*Ще раз про все інше

[Сергий]

Перепрошую, але якщо я прийду до церкви й почну читати посеред богослужіння вибрані місця з «Егоїстичного гена» Докінза, мені також не дадуть слова. Усе має бути в своєму контексті.

Це так. Але лінгвофорум - це слава Богу не атеїстичний гурток.

Поставте себе на місце модератора, якому доводиться вичитувати Ваші полотна. Що таке нормальна риторика? Це стилістичні прийоми, що додаються до тексту, щоб краще (виразніше, точніше, переконливіше) передати його зміст. Якщо ж у цій риториці сказаний зміст слова губиться, і речення з двох слів перетворюється на текст розміром з казку про Курочку Рябу, що раз-у-раз повторюється з незначними змінами, то так, мене така манера викладу справді дратує. Очевидно, що при швидкому огляді я зможу відреагувати лише на певні ключові маркери, які мене найбільше зачіпають (навіть якщо Ви не вкладаєте в них ніякого змісту).

Тут я з вами мабуть погоджусь. Але банити - теж не діло.

Ну й моя позиція щодо релігії очевидна. Що таке «Україна — це Царство Христове» для мене як атеїста? По-моєму, звучить майже як «Україна — це Царство Білих» з точки зору афроукраїнця. І чим це принципово краще за ненависну Вам русофобію (яка чомусь расова, хоча глибинний розлам лежить у мовній площині)?

Те саме можу сказати щодо агресивних (і на жаль нерідко малоосвіччених) атеїстів, які воюють з православ'ям, ідеєю вільної України і святої Русі як Царства Христового, ідеєю козацтва як людей Війська Божого і т.д., причому не лише в світоглядній, але і в історичній та культурній площині. Імхо їх диктат закінчився вже у часи Радянського Союзу, коли після гонінь на людей Церкви останні стали потроху піднімати голову. Згадайте велику кількість людей, які постраждали за віру в той час. Ви не задумувались, що дехто атеїстів теж може боятись чи відверто ненавидіти за таке? Такі ж самі громадяни України? Не кажу, що вони будуть гарними християнами, але вони можуть бути такими ж громадянами України і нащадками корінних жителів з діда-прадіда, які хочуть говорити своєю мовою і зберігати свої традиції в тому числі в public space. Як ви цю проблему пропонуєте вирішувати?

І останнє - щодо мене. На відміну від вас я не бачу загрозу ні в атеїзмі як такому ні в православ'ї. Мій прадід, розстріляний в 1943 році фашистами казав дітям коли вони вступали в комсомол в 1930х: "всі туди йдуть - і ви ідіть,  але за Бога не забувайте - Бог Він і в комсомолі є". Інший мій прадід в 1930х рр. цікавився радянською літературою по науковому (філософсько-обгрунтованому) безбожництву коли навчався в Київському Університеті на біологічному факультеті. Разом з тим побачивши (і проаналізувавши) руйнацію церков, насильницьке розкуркулення, колективізацію і голодомор, репресії кінця 1930х і жахи війни 1940х (він жив на Київщині в часи єврофашистської окупації) врешті решт сказав - старі люди правду кажуть, Бог є. Після війни він в партії не поновлювався, а став себе позиціонувати позапартійним комуністом і патріотом України одночасно. В церкву не ходив, але існування Бога визнавав. Тому маючи таких родичів з такими життєвими історіями я цілком нормально ставлюсь до всіх - аби не були агресивні і не пропагували реально людиножерські речі. Бог (Вічне Життя, Добро і Правда) з моєї точки зору спілкується з кожною людиною зрозумілою йому мовою. В т.ч. числі за посередництвом книжок (навіть на атеїстичну тематику), людей (включаючи атеїстів) і т.д. Тому якось я себе вам і вашим поглядам стараюсь не протиставляти - якщо ви самі не напрошуєтесь.

[Сергий]

p.s. І я подумав пане Pythone - якщо ваша ласка, мабуть і правда виділіть нашу дискусію в окрему тему. Тему стосовно релігійної лексики і проблеми свободи слова у зв'язку з свободою віросповідань в сучасній Україні і на теренах інших країн Старого Союзу. Тут питання, яке однаково стосується і віруючих різних віросповідань і атеїстів, як представників ще одного віросповідання, яке розглядає в якості блага і самоцілі критичне ставлення до всіх інших віросповідань, їх поглядів і риторики. Коли в Україні затикають рота атеїстам (дехто схильний це робити жорстоко) - це теж на мою думку не діло, крім всього іншого протирічить моїм робоче-християнським поглядам, адже для мене атеїсти можуть в певних ситуаціях теж жити і вести себе як послідовники Бога-Христа і люди Його Війська, хоч і несвідомі, які пояснюють це у своїх власних  поняттях, що цілком узгоджується з тим, що Бог дав кожній людині свободу обирати свій власний шлях у житті. Те що в 1917-1920х і взагалі на протязі 20 сторіччя атеїсти нерідко теж массово боронили правду, свободу і комунальне народовладдя в нашому регіоні проти іродів і душогубів при владі нарівні з іншими громадянами - це теж маємо пам'ятати. Скільки їх полягло і постраждало у цей непростий час - один Бог святий знає. Атеїсти теж плоть від плоті нашого народу і нашого строкатого суспільства Київської Русі-України.