в побуті їх називали якраз таки не українцями, а хохлами. Звісно ж непорозуміння були, але негативні коннотації посилися саме після 1917 року - і ми маємо розуміти за що, що не завжди українці  (хохли) вели себе як янголи. Так само як і те, що вираз "які це ще українці? це звичайнісінькі хохли"  на просторах Росії спочатку теж не сприймався українцями як образа, а швидше як констатація того, що до того, що вони назвалися українцями ще звикли не всі.

А Вам?

Так і побудумав, що ви мені це закинете.  А чим я не такий як всі? І мені теж.

(Біблію і Євангеліє точно частіше читають, що тоді, що зараз)

Ну, мені читання Біблії допомогло остаточно стати атеїстом. Судячи зі зростаючої кількості віруючих, мало читають...

Мають ви її просто неправильно розумієте. Сприймайте її просто як Книгу про Життя, Книгу Казок Живого Бога і Його прихильників про життя, яким воно є насправді, узагальнена історія людства, історія появи і загибелі держав і народів, історія Вічного Війська і Вічного Царства. Казку про Життя як Особистість, Творця Всесвіту, Який з кожною людиною спілкується його власною, зрозумілою йому мовою - з кимось мовою сили, а з кимось добрим словом чи натяком. З тими хто добрий - по доброму, з лихими - як прийдеться. Особисто коли є настрій - годинами можу перечитувати Біблію, прочитав речення і роздумуєш, уявляєш, намагаєшся зрозуміти про що мова, чому це речення може навчити, як цей життєвий досвід древніх узгоджується з моїм власним. Наскільки знаю наші діди-прадіди чи їх земляки (з тих, які були грамотні і мали вдома цю книгу) саме так Святе Письмо і читали.  Колись і я так недбало ставився до Біблії як і ви, потім після певного життєвого досвіду, переглянув свої погляди, чого і вам бажаю.

[Python]

Тут питання про те, що це слово не повинно бути табуйованим чи образливим в нашій рідній мові. Що ми маємо самі собі давати звіт (а не росіяни нам розповідати), що наші діди-прадіди і земляки жили і працювали по всіх куточках Російської імперії і що в побуті їх називали якраз таки не українцями, а хохлами. Звісно ж непорозуміння були, але негативні коннотації посилися саме після 1917 року - і ми маємо розуміти за що, що не завжди українці  (хохли) вели себе як янголи. Так само як і те, що вираз "які це ще українці? це звичайнісінькі хохли"  на просторах Росії спочатку теж не сприймався українцями як образа, а швидше як констатація того, що до того, що вони назвалися українцями ще звикли не всі.

Добре, євреїв у багатьох країнах називали жидами. Є така назва євреїв? Є. Чи використовується ця назва в івриті? Ні.
Німців у слов'янських мовах називають німцями. Є така назва німців? Є. Чи використовується ця назва в німецькій мові? Ні.
Приблизно те ж саме з хохлами. Власне, мало чим відрізняється від ситуації зі словом «жид», яке в російській і українській також вважається неполіткоректним.

[Сергий]

Добре, євреїв у багатьох країнах називали жидами. Є така назва євреїв? Є. Чи використовується ця назва в івриті? Ні.

В ідиші використовується практично та сама. id, jew, yehudi і т.д. Думаю більшість сучасних євреїв знають, що вони одночасно ізраїльтяни і іудеї (укр. жиди).

Хохол для нас знакова назва - там не лише про стосунки з Москвою, але і зі Степом, Ордою. Це щось дещо інше чим козаки. Не всі слов'яномовні християни Подніпров'я звали себе козаками, не всіх сприймали козаками. Назва хохол не дає нам забути ті часи, 15-19 ст., часи формування сучасного українського народу на уламках старої Русі.

Німців у слов'янських мовах називають німцями. Є така назва німців? Є. Чи використовується ця назва в німецькій мові? Ні.

