Author Topic: Малорусский глагол.  (Read 1086 times)

0 Members and 1 Guest are viewing this topic.

Offline Γρηγόριος

  • Blogger
  • *
  • Posts: 3292
« on: May 20, 2016, 22:20 »
Зде я буду выкладꙑвать глагол русинов, иже сущи на малорусских землях, новорусских землях и на украинах великорусских земль.

« Reply #1on: May 21, 2016, 00:36 »
КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ОКРУГА. С. Мануйловка (б. Новомосковский у. Екатеринославской губ.).

Вченый вовк.
Вывчыв раз одын чоловик вовка у повозци ходыть. От йиде, а паны и перестривають ёго, здывувалысь тай кажут: «Продай нам цёго вовка». — «Купить, каже, та тилко шо вы з йим робытымете?» — «Вин у нас писарем буде». Отто зторгувалысь, вин забрав гроши, а воны того вовка, и розійшлысь. Через стилко там год той чоловик и здумав: «Пиду та одвидаю свого вовка». Найшов того пана пыта, де воны того вовка дилы. «А вин, кажуть, у Петербурси геноралом»... от вин и пишов у Петербург. Зараз допытавсь того генорала, «вызвить, каже, мени ёго». Ось выходе генорал та до ёго так строго: «Чого тоби»? Так того чоловика ця груба ричь за сердце й узяла; як крынке ж вин на генорала «А у ярмо и забув?»...

(Манчжура И. — Сборн. Харьк. Ист.‐Фил. О‐ва, т. II, в. II, стр. 84.)

« Reply #2on: May 21, 2016, 01:17 »
КИІВСЬКА ОКРУГА. Б. Васильковский у. Киевской губ.

Jak czołowik woły prominiaw (dawnina).
Buw sobí czołowík i žinka, mały paru wołíw, a žinka żáłowała czołowika i każe jomú: «prodáj ty woły, czołowícze, abó za woza wyminiaj, jak majesz chodyty za nymy po rosí, trudytysʼ ta pasty ich i noczi ne dospaty. Jak nam treba bude wołíw, tam do młyna chlib widwesty, abo kudy nebudʼ, to pidem do kuma, ta pożyczym». Wziaw czołowík woł i pojichaw w jármarok. Aż wezé czołowík woza, e cej hukaje: «czołowícze, miniájsʼ zo mnoju na  wołý, berý wołý, a mení daj woza». Toj czołowik pominiawsʼ, win wziaw woza i tiahne czeréz jármarok, a żyd każe: «czołowícze, tiahnesz samoho woza! chocz? miniajsia zo mnoju: ja tobi dam kozú, a ty mení daj woza». Cej pominiawsia, ałe ide żyd i nesé husku, ta każe: «czołowicze, może ty zaminiájesʼsia zo mnoju? bo kozá ne mużycʼka ce skotyna, a huska to mużycʼka; wona jajécʼ nanesé i husyniata wýsydytʼ». Ot win i pominiawsia, widdáw kozú za huska, aż znow żyd każe: «nu! miniajsia zo mnoju łuczsze na kaczku, bo ce płodnijsze bilsz korysty bude»... Posłuchaw win i ciohó żyda, pominiawsia...

(Zbióz Wiadom. do Antropologii krajowéj., т. IX, стр. 140.)

« Reply #3on: May 21, 2016, 13:11 »
ВОРОНЕЖСКАЯ ГУБ. Богучарский у., с. Красножонова.

