Правила перекладу прізвищ

[Євген X]

Добрий день!
Підкажіть будь ласка, як перекласти російською мовою прізвище Харківський та ім'я Євген?
Харкивськый чи Харьковский?
Евгэн чи Евгений?

[Python]

Якщо транскрибувати максимально близько до української вимови, то можна й «Евгхэн Харкивськый», але це аж занадто відгонить кривлянням. «Евген Харкивский» виглядає як компромісний варіант, що зберігає подібність до української, не вводячи орфографічно неможливих комбінацій літер. В радянські роки написали б «Евгений Харьковский». Якщо це для документів, то сучасна фактична норма виглядає як хитання між двома останніми варіантами та їх комбінаціями.

[Un Ospite]

Евген Харкивский

Корінь передаємо фонетично (укр. Харків- ~ рос. Харкив-), закінчення -ський перекладаємо ("-ский"). Те ж стосується, наприклад, і польських прізвищ: Kalinowski і Kowalski українською будуть Каліновський (а не *Калиновський, і не, збав боже, *Каліновскі) і Ковальський, а російською Калиновский і Ковальский (а не, знову ж таки, *Калиновски і *Ковальски).

[Python]

Каліновський (а не *Калиновський

УРЕС подає це прізвище як «Калиновський», напр., Калиновський Костянтин (Кастусь) Семенович, Калиновський (Kalinowski) Марцін.

[Un Ospite]

В радянські роки написали б «Евгений Харьковский»

Щодо прізвища - спірно, скоріш за все теж було б Харкивский. Наприклад, Скрипник або Підмогильний російською передавались як Скрыпник, Пидмогильный (а не Скрипник, Подмогильный). Ось, наприклад, знайшов прижиттєве видання "Міста" Підмогильного 1930 року, там передано через Пид-: https://orpk.org/books/858
Тобто бачимо ту ж саму тенденцію корінь і префікси передавати фонетично, а закінчення перекладати.

[Un Ospite]

УРЕС подає це прізвище як «Калиновський», напр., Калиновський Костянтин (Кастусь) Семенович, Калиновський (Kalinowski) Марцін.

Ну, щодо історичних постатей а наших сучасників можуть стосуватись трішки різні засади. Хоча в цій квестії, звісно, не уникнути певних контроверсій. Окрема тема - це передача польских м'яких шиплячих. Зараз, здається, ім'я Marcin частіше передають як Марчін, що збігається з сучасною фонетичною вимовою.
Таку ж неконсеквентність маємо з адаптацією географічних назв на -ów: з одного боку, є усталена практика передавати деякі такі назви через -ів: Краків, Тарнів, але деякі передають і фонетично: Прушкув, Ожарув-Мазовецький, Гдув, Чхув, Пшув (так-так, це все назви польских міст і сіл).
І, до речі, дурналісти журналісти поголівно не знають, що місто Rzeszów має в українській мові усталену назву Ряшів, і передають його як Жешув.

[Python]

Щодо прізвища - спірно, скоріш за все теж було б Харкивский. Наприклад, Скрипник або Підмогильний російською передавались як Скрыпник, Пидмогильный (а не Скрипник, Подмогильный). Ось, наприклад, знайшов прижиттєве видання "Міста" Підмогильного 1930 року, там передано через Пид-: https://orpk.org/books/858
Тобто бачимо ту ж саму тенденцію корінь і префікси передавати фонетично, а закінчення перекладати.

Схоже, що від конкретного паспортиста залежало — хтось передавав фонетично, а хтось адаптував до російської етимологічно, звідки Черновол чи Алексеенко, після чого в руках іншого бюрократа український варіант прізвища міг фонетично вирівнятись до російського зразка. За царату могли й зовсім переінакшити прізвище на російський лад, ще й дописавши -ов.

[R]

Ще варіант, Харьковских.

[DarkMax2]

Якщо транскрибувати максимально близько до української вимови, то можна й «Евгхэн Харкивськый», але це аж занадто відгонить кривлянням. «Евген Харкивский» виглядає як компромісний варіант, що зберігає подібність до української, не вводячи орфографічно неможливих комбінацій літер. В радянські роки написали б «Евгений Харьковский». Якщо це для документів, то сучасна фактична норма виглядає як хитання між двома останніми варіантами та їх комбінаціями.

У росіян є брошурка з правилами транскрипції української мови (лише для географії). Бачив як посилання у одній вікістатті. Але зазвичай прізвища адаптують повністю: Харьковский. Хоча Харкивский можливе, як Пидмогильный. Щодо імені можу сказати, що нині в росіян так само побутують дві паралельні форми: Евген и Евгений.

Щодо прізвища - спірно, скоріш за все теж було б Харкивский. Наприклад, Скрипник або Підмогильний російською передавались як Скрыпник, Пидмогильный (а не Скрипник, Подмогильный). Ось, наприклад, знайшов прижиттєве видання "Міста" Підмогильного 1930 року, там передано через Пид-: https://orpk.org/books/858
Тобто бачимо ту ж саму тенденцію корінь і префікси передавати фонетично, а закінчення перекладати.

Схоже, що від конкретного паспортиста залежало — хтось передавав фонетично, а хтось адаптував до російської етимологічно, звідки Черновол чи Алексеенко, після чого в руках іншого бюрократа український варіант прізвища міг фонетично вирівнятись до російського зразка. За царату могли й зовсім переінакшити прізвище на російський лад, ще й дописавши -ов.

Причім фіксація ікавізму в російському варіанті зазвичай означала зламане чергування в українській: Кулиш/Куліш - Кулиша/Куліша, не Кулеша, але Черновол/Чорновіл - Чорновола.