Німець, який хоче знати свою історію, стосунки з навколишніми народами - зацікавиться. Спілкуватись лише сам з собою, у власному вузькому колі це добре, але це дуже обмежує. І навпаки - спілкуючись з іншими можна дізнатись про себе багато цікавого. Частина українства завше була відкрита світові, завдяки цьому ми й стали тими, кими ми є.

[Python]

Сприймайте її просто як Книгу про Життя, Книгу Казок Живого Бога і Його прихильників про життя, яким воно є насправді, узагальнена історія людства, історія появи і загибелі держав і народів, історія Вічного Війська і Вічного Царства. Казку про Життя як Особистість, Творця Всесвіту, Який

Судячи з кількості великих букв, Ви також більше палітурку цілуєте, ніж читаєте, що там під нею написано.

[Сергий]

Судячи з кількості великих букв, Ви також більше палітурку цілуєте, ніж читаєте, що там під нею написано.

Чому ви так вирішили? Житття з великої букви - для мене це одне з імен Бога. Мовчазного співучасника нашої з вами розмови в даний момент. Дехто ж робить вигляд, що Життя як окрема особистість в їх житті відсутня. І взагалі великі букви - часом це зручний спосіб щось виділити, на чомусь загострити увагу. Ось наприклад як великий українець і Великий Українець - відчуваєте різницю? І щодо читання книг і цілування палітурок - так цілком згоден, стосунки з Богом-Життям - це не обов'язково читання Біблії це в т.ч. цілування палітурки, але це не значить, що в Біблії Бога немає чи Він не може доносити щось до нас з вами за посередництвом Біблії, тих чи інших книг, людей чи життєвих обставин. Святі отці он взагалі вчили в усьому навколо бачити Бога і послані ним знаки, читати життя як відкриту книгу, сприймати все що відбувається в вашому житті як промисел і попередження.

[Python]

Чому ви так вирішили?

Тому що прочитана інформація осмислюється й десакралізується, з'являється тверезий скепсис (необов'язково у формі атеїзму, якщо йдеться про Біблію, але начитаний віруючий вже дивиться на Книгу як розумний проповідник, що знає, яке місце з книги можна вставити у проповідь, а про яке краще промовчати), з ним можна вести дискусію про неоднозначності в біблійних текстах — принаймні, він розуміє, що не увесь текст Книги однаково священний. Ви ж цю стадію не проминули, тому, ймовірно, по-справжньому читали лише «дитяче Євангеліє».

[Сергий]

Тому що прочитана інформація осмислюється й десакралізується, з'являється тверезий скепсис (необов'язково у формі атеїзму, якщо йдеться про Біблію, але начитаний віруючий вже дивиться на Книгу як розумний проповідник, що знає, яке місце з книги можна вставити у проповідь, а про яке краще промовчати), з ним можна вести дискусію про неоднозначності в біблійних текстах — принаймні, він розуміє, що не увесь текст Книги однаково священний. Ви ж цю стадію не проминули, тому, ймовірно, по-справжньому читали лише «дитяче Євангеліє».

Ви мене не зрозуміли. Тут важливо ще, які смисли і почуття дане слово, речення чи розділ пробуждують саме в вас, в даний конкретний момент, як вони переплітаються з вашим життям, питаннями, пошуками, обставинами. Не знаю читав я по справжньому чи не по справжньому, але у мене бувало таке, коли читаючи Біблію я задумувався над чимось глибоко своїм, отримував відповіді на власні питання про людей і світ навколо і це давало більше чим спілкування з людьми або перегляд фільмів. І за це я Богу і людям, які записали і донесли до нашого часу ці тексти дуже вдячний. Так само як і людям, чия наука помогла мені відкрити для себе цю сторону Святого Письма. Так само як і своєму дядьку Федосю, самобутньому художнику і вчителю, який навчив весь світ і все, що відбувається навколо сприймати як Вічну Картину де кожен з нас художник, а найголовніший Художник - це Життя, Нескінченність, Бог.

