Европа чи Європа?

[Artiemij]

Для східних слов"ян нехарактерна   як початкова е, так и початкова є

Ну, это уже как бы не совсем правда.

[DarkMax2]

Явропа

Еу -> О (Остап),
Ie -> Я (Ярема).
Оропа.

[Solowhoff]

А ще іноді Є переходило в О. Овропа. Або взагалі Ойропа  (я, я, натюрліхь)

[Гайди до Байди]

Безперечно має бути Европа, на скільки Ев- це вже пом'якшення. як англійською Юропа, німецькою Ойропа. З вини зросійщення вживають нині в  пострадянській Україні "Європа".

На письмі відрізняють ніби написання з ураїнською абеткою "Європа" від російського "Европа", одначе, коли зрадянщені люди уживають лише українську абетку, щоб спілкувати нею радянським язиком, то написання "Європа" відповідає тотожно написанню в російській абетці "Европа".

А українською "Європа" це подвійним, тобто неприродним пом'якшенням, яке застерігатися, неначе тварину з скажениною.

Коли ж хочеться комусь конче висловити "є", тоді ж вживати "Єропа", це було принаймні ще чимсь письменним.

Причина такого зросійщення полягає у царсько-КҐБистському викладанні, що українська мова мусить походити від церковно-слов'янської, заперечуючи з цим самостійне явище української мови.

У церковно-слов'янській мові мають відповідне написання з ІЕ і. т. д., звідки змогло б такого походити.

Тобто ми передаємо грецьке -Ευ- як ЕВ-. Коли хочеться комусь цього змінити, яке безперечно б змогли, бо це ж грецький вплив, то слід не тільки замінити -Е- а ціле -ев- на Є-, Ю-, тощо.
Такого заплутання, чи засмічення з церковно-слов'янської буває не тільки щодо слова Европа, а ось, коли послідовно, маємо тільки вживати:
Евген (Ойґен німецькою).
а не "Євген"...

Тут нарікають нерідко на німців. А російська мова, яка вийшла з церковно-слов'янської, що самим дуже пізнім явищем, має тому чималий вплив з книжно-латинської мови. Ось, ужиток у російському приголосівки -Ґ-, замість української -Г-, це вплив латинської мови  на церковно-слов'янську, тобто й на російську.

[Python]

Російська тут ні до чого. Українській мові властиве початкове Є і в багатьох інших давніх грецизмах (таких як Євген, євхаристія, євнух). Більше того, питомих українських слів, що починались би на Е, насправді небагато, і всі вони або вигуки, або похідні від вигуків (еге, ет, ех...). З іншого боку, для пізніх запозичень з грецької характерне початкове Е (еврика, евкаліпт, евфемізм). Тобто, «Европа» могла б виникнути в українській мові як пізнє запозичення, «Європа» — як давнє.

[DarkMax2]

Безперечно має бути Европа, на скільки Ев- це вже пом'якшення. як англійською Юропа, німецькою Ойропа. З вини зросійщення вживають нині в  пострадянській Україні "Європа".

На письмі відрізняють ніби написання з ураїнською абеткою "Європа" від російського "Европа", одначе, коли зрадянщені люди уживають лише українську абетку, щоб спілкувати нею радянським язиком, то написання "Європа" відповідає тотожно написанню в російській абетці "Европа".

А українською "Європа" це подвійним, тобто неприродним пом'якшенням, яке застерігатися, неначе тварину з скажениною.

Коли ж хочеться комусь конче висловити "є", тоді ж вживати "Єропа", це було принаймні ще чимсь письменним.

Причина такого зросійщення полягає у царсько-КҐБистському викладанні, що українська мова мусить походити від церковно-слов'янської, заперечуючи з цим самостійне явище української мови.

У церковно-слов'янській мові мають відповідне написання з ІЕ і. т. д., звідки змогло б такого походити.

Тобто ми передаємо грецьке -Ευ- як ЕВ-. Коли хочеться комусь цього змінити, яке безперечно б змогли, бо це ж грецький вплив, то слід не тільки замінити -Е- а ціле -ев- на Є-, Ю-, тощо.
Такого заплутання, чи засмічення з церковно-слов'янської буває не тільки щодо слова Европа, а ось, коли послідовно, маємо тільки вживати:
Евген (Ойґен німецькою).
а не "Євген"...

