Віршомазанка - хатинка віршомазів.

[Волод]

Ось знайшов рукопис http://kobzar.ua/item/show/5384 , у  ньому «сердешна».

[DarkMax2]

Ось знайшов рукопис http://kobzar.ua/item/show/5384 , у  ньому «сердешна».

Цікавий сайт. Яка ліцензійна угода, коли твори Шеви суспільне надбання?

Можливо я не ті книжки читав. 
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev128.htm


Цікаво, який варіант читав «директор»?

У мене одного вже місяць-два "Літопис" не працює?

колібрі, поні

До речі, оці слова народне мовлення виправляє. Зомбей, поней - як гусей.

[Zavada]

У мене одного вже місяць-два "Літопис" не працює?

Зазирнув туди. Працює.

[DarkMax2]

У мене одного вже місяць-два "Літопис" не працює?

Зазирнув туди. Працює.

Дивно. У мене і з роботи, і з дому не хоче.

[Волод]

Пороблено? 

[Salieri]

Ось знайшов рукопис http://kobzar.ua/item/show/5384 , у  ньому «сердешна».

І ком немає... А звідки ж той варіант, який зараз друкують усі СС і ПСС?
А це? (Хоча книга і російська, персонаж явно українського походження.)

— В-вся рота идет, к-как один ч-человек — ать! ать! ать! — говорил Слива, плавно подымая и опуская протянутую ладонь, — а оно одно, точно на смех — о! о! — як тот козел.

(Це, здається Генрі Торо сказав: "Якщо людина йде не в ногу, значить, вона чує інший марш)? )

До речі, оці слова народне мовлення виправляє. Зомбей, поней - як гусей.

Народне мовлення — воно таке! У нас в Таллінні є район Коплі (це генетів від koppel — «вигін, пасовище», якщо комусь цікаво), на однойменному півострові. Так, думаю, десь 19 з 20 завжди говорять «в Копля́х». А у Набокова російські ємігранті в Парижі говорили «в Пасся́х» (в Passy.)

[Сергий]

Народне мовлення — воно таке! У нас в Таллінні є район Коплі (це генетів від koppel — «вигін, пасовище», якщо комусь цікаво), на однойменному півострові. Так, думаю, десь 19 з 20 завжди говорять «в Копля́х». А у Набокова російські ємігранті в Парижі говорили «в Пасся́х» (в Passy.)

Глобальний суржик... строкатий і могутній... То лі єщьо будєт... 

[Python]

В українській мові усі ці слова середнього роду. Бо неістоти.

Окрім кави?
У шведському в іменників 2 рода: загальний (чоловічий і жіночий) і середній. Розрізняються по артиклях: en і ett відповідно. Так це не є істоти й неістоти! Наприклад, день — en dag.

Кава відмінюється, тому має відповідний рід.

Але ж суддя, тесля, собака відмінюються так само 

[Salieri]

Але ж суддя, тесля, собака відмінюються так само 

Я й кажу: для тих, хто любить каву, вона жива!

[Python]

Але ж суддя, тесля, собака відмінюються так само 

Я й кажу: для тих, хто любить каву, вона жива!

Ні, я про те, що існують слова І відміни чоловічого роду (до яких кава не належить, хоча відмінкові форми чоловічого й жіночого роду там ті ж самі. Втім, справді, іменники І ч.р. — як правило, істоти).

[Salieri]

Ні, я про те, що існують слова І відміни чоловічого роду (до яких кава не належить, хоча відмінкові форми чоловічого й жіночого роду там ті ж самі.

Я зрозумів. Але собака — він. Тесляр зазвичай теж він. Суддя також може бути він. Кава — вона. Їй навмисне дали таку назву, щоб вона аж ніяк не могла бути воно

[Волод]

Чи досить прозора, чи легко сприймається моя писанини?
Чи може вона трохи для Добкина написана?



Віщуючи брешуть, не визначиш те,
Що створює землю і небо, і все.
Відкинувши пристрасті, ті що низькі,
Побачите тайни його Ви усі.


Коли ж зазвичай упередженні Ви,
Творіння побачите на самоті.
Природу відчуєте — матір усіх
Речей та істот, неживих і живих.

А ненька природа ховає зв'язки
Із тим, що побачити Ви не змогли.
Вони споконвіку суцільно-одне,
Копати потрібно старанно це все.

Пізнавши докладно Створіння усе
Надбаєте здатність судити про Те.
І визначив все, що природою є,
Відчуєте, чого у ній не стає.

Так люди робили у давні часи,
Не мазали кров на чужі косяки,
Своє визначали цім знаком житло,
А Смерті і цього вже досить було.





................................................
До склянки скляної чогось налили
Та скло, що рідке,  чи Ви з неї пили?
.....................................................
Ось спиці та обід єднають майстри,
Лаштують  усе це до маточини.
З цього не зібрати колеса  міцні,
Без рівних проміжків даремні труди.

[Сергий]

Чи досить прозора, чи легко сприймається моя писанини?

Козацтву свобода це Суржик Святий,
З кожним у Нього розговор непростий
Пишіть як на духу у вас воно є,
Там де потрібно знайдем ми своє...

[Волод]

Так нецікаво.
Як там москалі кажуть:

Наскрізь селище проходим
В дев'яносто перший раз,
То невже по пиці хлопці
Нам ніхто так і не дасть.

Я вже й склянку закинув у давній Китай  і видав Старе Дівча за знавця Біблії.....
Мабуть це якась змова. 