[Python]

(wiki/ru) Библиомантия з Біблією — ще не читання. А ви спробуйте послідовно пройтися по книзі від її початку до кінця, сприймаючи не як казку чи мантру, а як історичний документ, що дійшов до нас з часів фараонів. Придивіться уважніше, як змінювалось уявлення про добро і зло, і наскільки воно відповідає вашій системі цінностей.

[Сергий]

(wiki/ru) Библиомантия з Біблією — ще не читання.

Ви мене не зрозуміли. Мабуть просто вам нецікаво, що я кажу. Не гаданням я займаюсь, а просто читаю книгу про життя певних людей і їх стосунки з Богом і намагаюсь спираючись на їх життєвий досвід вибудовувати власні стосунки з людьми і Богом. Іншими словами Біблія малює образи певних людей, яких вже давно немає з нами. Реальних людей, грішних і святих людей, яким одначе Бог щось відкрив, царство їм небесне і добра пам'ять. І ми можемо у цих людей чомусь повчитись. А також задати питання, що Життя хоче від нас?

А ви спробуйте послідовно пройтися по книзі від її початку до кінця, сприймаючи не як казку чи мантру, а як історичний документ, що дійшов до нас з часів фараонів. Придивіться уважніше, як змінювалось уявлення про добро і зло, і наскільки воно відповідає вашій системі цінностей.

Навряд чи це правильний підхід. Адже корпус текстів відомий нам як Біблія розвивався не скільки як історичний документ, а швидше як збірник житій святих і богословських текстів, так би мовити. Акцент робили не на історичності, а на дечому іншому. Іншими словами ви пропонуєте використовувати Біблію не зовсім для того, для чого вона створювалася. Щодо добра і зла - для мене критерії добра і зла визначив і визначає далі Живий Бог, задача ж людини жити так, щоб з Богом не було проблем ні зараз ні потім. Своє бачення добра і зла Бог виклав через пророків і доносить нам через Біблію, так само як через інші книги і інших людей.

[Python]

Адже корпус текстів відомий нам як Біблія розвивався не скільки як історичний документ, а швидше як збірник житій святих і богословських текстів, так би мовити. Акцент робили не на історичності, а на дечому іншому. Іншими словами ви пропонуєте використовувати Біблію не зовсім для того, для чого вона створювалася.

Ви читаєте Біблію вибірково, тому у Вас склалося таке враження. Насправді це книга набагато багатофункціональніша: туди потрапили і міфи-легенди, збережені з добіблійної доби (Буття), і закони та ритуальна система (Левіт), і суха бухгалтерія тогочасної протодержави (Числа), і хроніки історичних подій (Судді, Царі і багато інших — власне, більша частина Старого Завіту), пророчі книги, псалми, повчання, філософські роздуми... І це тільки Старий Завіт (який особисто мені був цікавішим, адже охоплював більший проміжок стародавньої історії) — Новий, хоч і вважається його продовженням, багато в чому вступає в суперечність і справді є переважно життєписом Христа й апостолів та збірками моральних настанов.

Святість, грішність... Вас ніколи не бентежило, що поняття святості колись означало щось зовсім інше? Що Господь міг наказати принести в жертву рідну дитину чи вирізати до ноги сусіднє плем'я? Або взяти мій підпис — насправді це переінакшена цитата з Біблії, що стосується історії братовбивчої війни між колінами Ізраїлевими — однак, для її учасників ця війна була священним обов'язком, і одне з колін, що не брало в ній участі, зрештою, й саме стало об'єктом винищення братами. Так, Новий Завіт відкидає більшість жорстоких законів, додає заповіді любові — але, зрештою, не заперечує жодного слова Старого Завіту, який у сплячій формі продовжує існувати як частина християнського культу і, при бажанні, його суворі звичаї можуть бути завжди пробуджені. Тому так, Біблія надзвичайно цінна як історичний документ, але в якості етичної системи перетворюється на скриню Пандори, де є все: і люби ворога свого, і підстав другу щоку, і інструкції з каменування блудниць та геноциду іновірців.