Тут нарікають нерідко на німців. А російська мова, яка вийшла з церковно-слов'янської, що самим дуже пізнім явищем, має тому чималий вплив з книжно-латинської мови. Ось, ужиток у російському приголосівки -Ґ-, замість української -Г-, це вплив латинської мови  на церковно-слов'янську, тобто й на російську.

Що за маячня?

Російська тут ні до чого. Українській мові властиве початкове Є і в багатьох інших давніх грецизмах (таких як Євген, євхаристія, євнух). Більше того, питомих українських слів, що починались би на Е, насправді небагато, і всі вони або вигуки, або похідні від вигуків (еге, ет, ех...). З іншого боку, для пізніх запозичень з грецької характерне початкове Е (еврика, евкаліпт, евфемізм). Тобто, «Европа» могла б виникнути в українській мові як пізнє запозичення, «Європа» — як давнє.

Наскільки мені відомо, взагалі слов'янам не властиве початкове Е (так, крім вигуків). Воно переходить або в Є, а потім в Я, або в О. Порівняйте польські jeleń, jezioro та укр. олень та озеро. Походять від *elenь та *ezero.
Власне, я вже про це казав.

Явропа

Еу -> О (Остап),
Ie -> Я (Ярема).
Оропа.

[DarkMax2]

Сабж: слышал на одном телеканалов, как произносили "Европа". Думал, ослышался, но тут же увидел данное слово в титрах, написанных по-украински. Так как же будет правильно?

Сучасна літературна норма - Європа. У Грінченка теж Європа.

Ага.

Євро́па, -пи, ж. Европа. Ми кланяємося новим гуманним ідеям, які давно розійшлись по Європі й ледві оце добіраються до нас. Левиц. І.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 466.Левиц. I. = Повісті Ивана Нечуя [І. Левицького]. Том. I. Л. 1872.

[DarkMax2]

Я тут знайшов ще один спосіб визначити українськість походження: якщо дівчинку називають Оксаною (в Росії), то українці, якщо Ксенею, то росіяни:)

Оксана — это, очевидно, не Ксения, а Евксения. Национальность по этому имени вы не определите, так как и русских называют Оксанами.

Кстати, возможно. Как и не тождественны Екатерина и Катерина.

[Γρηγόριος]

Я тут знайшов ще один спосіб визначити українськість походження: якщо дівчинку називають Оксаною (в Росії), то українці, якщо Ксенею, то росіяни:)

Оксана — это, очевидно, не Ксения, а Евксения. Национальность по этому имени вы не определите, так как и русских называют Оксанами.

Кстати, возможно. Как и не тождественны Екатерина и Катерина.

С чего Вы это взяли?

[DarkMax2]

С чего Вы это взяли?

Αικατερίνη и Καθαρίνη

[SIVERION]

Якщо змінювати Європу на Европу тоді потрібно Євгена на Евгена, Єву на Еву, а ще краще на Хаву, виглядає абсурдом та й не треба з української мови робити польшчизну, є українська трдиція з "Єв" вона набагато давніша ніж покручи з "Ев"

[Γρηγόριος]

С чего Вы это взяли?

Αικατερίνη и Καθαρίνη

В Катерине как раз фиты несть. Вообще, было бы Кафарина.

[Гайди до Байди]

Російська тут ні до чого. Українській мові властиве початкове Є і в багатьох інших давніх грецизмах (таких як Євген, євхаристія, євнух). Більше того, питомих українських слів, що починались би на Е, насправді небагато, і всі вони або вигуки, або похідні від вигуків (еге, ет, ех...). З іншого боку, для пізніх запозичень з грецької характерне початкове Е (еврика, евкаліпт, евфемізм). Тобто, «Европа» могла б виникнути в українській мові як пізнє запозичення, «Європа» — як давнє.

Коли уважно прочитувати мій попередній допис, то довів, що буває таке явище як написання "Євген", а слід того уникати, коли цікавишся рідною мовою, уживаючи свідомо лише ЕВГЕН. Усе ж, походить від грецького впливу. Та тут просте правило, що грецьке EU передаємо українською як ЕВ. Ми також не кажемо "явто", а авто Хоча можна попросто віз, як у англійській car, у німецькій der Wagen.
Слід того уважати явищем, що з розвитком мовознавства і свідомости звільнити українську мову від церковно-слов'янського засмічення, що сутньо порушує правила україснької мови. Та зросійщення побудується на цекровно-слов'янізмі.
Та не тільки, бо що в російській мові нерідко вживають мовні частини з обернутим значінням, походить ще від візантійської політики, що населення Европи розрізнити, викорінювати, відчужувати, пануючи над ним. Візантія вважала Европу джерелом для збору рабів.

