Фонетичне багатство чи фонетичний мінімалізм?

[Drundia]

Більше того, вжиті у невластивій для них ролі. Однак, ми не маємо аналогів м'яких джь та чь, тому можемо використати сербські літери замість дь та ть.

Усі ми колись матимемо там африкати...

Відтягування наголосу стосується російської традиції — ми ж використовуватимемо ё як йотоване/пом'якшуюче о незалежно від наголосу. У ряді випадків йо/ьо та є/е мають близьке походження, а в діалектах можлива навіть поява е на місці ьо чи навпаки.

Тут є декілька проблемок:

• ьо здається найчастіше зустрічається на межі морфем
• ьо на відміну від тих же ю-я не пишеться в іншомовних словах після всього підряд
• перехід е-о найпоширеніше відбувався після йотошипілок, а після інших приголосних вибачте якось не дуже

Перехід єра у м'який знак відбувався як безперервний еволюційний процес: напівголосна стала німою, але при цьому збереглася м'якість у відповідних позиціях, що згодом дало підстави вважати ь знаком-модифікатором для позначення м'якості.

ІМГО треба вводити /ь/, і /ъ/ як окремі фонеми. М'які приголосні тоді стають двофонемними.

[Lugat]

Усі ми колись матимемо там африкати...

Jакшчо не азіjати...   Жартуjу.