[Сергий]

Ви читаєте Біблію вибірково, тому у Вас склалося таке враження. Насправді це книга набагато багатофункціональніша: туди потрапили і міфи-легенди, збережені з добіблійної доби (Буття), і закони та ритуальна система (Левіт), і суха бухгалтерія тогочасної протодержави (Числа), і хроніки історичних подій (Судді, Царі і багато інших — власне, більша частина Старого Завіту), пророчі книги, псалми, повчання, філософські роздуми... І це тільки Старий Завіт (який особисто мені був цікавішим, адже охоплював більший проміжок стародавньої історії) — Новий, хоч і вважається його продовженням, багато в чому вступає в суперечність і справді є переважно життєписом Христа й апостолів та збірками моральних настанов.

Кожен в ній шукає свого.

Святість, грішність... Вас ніколи не бентежило, що поняття святості колись означало щось зовсім інше? Що Господь міг наказати принести в жертву рідну дитину чи вирізати до ноги сусіднє плем'я? Або взяти мій підпис — насправді це переінакшена цитата з Біблії, що стосується історії братовбивчої війни між колінами Ізраїлевими — однак, для її учасників ця війна була священним обов'язком, і одне з колін, що не брало в ній участі, зрештою, й саме стало об'єктом винищення братами. Так, Новий Завіт відкидає більшість жорстоких законів, додає заповіді любові — але, зрештою, не заперечує жодного слова Старого Завіту, який у сплячій формі продовжує існувати як частина християнського культу і, при бажанні, його суворі звичаї можуть бути завжди пробуджені. Тому так, Біблія надзвичайно цінна як історичний документ, але в якості етичної системи перетворюється на скриню Пандори, де є все: і люби ворога свого, і підстав другу щоку, і інструкції з каменування блудниць та геноциду іновірців.

Ну я вам же ж і кажу за те саме тільки іншими словами, а ви не чуєте. Бог з кожним спілкується зрозумілою йому мовою. Комусь можна розказати про любов і прощення - і він пойме, а комусь треба зразу бити морду, а тільки потім пояснювати навіщо це потрібно. Це дійсно книга про духовний розвиток людства, на прикладі шляху до Бога одного народу (групи вірян) і його представників - від тупоголових, жорстоких, гордих і впертих горлорізів, насильників, іродів і душогубів до мучеників за віру, яким Бог явив Свою Любов, Радість, Милість, Вічність і Нескінченність... Як учив київський чудотворець - Вічна Картина в усій повноті і її Художник ... і ми теж можемо прийняти у  цьому творчому процесі участь, хто на що горазд...

[Python]

Гумор у тому, що чинили вони всі ті жахіття не всупереч волі Господа, а за велінням Його. Добре, ми живемо у світі, яким правлять ідеали пацифізму, тому вибираємо з Біблії тільки «не убий» та «возлюби» — але з таким же успіхом звідти можна витягти й виправдання для будь-якого злодіяння, вчиненого заради священних ідеалів.

[Сергий]

Гумор у тому, що чинили вони всі ті жахіття не всупереч волі Господа, а за велінням Його. Добре, ми живемо у світі, яким правлять ідеали пацифізму, тому вибираємо з Біблії тільки «не убий» та «возлюби» — але з таким же успіхом звідти можна витягти й виправдання для будь-якого злодіяння, вчиненого заради священних ідеалів.

В навколоцерковному середовищі відрізняють "Божу волю" і "Боже попущення". Божа воля - це коли Бог каже - я тобі наказую, іди і роби! А Боже попущення - це коли Бог каже - роби те, що сам вважаєш за потрібне, під власну відповідальність, поки не буду втручатись, але потім підведемо підсумок і вирішимо, що з тобою робити. Бог створив всіх людей козаками, вільними в тій чи іншій мірі, за образом і подобою Собі, але є козаки праведні і смиренні, а є грішні і бунтівні. Хоча по великому рахунку грішні всі, просто градація різна. Так, ви праві - самому для себе за допомогою Біблії можна виправдати все що завгодно. Питання про інше - що вам потім скажуть Бог і інші люди. І тут вже не принципово читали ці люди Біблію чи ні. Принципова реакція інших людей, а  в подальшому - Бога, особливо Його останнє слово-присуд в контексті Вічності на Страшному Суді. Де ви будете намальовані на Вічній Картині - серед праведників у раю чи серед грішників у пеклі.