[Сергий]

То невже по пиці хлопці
Нам ніхто так і не дасть.

А вас цікавить, щоб обов'язково хтось комусь дав по пиці?

Я вже й склянку закинув у давній Китай  і видав Старе Дівча за знавця Біблії.....
Мабуть це якась змова. 

В смислі? Що ви хочете цим сказати?

[Волод]

Хоча сьогодні Китай батьківщина слоняток і тиранозавряток, і навіть шовковиці  , однак скло Китай поки не чіпає.
Я вставив в переклад  біблійну історію, погодивши це з Стареньким Дівчатком.   

[Сергий]

Фрипульястан, Країна Мрій
Країна Радості і Щастя
Дай Бог нам Шлях туди знайти

[Волод]

Країна Безмежжя – це що? Дзенський  коан?

[Сергий]

Країна Безмежжя – це що? Дзенський  коан?

Ну так. Це десь і Всесвіт (Всесвіти) нашої (вашої, моєї) душі і Всесвіт під назвою Україна (Безмежності тотожня) і все наше глобальне суспільство (через призму глобалізації по-українські) одночасно. Всесвіт, який пізнаємо все життя і пізнати не можемо. Всесвіт у якому є Бог, Всесвіт тотожній Богові разом з Його Творінням...

[Волод]

Навіщо тоді шукати шлях у ту країну?
Ось у «Дао де цзін» межа на межі, і під усім велика межа.

[Сергий]

Навіщо тоді шукати шлях у ту країну?
Ось у «Дао де цзін» межа на межі, і під усім велика межа.

Кожен з нас філософ Безмежжя по своєму і на свій лад, по образу і подобію Головного Козака і Філософа Безмежжя у Всесвіті. Скільки філософів - стільки і філософій, в смислі шляхів пошуку Істини. Шляхів багато - Суть єдина. Цілком у дусі дещо дивакуватої але надзвичайно цікавої, самобутньої і неповторної філософії наших дідів-прадідів, грішних козаків-нонкомформістів, воїнів Христових Подніпров'я старих часів. У Китаї у кожного китайця теж своя філософія. Це нормально, що різні люди мислять по різному, різними словами і образами. Жити, творити і спілкуватися стає набагато цікавіше. Та власне і Сам Бог-Художник нерідко говорить з кожним з нас зрозумілою тільки Йому і нам мовою... Комусь щось доносить через Святе Письмо Бога-Христа - а комусь через Дао Де Цзін (Книгу про Шлях і Силу, Книгу про Шляхетну Силу)

[Salieri]

Все ж сяє сонце — не жінок краса;
Все ж яскравіший лал від вуст людських;
Не золото в чорнявої коса;
Смагляві груди не біліш за сніг.
І щік її троянда не бува
Дамаської троянди кольорів;
І так, як аравійські дерева,
Із людства б кожен дихати волів.
Все ж музика чарівніша для вух,
Ніж наші мови, лагідні чи злі;
Богині, певно, плинуть, наче пух,
Вона ж — ногами ходить по землі.

Кохана все ж, не менш отих усіх,
Що ваблятьть вас на марнослів'я гріх.


(My mistress' eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips' red;
If snow be white, why then her breasts are dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.
I have seen roses damask'd, red and white,
But no such roses see I in her cheeks;
And in some perfumes is there more delight
Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant I never saw a goddess go;
My mistress, when she walks, treads on the ground:
   And yet, by heaven, I think my love as rare
   As any she belied with false compare. )

[Волод]

Як трохи похвулиганити:

Не сяявши мов сонечко очами,
Не червоніючи немов корал устами,
Не осліпляючи мов білий  сніг перстами,
С жорсткими наче дроти волосами,
Ще й не палаючи загравними щоками
Наче троянди у Дамаську квіточками,
Не пахнувши заморськими духами,
Духмянячи своїми запахами,
І не чаруючи солодкими словами,
Вподобала себе мені ночами.
І вибачаюсь перед усіма богами,
Хоч я богинь не бачив вечорами,
Не володіти їм моїми почуттями.

[Salieri]

Гарно, але wires — це не про жорсткість. Тоді в віршах модно було порівнювати світле або руде волосся із золотою дротом, і це було схвальне порівняння: такий дріт (з нього робили шпильки для волосся а також використовували у вишивці) був дорогенький не тільки тому, що був золотий: дріт тоді не вміли робити, як зараз, протяжкою, його кували ювеліри на ковадлі. Отож порівняння волосся з дротом не ображало, а навпаки! Сенс цього рядку такий: хоча її волосся — чорний, а не золотий дріт, проте воно теж цінний дріт! Також і у другій строфі: її щоки не є біло-рожеві, як дамаська троянда, але вони теж чарівні троянди — вони лише троянди іншого кольору. А висвітлювати волосся перекисом водню тоді вже вміли — і цим вмінням як раз при Шекспірі широко користувалися: Єлизавета була руда і задавала моду на колір волосся. Так що ходити з чорним волоссям, маючи можливість стати рудою — це був виклик!
А корал у нормі — сіро-блакитного кольору. У Цвєтаєвої є: Лазурный огибая мыс / Коралловий... Тим більш, українською мовою «коралі» можуть бути найдешевшим намистом. (Як і естонською мовою будь-яке намисто буде pärlid, «перлини».)

[Волод]

(wiki/uk) Червоний_корал

Щодо дротів.
У мене спершу був більш хвуліганський вариант.
А волочіння це дуже давня технологія.  http://www.rosmetiz.ru/index.php?section=15&id=1233