Рассказ крестьянина.
Приходить кум до кума‐сусіда, а той в избі тешить.
— Здоров був, кум?
— А здоров, здоров. Шо‐ж був у городі?
— Був
— Шо‐ж ти там бачив?
— Тай я там бачив таке, шо трішкі й ни луснув со сміху. Іду то я над столбиками, коли дивлюсь, чи йіде, чи іде шо‐сь, та так швитко, тай ще на сторони поглядає, чи — бач — дивлюцця на ёго люді. Тілько він зо мною порівнявся — дивлюсь: пан сидіт на двох колищатах, тай тогами меле, а колищата ті біжять, як молія свиркає; а він — так значицця — з важности на сторони поглядає, чи — бач — дивлюцця на ёго скуство люді. «Дивлюсь, дивлюсь — кажу — добродію, та як би ви, пане, політіли, так ще‐б білше било дива». Толькі оце я продумав про себе; дивлюсь — а він хрясь тай лежить, кули й колищаты покотились. Я підходив ближче, нагнувсь да так з ласкі й кажу: «ова, пане, кріпко зашиблись»; а в ёго штанинята так пополам лопнули. А він як схватицця да як накінницця на мене: «проч, подлий хохол, пошол».
Я пійшов тай думаю: «ти о ёму пожаліш, а оно ще тебе і вилае».
— І шо‐ж воно ото було, кум, на чому він йіхав? Щоб тобі було поспишати.
— Еге! я спитав. Іде якій‐сь барін, а я знав шапку да до ёго.
«Звольтись — кажу — ни гнівацця, як воно оце буди на прозвания?»
А вин каже: «вилійся‐мед».
— «Вилийся‐мед»! А! На то‐ж таке мъя давати — «вилійся‐мед»: ?
— Еге! на шо! Він ото як полетіть з ёго, та — як вильицця з ёго мед, так ёму гірько буди.

(Филатов К. — РВФ, XL, № 3 — 4, 1898 г., стр. 51 — 52.)

« Reply #4on: May 22, 2016, 23:46 »
ГАЛИЦИЯ. С Берлин‐Бродского повета.

Сказка.
Було́ три брати́, — два було́ нїби так усьцї́ви, а їде́н буў дуже зло́дїй вели́кій. Пішли́ ўони сибі́ під лїс і веде́ чоловік коро́ўу, а він ка́же: «Я ї ўкраду́, ту коро́ўу». Каже: «А ґжеж ти ўкраде́ш їму з рук, як він веде́ за мотузо́к?» — А, він ка: «ўкрадў». — Взя́ў він побі́ на пере́д, скинуў чобіт, взяў той чо́біт заваля́ў і поки́нуў на доро́зї. Той хлоп веде́ ту коро́ўу і ди́вить сї: чо́біт лежи́т іно́ ті́лько їде́н, і той зава́ляний. І ка́же: «Взяў би я йиго́, але шо я буду роби́ти з їдни́и чо́ботом?» Взяў їго і поки́нуў і пішо́ў. А він побі́ напере́д і взяў друій ки́нуў на доро́у. Той прийшо́ў дрўо то́о чо́бота і ка: «О, ў шко́да, жибим буў взяў тамто́й, бу́ўбим маў два! І так минї тре верну́ти сї по тамто́й.» Взяў хлоп привйаза́ў коро́ўу до де́рева і верну́ў сї по тамто́й чо́біт. Зло́дїй прийшо́ў, коро́ўу взяў тай пові́ў до лї́са. Заві́ў ў таки́й гушчак вели́кій, даў тим двом: «Озьмі́ть, кае, ї зарі́жти і шкі́ру здері́ть і мня́со бері́ть печі́ть бу́дем ї́сти... Іде́ той хлоп, пла́че. — «Чо́ ви, дя́тьку, пла́чити?» — «А ка́жи, си́ну, ві́вім коро́ўу і зди́бау́ім пе́рше їде́н чо́біт і я йиго́ поки́нувім, по́тім якім зди́баў дру́гій чо́біт, шко́да минї зроби́ло сї і верну́ў сїм по той чобіт, коро́ўум привйаза́у́ і хтось минї ўкра́ў»...

(Етногр. Збірн., VIII, № 8, стр. 25.)

 

With Quick-Reply you can write a post when viewing a topic without loading a new page. You can still use bulletin board code and smileys as you would in a normal post.

Note: this post will not display until it's been approved by a moderator.
Name: Email:
Verification:
Type the letters shown in the picture
Listen to the letters / Request another image
Type the letters shown in the picture:
√49 Напишите ответ строчными буквами:
«Сто одёжек, все без застёжек» — что это?: