Прннсіейшн

[Python]

А наскільки взагалі мода передавати незрозумлі англійські голосні за допомогою пропуску голосних на письмі (фікшн, інтернешнл тощо) відповідає сучасній літературній нормі? Очевидно, що таке написання не відповідає ні англійському написанню, ні англійській вимові, ні українській вимові. І є великі сумніви, чи існує офіційно затверджене правило, що вимагає передавати англійські голосні саме в такий спосіб (принаймні, в правописі нічого схожого я не знайшов).

[R]

Редуковані?

[Python]

[ə] і подібні звуки правопис пропонує передавати як «е». В англійській транскрипції там узагалі часто [ɪ] пишуть, що, знову ж, близько до вимови ненаголошеного «е». Тобто, мало б бути «фікшен», «інтернешенал» чи «інтернешенел» тощо.

Справді, вибір між «інтернешенел» (ближче до вимови) чи «інтернешенал» (ближче до написання) створює трудноднощі — ну але ж у нас бувають труднощі з г/ґ, наприклад, але це ж не привід замість «гатунок» чи «ґатунок» писати «атунок»?

[Un Ospite]

Там складові n и l: [ˈfɪkʃn̩], [ˈnæʃ.n̩ɫ̩], шва там алофонічна.

[Un Ospite]

Якщо писати фікшен й інтернейшенел, то треба тоді узаконити театер і психіатер, а разом з ними й таку ж передачу складових r й l в слов'янських (або слов'янізованих) власних назвах: Берно, Пельзень, Тернава. Туди ж і болгарський Ъ: Велике Терново, Терговіште. Херватія теж.

А взагалі, оці латинські слова, що пройшли через інші мови, та ще морока, особливо якщо йдеться про скадові частини назв зарубіжних фірм, наприклад.
Ото нейшнл сосаєті, якщо з англійської, сосьєте насьональ з французької, сочета нацьйоналє з італійської, сосьєдад насьйональ з іпанської, і т.д.
Може ото просто не заморачуватись з фікшонами і інтернейшонами, а попросту вживати адаптованих до української вимови латинських форм, без мов-посередників. Фікція, інтернаціонал(ь).

[Python]

//tophonetics.net: ˈfɪkʃən , ˌɪntəˈnaʃənəl (британський варіант) — шва в обох випадках
                ˈfɪkʃən , ˌɪnterˈnæʃənəl (американський варіант) — шва в обох випадках
Мюллер: ˈfɪkʃən , ˌɪntə(ː)ˈnæʃənl — версія про складові приголосні частково підтверджується.
Треба більше джерел з транскрипцією.

[Python]

то треба тоді узаконити театер і психіатер

Там відсутність голосної можна пояснити грецьким написанням θέατρον, ιατρεία.
Схожа історія з міністром (фр. ministre, хоча лат. minister).

Зі слов'янами окрема історія — фонетика сучасних наз конкурує з давніми контактами, традицією, етимологією.

Так, було б зручніше транслітерувати іншомовні латинізми через латину. Хоча треба мати на увазі, що і та латинська фонетизація, до якої ми звикли — це теж погляд крізь призму мов-посередників — просто вона закріпилась в українській традиції, на відміну від англійської фонетизації чи навіть класичної латинської вимови. Як уніфікований спосіб транслітерації, вона для нас ідеальна, але приписувати їй першоджерельність не варто.

Але питання в тому, яка норма транслітерації англійських слів діє в наш час. Нешенал, нешенел, нешенл, нешнл, нешнел...

[Un Ospite]

Так це питання, що тут є фонемою, а що алофоном.
Це фонеми /n̩/ /ɫ̩/ можуть реалізуватись у вимові як [ən][əɫ], чи навпаки - сполучення фонем /ən/ /əɫ/ реалізуються як [n̩][ɫ̩].
Здогадуюсь, що різні англомовні лінгвісти й фонетисти мають різний на це погляд.

Про окрему осциляцію /l/ ~ /ɫ/ я не кажу, це інша історія.

[Un Ospite]

Там відсутність голосної можна пояснити грецьким написанням θέατρον, ιατρεία.
Схожа історія з міністром (фр. ministre, хоча лат. minister).

Театер і міністер чудово би вписались до рідної парадигми з випадаючою голосною: дятел - дятла, швагер - швагра. Причому у швагра чомусь е випадає, а у шлягера - ні.
Ще окреме питання, чи має випадати голосна в польських (й інших подібних слов'янських) іменах типу Яцек, Марек, Радек, Тадек? "Я був у гостях в Яцка, Марка, Радка і Тадка чи все-таки в Яцека, Марека, Радека і Тадека"?

θέατρον

Писали б ото театро середнього роду і не мучились, як там все одно -ον
"В нашому місті після реконструкції нарешті відкрилося Національне академічне музично-драматичне театро".

А тематичні іменники жіночого роду з латини на -tio, -tionis можна було б адаптувати з закінченням -інь: ста́тінь (а не станція), адміністра́тінь (а не адміністрація), і т.п.

[Python]

Так це питання, що тут є фонемою, а що алофоном.
Це фонеми /n̩/ /ɫ̩/ можуть реалізуватись у вимові як [ən][əɫ], чи навпаки - сполучення фонем /ən/ /əɫ/ реалізуються як [n̩][ɫ̩].
Здогадуюсь, що різні англомовні лінгвісти й фонетисти мають різний на це погляд.

Якщо це транслітерація, а не точна транскрипція (що вимагало б змін у правилах читання українських літер, а також індивідуальних правил для запису мови кожного окремого англофона), то в випадку, коли незрозуміло, є там голосна чи нема, звіряємося з написанням. Бачимо на письмі «io», яке одна половина лінгвістів сприймає як [ə], а друга половина — як німу — отже, шальки терезів схиляються до того, що голосна там є.