Сковорода Філософія свободи

[ou77]

Сковорода він ким був? письменником? поетом чи філософом?
Де можна нормальну книжку прочитати не те щоб про його життя (де і коли жив) а про його думки? Кажуть що велика людина, а почитати нема де: почитав книжку Мирослава Поповича ("Філософія Свободи"), все в стилі шкільної критики де родився де "женився" куди поїхав, звідки вернувся (ніякої філософії). Взяв книжку Ушкалова ("Сковорода та інші") шось мені здається там те саме, вже дочитую перший розділ а там все перелік його творів, а якщо в ту книгу ще і "інших" "втиснули" то про Сковороду певно на тому і закінчать....

[Iskandar]

Я маю дуже гарненьку книжку - збiрку деяких творiв Сковороди. - з серiї. "Классическая философская мысль". Якщо хочеш, зустрiньмося та я тобi дам її на читання.

[Iskandar]

На мою думку, Скоророда - це Сковорода
Унiкальна особистiсть, яка змогла з'єднати високовченiсть та глибину фiлософської думки з народною простотою й популярнiстю.

Мої родичi живуть у декiлькох кiлометрах вiд села, де його поховано. Кiлька рокiв тому я купив там у музеї крiм усього iншого диск з сковординiвськими "псалмами", щоправда не в орiгiналi, а "перекладеними" на україньску мову.

[Flos]

http://varsavva.narod.ru/

[Nekto]

А якою мовою писав Сковорода?
Пам'ятаю як у школі на розказували, що Сковорода на відміну від своїх сучасників писав народною мовою, але потім як нам читали уривки з його творів, не було краю нашому здивуванню  : це ж россійська мова!

[Iskandar]

А якою мовою писав Сковорода?
Пам'ятаю як у школі на розказували, що Сковорода на відміну від своїх сучасників писав народною мовою, але потім як нам читали уривки з його творів, не було краю нашому здивуванню  : це ж россійська мова!

Звiсно, писав вiн "росiйською". Хоча в його творах трапляються "малоросизми", особливо в стихах, а в трактатах вiн iнодi сам пояснює те чи iнше "малороссийское слово".

[Lugat]

А якою мовою писав Сковорода?
Пам'ятаю як у школі на розказували, що Сковорода на відміну від своїх сучасників писав народною мовою, але потім як нам читали уривки з його творів, не було краю нашому здивуванню  : це ж россійська мова!

Звiсно, писав вiн "росiйською". Хоча в його творах трапляються "малоросизми", особливо в стихах, а в трактатах вiн iнодi сам пояснює те чи iнше "малороссийское слово".

На той час це називалося "книжною мовою", або, як кажуть греки, "кафаревусою".
Окрім того, Сковороду можна вважати також латинським письменником і поетом. Його багата епістолярна спадщина, зокрема духовні листи до Михайла Ковалинського писані латиною, хіба що подекуди з грецькими цитатами - цікаве явище творчості латинською мовою. Шукав в мережі його вірші латиною - не знайшов. Може в когось є примірник двохтомника творів, що вийшов десь на початку 70-х, колись брав в бібліотеці, а зараз нема, от би його відсканувати.

[Iskandar]

Сойдет архангел в Назарет к деве,
Приносит радость праматери Еве.
Радуйся, Ева! Радуйся дева!
Обрадована.
Господь с тобой! Радость с тобой,
Всем будет дана
(Брань архистратига Михаила с Сатаной о сем: легко ли быть благим)

А що дає ця термiнологiя? Хоч як поiменуй, критерiїв, щоб вiдрiзнiти мову Сковороди вiд того, що ми назваємо "росiйською мовою XVIII ст., нема.

латинський приклад:
Agrede parvulus Haedus erat cum sorte relictus
Exilit ex sylvus ecce repente Lupus!
Tentavit primo fugam <...>

На жаль, сканера я не маю, отже якщо тiльки перенабирати самому.

[agrammatos]

Окрім того, Сковороду можна вважати також латинським письменником і поетом. Його багата епістолярна спадщина, зокрема духовні листи до Михайла Ковалинського писані латиною, хіба що подекуди з грецькими цитатами - цікаве явище творчості латинською мовою. Шукав в мережі його вірші латиною - не знайшов. Може в когось є примірник двохтомника творів, що вийшов десь на початку 70-х, колись брав в бібліотеці, а зараз нема, от би його відсканувати.

vīdistīne Прикарпатська  бібліотека наукової літератури СКОВОРОДА - ТОМ ІІ. In paginā sextā, e.g.:

Disce, quid est illud, quod vita beata vocatur;
Omnibus omissis hoc age corde tuo.

[Maksymus]

Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2-х т. — К.: Наукова думка, 1973. — Т. 1. — 532 с.; — Т. 2. — 576 с.
http://litopys.org.ua/skovoroda/skov.htm

.

[Iskandar]

Спасибi (тобто, вибачте, dziękuję)!

Виникає питання: хто й коли перекладав латинськi вiршi українською?

[Maksymus]

Спасибi (тобто, вибачте, dziękuję)!

Виникає питання: хто й коли перекладав латинськi вiршi українською?

Извольте (то есть, простите, пожалуй-ста):

...нову редакцію українських перекладів латинських та грецьких листів, свого часу виконаних П. М. Пелехом, здійснили М. Д. Рогович, М. В. Кашуба. На відміну від видання 1961 р., тексти чотирьох латинських віршів тут подаються в поетичному перекладі М. Зерова, три інші вірші переклав М. Д. Рогович.

http://litopys.org.ua/skovoroda/skov101.htm

[Iskandar]

А про Пелеха та "його час" докладнiший текст маєте?

[Lugat]

Gratias ago vobis, amici Agrammate, Maksyme!!!

[Ser9ey]

Що може нам дати зараз Григорій Сковорода?
Душевний спокій впевнений погляд на усі життєві аспекти, своїм буттям Сковорода дав оптимістичну оцінку усьому людському існуванню.
Сковорода дає не відповіді, а здатність подумати як вчиняти чесній людині живучій в світі повному людської злоби і при цьому зберігати «веселіє серця». Це і опора в моралі котра дає здатність достойно прожити життя аби « не исчезоша в суете дні моя» котра дає психологічну стійкість на протязі всього життя від бурної молодості до спокійної старості. І все це написано багатою староукраїнською мовою, завдяки чому течія його думки проникає не тільки в думки але і в душу.
Кому не імпонує філософ «погожий, бадьорий» усяка нормальна людина тягнеться до гарного, а якщо мудрець сповідає веселість серця до достатньо бути книголюбом і знайти Сковороду серед книг не так-то важко.
Сковорода не повчає, а намагається створити настрій душі без якого зрозуміти свою землю неможливо. Філософ живе в свойому краю і тільки тоді творить. Мандрованність Сковороди В 18 столітті це най справжня професія. Суспільство козаків мало потребу в такій формі вчительства, хоча воно і не було приписане до якого не будь учбового закладу. Сковорода сам узяв собі цю професію і успішно виконав її.
Він не був філософом схоластом, а прислухався до своєї людської природи і в основі його вчення було «пізнай себе». Цим же способом звіряючи свої думки з думками Григорія Савича ми тільки і можемо дізнатися чи пробився за два століття до наших душ.
Сковорода повертає людині відчуття цілісності його світу. Після 200 років інтелігентського підходу до особистості, як більш менш займаючей місце в ході історії на фоні науково-технічного прогресу. Сковорода ставить людину сутністю відбуваючогося. В останні століття почали відділяти філософію як реальність від людини. І тільки Сковорода повернув істинне положення речей об`явивши його центром всесвіту.
Інтелігентне знання міцно укорінилось за цей час; як то - людина частина НТР і має право тільки на приватне життя залишаясь вінтиком прогресу. Важливо повернути людині впевненість значимості Ії як центра всесвіту, зруйнувати стереотипи сприйняття життя. Повернути містичний підхід людини в бесіді зі своїм я (з Богом).
Для сприйняття Сковороди потрібно мати певні риси характеру щось спільне з людиною Григорієм Савичем; окрім схильності до філософії, цікавість до народної культури, мови. Сердечний склад характеру, дружелюбність. Сковорода кохався в притчах, алегоріях, символах мав асоціативне мислення. В нього немає половинчатих любителів: або він проник у серце і веде по життю, або здається «незрозумілим темним».
Сковорода описує «прикмети» правильного життя, шлях до істини; як що душа радується і справа за яку берешся з рук не валиться, і тільки для христолюбних душ - тобто чесних людей.
І єдина форма пізнання Сковороди це учнівство, критичні дослідження нічого не дадуть ні розуму ні серцю: він життєлюб, «дезновеніе імущий» Вчителювання у Сковороди це оболонка філософської думки - думка перш за все повинна мати адресата, а не говориться у простір. Людина прозріваючи пізнає, у цьому і є схожість з Сократом – обох вчителів.
У Сковороді приваблює простота скромність життя. Старчик радіє природі переходить із однієї хати в іншу, живе на Слобідській Україні живиться найпростішим серед радощів життя, цінить дружбу, книги, спілкування . Усе це доступне кожному, але не всім по смаку «по губам салата» і «взволнуются нечестиві» .
Нам на перших порах тому важко сприймати Сковороду що ми так сжилися зі своїми недоліками слабостями і пороками що побачити їх образно уявити не як пусте слово, а як предмет для роздумів дуже важко. І повірити що є могучі але незримі закони людського існування не відчувши їх в своєму житті або скоріше повірити в них – це не всім під силу. Простійше, авжеж, людинолюбним зрозуміти суть питань Сковороди. Це не рішення важкої математичної задачі; це постійне прозріння. Сковорода як світлом прояснює наше життя. Він вказує шлях, а пройти по ньому повинен кожен сам, однак зі старчиком це веселіше.
Для мене твори Сковороди це перш за все «сад божих думок»: людина іде по саду зірвала грушку надкусила, яблучко, полюбувалася тучкой, прямої закономірності в цих діях нема але атмосфера благосна радісна. Сковороду теж можно відкривати (в обох розуміннях) в любому місці і усюди знайдеш знайомі, спорідненні думки. Повторення основних його думок це квітучі гілки саду, кожен вигін квітка або листочок створює неповторність зображення . Не дарма в китайському живописі так любили зображення дерев
"Світ ловив мене но не піймав" Грігорій Сковорода
http://www.misli.ho.ua/ukr/index.php?ST=0

[Ser9ey]

А якою мовою писав Сковорода?
Пам'ятаю як у школі на розказували, що Сковорода на відміну від своїх сучасників писав народною мовою, але потім як нам читали уривки з його творів, не було краю нашому здивуванню  : це ж россійська мова!

Звiсно, писав вiн "росiйською". Хоча в його творах трапляються "малоросизми", особливо в стихах, а в трактатах вiн iнодi сам пояснює те чи iнше "малороссийское слово".

Сковорода міг бути європейською знаменитістю: блискуче знання латині давало йому можливість мати аудиторією всю освічену Європу; латинь - мова філософії середньовіччя. Сковорода свідомо вибрав староукраїнську. Поясненням, що він вибрав не народний український (по Багалію): на той час староукраїнська була мова відпрацьована полемістами на якої можна повноцінно й точно виразити свою думку.
Сковорода брав значеннєві відтінки в староукраїнській мові, тобто язикові Туптала, Вишенського й ін. Але писав уже по граматики Смотрицького. Попередні автори змішували староукраїнську польську й білоруську мови вкраплюючи латинські цитати.  Смотрицький очистив українську мову від сторонніх впливів, але скористалися ним Сковорода і росіяни (у правління царя Олексія Михайловича в 1648м., граматика Смотрицького була видана в Москві).  Він  вставляв по можливості розмовну мову у фольклорних відступах. Сковорода писав для людей.
Книжкова української мова Сковороди підкреслює культурну спадщину попередніх віків на Україні, піднімає думку над повсякденним, при цьому він органічно використовує й народний фольклор. Сковорода піднімав світовідчування українця 18 століття на рівень розумінь проблем буття.
Сковорода «сплів»  народну й світову культуру (звідси «плетениці» і «кошички", як він називав свої трактати»): що й повинне бути основою світовідчування всякого інтелігента. Навряд чи б Сковорода пускався в особисті щиросердечні виливи із земляками (подібно Кафкі): земляки б не зрозуміли. Це не в традиції відносин 18 століття.
Сковорода не тільки почував слово, як поет, що саме по собі цінне, він проникав  у таємний зміст слов'янської мови. Інакше зміст своїх ідей Сковорода й не мислив, тут обопільний зв'язок Сковороди й мови, мова опромінює його думки, думки шукають вираження в давньослов'янських словах. Цікаві із цього приводу вишукування Флоренського «Імена».
У 19-20 століттях російські філософи вже марно вже намагалися виразити істину на науковому язику - дикій суміші пушкінського і європейській термінології.
Англійці і французи в цілях збереження культури мови  зберегли  писемність в тих незмінних формах, як і 1000 років тому і змусили сучасників учити окремо, як пишеться і як звучить. Проблема збереження писемності, це збереження культури традицій. Створення нової мови порушує спадкоємність поколінь, того підсвідомого сприйняття звукового символічного ладу що йде з глибини тисячоліть. В результаті Сковорода  і вся стародавня література, що дбайливо зберігали традицію пісемністі, сталі архаїчні. Росіяни в 17 столітті перейняли староукраїнську писемність що з невеликими змінами збереглася і понині.
http://www.misli.ho.ua/ukr/index.php?ST=9