[Гайди до Байди]

Якщо змінювати Європу на Европу тоді потрібно Євгена на Евгена, Єву на Еву, а ще краще на Хаву, виглядає абсурдом та й не треба з української мови робити польшчизну, є українська трдиція з "Єв" вона набагато давніша ніж покручи з "Ев"

То моя мова, не "зміняти", а попросто вживати ЕВА Це українська мова...

[SIVERION]

Зовсім не хочу образити західняків але дай волю вони б усе перетягнули з польської, з кобітамами, колежанками, пенкними, бардзами, коли транслювався футбольний матч наш коментатор назвав футболістів Хлопаками, за таке голову треба відірвати, немає такого слова в українській це чиста польшчизна.

[Python]

Коли уважно прочитувати мій попередній допис, то довів, що буває таке явище як написання "Євген", а слід того уникати, коли цікавишся рідною мовою, уживаючи свідомо лише ЕВГЕН. Усе ж, походить від грецького впливу. Та тут просте правило, що грецьке EU передаємо українською як ЕВ.

Певне, українська мова заскладна для Вас — тому й прагнете все спростити. У даному ж випадку, мова має декілька пластів запозичень, що видозмінювалися за різними схемами, в залежності від часу та шляху запозичення, і правила запозичення можуть стосуватися лише нових запозичень. Грубо кажучи, в укладача правил є важіль, щоб певним чином видозмінювати іншомовні слова при сучасному запозиченні, але в нього нема важелю, щоб спалити всі раніше написані книжки з давно запозиченим словом і запозичити це слово наново. Хоча і правила, і словники є підсумком мовної практики — тобто, й тут можливості укладача правопису обмежені.

Це ж стосується не лише початкових Е/Є, а й, наприклад И/І після приголосних: в пізніх запозиченнях діє правило дев'ятки (за яким іншомовне І переходить в И лише після певних приголосних), в більш ранніх перехід в И відбувається після будь-якої приголосної (необов'язково зубної). Тому Филимон, Пилип, але філологія, філіппіка.

Якщо Європа, Єва чи Євген — запозичення давнє, то в ньому початкового Е бути не може (бо мові того часу Е в такій позиції не було властиве — відсутність питомих слів на Е (крім вигуків) це підтверджує). І доки давні українці не навчились вимовляти цей звук у початковій позиції, при запозиченні слів з Е відбувалася заміна його — на Є, О тощо. Ви ж не пропонуєте перейменувати Олену на Елену?

[Гайди до Байди]

"Прагнути" - це ваше підтаскання. А я виклав. З іншого боку, звучання вашого відгуку буває надто свідомим. Багато видань з лінґвістики, а мало мовознавства.

Звичайно, властиво не існує незалежної української науки, запозичуючи все від сусідів. У поляків походить все від латини, у Москві все від могутности самовладця...

Не потрібно нікому підтаскати довгі проміжки бездержавности та її наслідки. Одначе, якраз тому, що вже довгий час переслідують українську мову, це її також зберегло від штучних нашарувань, як цього довів Михайло Красуський у його праці "Давність української мови".
Політичні погляди на події не мовознавством, так би мовити.

Звідки в нашому словотворі маємо радше приголосівку -П-, що в інших мовах перейшло на пізнішу приглосівку -Ф-, тощо.

[Solowhoff]

філологія

фільольоґія

[SIVERION]

Льольо підряд в українській та ще й тверд. Г ? я таке навіть вимовити адекватно не зможу. Філольогія або Фільологія максимум.

[Python]

Одначе, якраз тому, що вже довгий час переслідують українську мову, це її також зберегло від штучних нашарувань

Але чим штучні нашарування відрізняються від природніх, на Вашу думку? Якщо в українській мові справді нема штучних нашарувань, то чи не є спроба підпорядкувати наявні в ній старі й нові запозичення єдиному правилу якраз таким штучним втручанням?

[Sandar]

Фільольоґія нагадує українсько-білорусько-литовських поляків.

[DarkMax2]

філологія

фільольоґія

Може тоді одразу хвильольоґія чи пильольоґія? Є ж прихильники островів Пилипини.

[Solowhoff]

До речі, на тамтешній державній тагальській мові (вона ж - мова пилипино  ) вони звуться Pilipinas