[Solowhoff]

Чи онук хохла з Канади з прізвищем Шевчук - це ми?

А це ще питання чи знав хоч хтось з предків цього україно-канадця Шевчука таке слово як "хохол". В Америці та КАнаді його швидше назвуть Bohunk

[Python]

Чи онук хохла з Канади з прізвищем Шевчук - це ми?

А це ще питання чи знав хоч хтось з предків цього україно-канадця Шевчука таке слово як "хохол". В Америці та КАнаді його швидше назвуть Bohunk

Українців там ототожнюють з чехами?

[Python]

В навколоцерковному середовищі відрізняють "Божу волю" і "Боже попущення". Божа воля - це коли Бог каже - я тобі наказую, іди і роби! А Боже попущення - це коли Бог каже - роби те, що сам вважаєш за потрібне, під власну відповідальність, поки не буду втручатись, але потім підведемо підсумок і вирішимо, що з тобою робити.

Я кажу про випадки, коли йдеться саме про волю Божу (справжню волю чи спотворену тими, хто говорив від його імені — то вже інше питання). Наприклад:

Второзаконня[13]:
7.Якщо твій брат (син твого батька) або син твоєї матері, або твій син, чи твоя дочка, чи дорога тобі жінка, чи приятель твій, любий тобі як власна душа, буде потайки підмовляти тебе, кажучи: Ходім і будемо служити іншим богам, яких ти не знаєш, ні ти, ні батьки твої,
8.богам народів, що довкола вас, близько до тебе чи далеко від тебе, від одного аж до другого кінця землі, —
9.то ти не приставай на його волю і не слухайся його, не жалуй його, ані не милосердься над ним і не скривай його;
10.ні, ти мусиш його доконче вбити; твоя рука буде перша, щоб стратити його, а по тому рука всього люду.
11.На смерть укаменуєш його, бо він намагався відвернути тебе від Господа, Бога твого, який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі.
http://osbm-buchach.org.ua/Bibliya/Vtorozakonnia.html

Або:

Вихід[31]:
12.Господь сказав Мойсеєві:
13.«Ти ж промов до синів Ізраїля: Глядіть, пильнуйте мені суботи; бо вона — знак між мною та вами для ваших поколінь, щоб знали, що я — Господь, який освячує вас.
14.Пильнуйте, отже, суботи: вона бо має бути свята для вас; хто осквернить її, нехай буде скараний смертю. І кожен, хто в ній робитиме якубудь роботу, той буде викорінений з-поміж свого народу.
15.Шість днів для роботи, але сьомий день на цілковитий спочинок, присвячений Господеві; кожен, хто робитиме якусь роботу в день суботній, буде скараний смертю.
http://osbm-buchach.org.ua/Bibliya/Vyhid.html

[Сергий]

Я кажу про випадки, коли йдеться саме про волю Божу

Значить людина це зрозуміла саме як волю Божу. Повість ведеться від імені самої людини чи з її позиції. Людство почало пізнавати волю Божу саме з таких примітивних ситуацій. Чим більше пізнавало - тим більше розуміло свою обмеженість. І так, чимало наших сучасників (а нерідко і ми самі) не дотягують у цих питаннях навіть до рівня людей, зображених на сторінках старозавітних книг.

[Solowhoff]

А це ще питання чи знав хоч хтось з предків цього україно-канадця Шевчука таке слово як "хохол". В Америці та КАнаді його швидше назвуть Bohunk

Українців там ототожнюють з чехами?

Цим термном там звуть різноманітних вихідців з Центральної та Східної Европи.