[Iskandar]

Сковорода свідомо вибрав староукраїнську.

Ви в оригiналi Сковороду взагалi бачили?

Але писав уже по граматики Смотрицького.

Як не видавлювали автори з себе москаля по краплi, рiдна мова так i пре. Не соромтеся вже, свiдомi...

[olga_maximenko]

Цілком з Вами згодна, шановний Iskandar!


А на додаток ще кілька перлів:

Поясненням, що він вибрав не народний український (по Багалію): на той час староукраїнська була мова відпрацьована полемістами на якої можна повноцінно й точно виразити свою думку.
у правління царя Олексія Михайловича в 1648м.,
Книжкова української мова Сковороди підкреслює культурну спадщину попередніх віків на Україні.
Навряд чи б Сковорода пускався в особисті щиросердечні виливи із земляками (подібно Кафкі):
У 19-20 століттях російські філософи вже марно вже намагалися виразити істину на науковому язику - дикій суміші пушкінського і європейській термінології.

[olga_maximenko]

А ось щодо суміші... Справді, вона жахлива. Однак це зауваження стосується передусім тексту повідомлення.

[ou77]

А про мене - дуже дообре що людина старається писати українською, правда треба було би перевіряти гарно:(

[olga_maximenko]

Саме так . Тоді й враження буде іншим - набагато приємнішим.

[Nekto]

Сковорода свідомо вибрав староукраїнську.

Сковорода точно не писав староукраїнською... За всіма ознаками це мова російська або може літературна загально-східнослов'янська...

[Ser9ey]

За зауваження всьому товарішеству дуже вдячний, дійсно, українську мову в школі не  вивчав але: «Я боюсь, що наробив помилок. Але найкраща помилка та, яку допускають при навчанні». (Сковорода)
А ось соромно батечки (та матусі  ) пошивати в москалі всю староукраїнську літературу Смотріцких, Туптало, Сковороду і ін. Горлодери з Хрещатіка старанно промили коє кому мізки.
Якщо вже тут такі ревнителі національного, поговоримо про думки (якщо такі є), а не тільки про помилки. Адже це філософський розділ я не помилився?

[Iskandar]

Роздiл, мабуть, фiлософський, але Вас все тягне на мову. Ви розумiєте, що всi вашi доводи не вiдповiдають реальностi, незалежно вiд того, соромно вам чи не соромно?

Взагалi, ситуацiя з Сковородою дуже нагадує аналогiчну з Нiзамi в Азерабайджанi.
Той на жаль нинiшнiм азербайджанським iдеологам писав перською, от i викручуються, бiдолашнi, з ним приблизно такими самими методами, як занадто "свiдомi" в Українi, передусiм впроваджуючи переклади його творiв з фарсi на тюркський та замовчуючи факт iснування оригiналу на фарсi.

[Ser9ey]

Реальність ще і в тому, що двісті п'ятдесят років тому жив великий старчик, користувався великою пошаною серед земляків і ніхто його не докоряв: мов не на тій мові пише. Люди переписували його трактати передавали з рук в руки, хотів би я знати хто з корифеїв сучасної української (та і не тільки) літератури,  дочекається щоб його переписували від руки. А сенс в словах Сковороди є, було б бажання в нього вдуматися.
Нам на перших порах, тому важко сприймати Сковороду, його думки, що ми так зжилися зі   своїми недоліками   слабкостями і пороками, що побачити їх, образно  уявляти  не як порожнє   слово, а як предмет для роздумів дуже складно. І повірити, що є могутні, але   незримі закони людського існування, не відчувши їх в своєму житті, або  скоріше   ввірувати  в них - це не всім під силу.