Шмаровоз

[Lodur]

При небольшом моём преувеличении,

Я, собственно, только против него и возражал. Молодые парни в деревнях всегда чудили, и снять ворота и куда-то их занести - это ж не сломать: они прекрасно возвращаются на место. Потом хозяин узнаёт, чьих рук дело, и при случае мстит другим способом, не поджогом дома (а с поджогом проблема именно в том, что если пожар начнётся в одной хате - легко может сгореть всё село). Так можно завести одного-двух-трёх врагов в селе, при нейтральности или поддержке всех остальных, что вполне терпимо. (И причин для вражды могло быть и было гораздо больше, и многие были гораздо важнее, с точки зрения "экономики", так сказать, так что... ну, думаю, вы меня поняли). Честь - это, конечно, тоже не шутки в традиционном обществе, так что за ославление на ровном месте совершившим точно тем или иным образом не поздоровилось бы. С этим я абсолютно согласен.

[Mass]

Lodur, правы. Не спорю.

[Tys Pats]

...
Шмарувати, -ру́ю, -єш, гл. Смазывать. Берд. у.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 505.

Какая этимология у слова?



Слово используется и в латышском языке.

Oi oi ...,
Tavus skaistus byudus!
Kur tu tuos zuol'is jēmi,
Ar kū byudus šmaravuot'?
/Latvju daina/

Ой ой...,
Твои красивы щёки!
Где ты той травы брала,
Которой щёки мазать (красить)?

По моему, оно ещё имеет и значение "колдовать".

[Волод]

В український мові «шмарувати» має ще значення «ходити».

[Волод]

...
Шмарувати, -ру́ю, -єш, гл. Смазывать. Берд. у.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 505.

Какая этимология у слова?


...........................

Германська.

[Tys Pats]

...
Германська.

От schmieren ?

[Lodur]

Какая этимология у слова?

(wikt/ru) schmieren

[DarkMax2]

«Не гулящим», які не хотіли на вечорниці ходити та з хлопцями спати. 

Щоправда, дівчата рідко наважувалися відштовхувати хлопців, адже в традиційному суспільстві існувала дуже сильна установка на шлюб. Вважалося, що, лише пройшовши всі етапи соціалізації (одним з яких було заміжжя), жінка ставала соціально повноцінною особою. Вечорниці та спільна ночівля хлопців з дівчатами на них якраз і створювали умови для тіснішого знайомства молоді, формували підгрунтя для виникнення симпатії і давали досвід спілкування з протилежною статтю, що зрештою мало привести до заміжжя. Саме тому спільна ночівля молоді досить часто була навіть негласно обов'язковою і дівчата, які не залишалися ночувати, зазнавали осуду, а іноді й «помсти» парубків: «Коли знайдуться такі дівчата, що не хотять виходити на вулицю, тоді парубки мажуть їм дегтем ворота, хату або інші будинки. Звичайно малюють парубка з великим фальосом, а коло нього дівчину. Виймають також ворота та заносять кудись на вигін, а деколи навіть побивають таких дівчат»[36]. Особливо за велику образу вважалася відмова дівчини на спільну ночівлю хлопцеві, з яким вона зустрічалася: «Парубок, уверенный в своей твердости и чистоте своих намерений, требует от своей избранной совместного спанья как должного и отказ в этом считает большим оскорблением для себя»[37]. Загалом вважали: «як не спить із хлопцем, то й не щитали, що вона і дівчина. Кажуть, не любе ніхто»[38]

http://uamoderna.com/md/203-203

Цікаво. Не раз бачив статті, де доводилось, що позашлюбний секс в Україні, на відміну від Росії, був нормальним явищем. Така от непуританська країна.
Дякую. До речі, перегукнулося з іншою моєю нещодавньою темою - дігнятий vs дьогтьовий

[Lodur]

Цікаво. Не раз бачив статті, де доводилось, що позашлюбний секс в Україні, на відміну від Росії, був нормальним явищем. Така от непуританська країна.

Та в Росії було те ж саме. (Ну, дивлячись де, зрозуміло; може в старовірців не так). Теорія з практикою завжди розбігалися. У того ж Безгіна є свідоцтва таких самих досвіток, чи як там їх звуть, у Великоросії.

Сближение полов в деревне происходило в рамках традиционных форм сельского досуга. В летнюю пору сельская молодежь собиралась на «улице», где парни и девушки пели любовные песни и вели разговоры, полные недвусмысленных намеков и непристойных шуток. На праздники уходили за околицу, подальше от родительского ока, и там устраивали игры, сопровождавшиеся элементами чувственности (погоней, возней). С наступлением сумерек водили хоровод, во время которого парни брали из круга своих возлюбленных и отводили их в сторону. В Белгородской губернии такое интимное общение называлось «стоганием». 
После Покрова основным местом встреч деревенских женихов и невест  становились посиделки. Девушки в складчину снимали избу, в которой собирались по вечерам якобы для совместной работы. Но прихваченная из дому прялка была все же более для родителей, а сама девушка спешила на вечерку совсем для иного. Вот как описывал А. П. Звонков поведение сельской молодежи на посиделках в деревнях Елатомского уезда Тамбовской губернии. «Тихо собираются парни кругом избы и разом врываются потом через двери и окна, тушат свечи и бросаются, кто на кого попало. Писк девушек заглушается хохотом ребят; все
заканчивается миром; обиженный пол награждается скудными гостинцами. Девушки садятся за донца, но постоянные объятия и прижимания мешают работе. Завязывается ссора, в результате которой ребята-победители утаскивают девушек кто на полати, кто на двор, кто в сенцы. Игры носят дикий характер, в основе которых лежит половое чувство». В северных уездах Ярославской губернии практиковались «гаски». Огонь на беседах гасился, и молодежь вступала очень часто при этом в свальный грех. О вольном поведении сельской молодежи на посиделках и половых сношениях после них сообщалось в информации из Кадниковского уезда Вологодчины. Между крестьянами малороссийских губерний существовал аналогичный вид разврата, известный под именем «вечерниц», который заключался в том, что по окончании сельских работ, осенью, молодежь, парни и девушки, каждый вечер собирались в какую-нибудь хату к бессемейной вдове, принося ей кто деньги, кто разные угощенья, водку, брагу и пр. Затем устраивалась пирушка, по окончанию которой ее участники попарно ложились спать. Знаток обычного права Е. И. Якушкин сообщал, что «во многих местах на посиделках, беседах и вечеринках по окончанию пирушки девушки и парни ложатся спать попарно. Родители смотрят на вечеринки как на дело обыкновенное и выказывают недовольство, только если девушка забеременеет».

[Python]

Не раз бачив статті, де доводилось, що позашлюбний секс в Україні, на відміну від Росії, був нормальним явищем. Така от непуританська країна.

Читаючи українську літературу, в мене склалося враження, що на початку та наприкінці ХІХ ст. ситуація дещо відрізнялася (скажімо, «Катерина» Шевченка була актуальна, коли була написана, а в реалії кінця ХІХ чи початку ХХ ст. вже не вписується). Ймовірно, інверсія звичаю ганьбити дівчат сталась десь у той же період чи трохи пізніше (і, ймовірно, не скрізь — про звичай ганьбити таким способом саме недоступних дівчат я дізнався лише з цієї теми).

[Волод]

Література – це круто.
Але «пірнаючи» у минуле років на двісті, може статися винирнеш там, де стрибають через багаття промовляючи: «Це мені Господи, це тобі Господи».
А якщо повернутись до вечорниць: http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/23251/

[Волод]

Чи можуть бути «гірка» і «гірко» пов'язані з «ігрищами», «гори-пнем», і т.д.?

[DarkMax2]

Чи можуть бути «гірка» і «гірко» пов'язані з «ігрищами», «гори-пнем», і т.д.?

Навряд.

[DarkMax2]

Сиджу їм ser do smarowania

Какая этимология у слова?

(wikt/ru) schmieren

Але ж паралельно є польська і українська форми через С.

До речі, досі не розумію, чому українська мова не виробила нормальні слова творіг (тваріг?) та намасний.

Натомість маємо кілька сенсів для слова сир та плавлений сир, або суржик.

ІМХО, краще вже твороговий та творіг, ніж оце.

[DarkMax2]

ГРОМАДСЬКІ САНКЦІЇ ТА ПОКАРАННЯ ПОКРИТКИ.

Відомі випадки, коли винувата у втраті дівочої цноти самостійно здійснювала над собою обряд. Подальше її життя було сповнене принижень та затавроване людським осудом: хлопці вимазували ворота дьогтем, могли силоміць зрізати косу – ознаку дівочої гордості. Батьків дівчини висміювали, «що не могли вільно пройти селом». Це часом  змушувало  їх  відмовлятися  від  власної  дочки. На Чернігівщині був звичай, за яким батько покритки  віддавав  на  ярмарковій  площі  весільний посаг дочки чесним дівчатам.

Схоже, що шмара в сенсі бляді таки звідси.