«По» зі множиною

[R]

«Із» дуже часто тулять у подібні конструкції. Хоч для них прийнятне і «зі».

У подібних конструкціях багато дієприкметників і дієприслівників.
Здається ніби то калька з польської мови, хоча насправді з російської юридичної. Тому займенник із.
Я думаю, російська юридична мова то калька з польської.
А "яка була нависла" то такий переклад слова "нависшей". Можливо, спочатку був варіант "нависшої", але потім хтось виправив.

[Python]

«Нависшей» перекладається на чисту українську мову як «навислої» — не думаю, що в тогочасному парламенті, де серед депутатів були й письменники, всі були аж настільки безграмотними, щоб не могти перекласти це слово (сучасні депутати-бізнесмени справді могли б мати труднощі з перекладом і увіткнути суржикове «нависшої», але «що нависла була» — просто не їх рівень володіння мовою). Давноминулий час було використано не помилково, а для додаткового стилістичного забарвлення тексту, звичайній бюрократичній мові невластивого, через що він і виглядає в державному документі дещо незвично.

[Волод]

Але «навислої» не відповідало дійсності, адже небезпека вже минула.


Щодо «із», можливо хотіли привести у відповідність форму і зміст, і не починати текст про «розрив» довгою, милозвучною синтагмою?

[DarkMax2]

Теперішній і минулий часи не розрізняють у дієприкметників.
Думаю, якраз такими міркуваннями керувався автор цієї корекції тексту.
Дивно вживати давноминулий час до нещодавньої події. Думаю, таки гіперкорекція.

[Волод]

Я цікавлюсь «проголошує».  Можна «проголошувати-проголошувати» і не проголосити?
І давно минулий час був би доречнішим поряд з «проголосила».

[Python]

Теперішній і минулий часи не розрізняють у дієприкметників.

Тут навіть незовсім теперішній і минулий... Для теперішнього ще є «нависаюча» (не беручи до уваги обмеження для активних дієприкметників теперішнього часу) — якщо мається на увазі, що вона нависає безпосередньо зараз. А ось «нависла» може позначати як ту загрозу, що нависла раніше й продовжує нависати тепер, так і ту, що нависла була, але вже більш не нависає. Дієслова минулого часу це теж стосується: «загроза, що нависла» так само може стосуватися і актуальної загрози, і вже неактуальної. Давноминулий час показує завершеність загрози, хоча й, як було сказано вище, випадає з усталеної стилістики юридичних документів.

Дивно вживати давноминулий час до нещодавньої події.

До нещодавньої події, що вже закінчилась — не так вже й дивно, принаймні, в розмовній мові. Давноминулий час — це не про стародавні часи, а про передування одних минулих подій іншим.

[DarkMax2]

Навряд тої миті пригода з ГКЧП сприймалась як щось вже завершене. Всі боялися рецидиву.

[Python]

Навряд тої миті пригода з ГКЧП сприймалась як щось вже завершене. Всі боялися рецидиву.

Проте, різниця між моментом, коли рецидив був лише потенційно можливий, та моментом, коли загроза була безпосередньою, тоді була принциповою.

[Python]

Я цікавлюсь «проголошує».  Можна «проголошувати-проголошувати» і не проголосити?

З точки зору мовної логіки — можна. Але «проголосити» в теперішньому часі неможливо (бо це доконане дієслово), тому вжито так — недоконане дієслово для опису разової завершеної події, а можлива безрезультатність такого недоконаного дієслова в теперішньому часі тут ігнорується (як і «проголошувати» в сенсі регулярно повторюваної події).

[Волод]

А чому в ухвалах суду завжди дієслово «ухвалив», хоча до нього і після нього може бути кілька сторінок тексту?
А так на запитання: «Чи проголосила Верховна Рада незалежність України?» - я можу лише ...

[Python]

А так на запитання: «Чи проголосила Верховна Рада незалежність України?» - я можу лише ...

А це в заголовку. «Акт проголошення», а не «проголошування»

[Волод]

Добре,  знайдіть приклади з «проголошуванням».

А так, «Маємо, що маємо»:

«30 років Декларації про державний суверенітет України»



16 липня 1990 року Верховна рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила доленосний документ – прийняла Декларацію про державний суверенітет України, яким визначені основи державного, політичного, економічного ладу та підкреслені самостійність і суверенітет України..

За прийняття цієї Декларації проголосувало більш ніж 98 відсотків депутатів тодішньої Верховної Ради.

Від дня прийняття документу від імені народу могла виступати виключно Верховна рада України, а територія України в існуючих межах проголошувалася недоторканною. При прийнятті Декларації про державний суверенітет України влітку 1990 року ВР УРСР керувалася волею народу України, прагненням створити демократичне суспільство, потребою всебічного забезпечення прав і свобод людини, пошаною до національних прав усіх народів, турботою про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнанням необхідності побудови правової держави, а також мала на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України. .

У преамбулі Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».

Одним із головних положень Декларації було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.

Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.

Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.

Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.

Державний архів Чернівецької області

[Drundia]

Чому б не написати «Виходячи із смертельної небезпеки, було навислої над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року...»?

[DarkMax2]

Це російський давноминулий: "я сделал было".
(wiki/ru) Плюсквамперфект

[Drundia]

Тю, так а як іще сформувати активний дієприкметник давноминулого часу в українській?

[DarkMax2]

Тю, так а як іще сформувати активний дієприкметник давноминулого часу в українській?

Треба ще рід узгодити.

[Python]

Тю, так а як іще сформувати активний дієприкметник давноминулого часу в українській?

Треба ще рід узгодити.

«Було» тут не «яке» і не «якої», а «як» — «було навислої» як «раніше навислої» або «давно минулої». Якщо вже давноминулі дієприкметники внормовувати, то, мабуть, так.

[Drundia]

Треба ще рід узгодити.

Була навислої?
Булої навислої?

[DarkMax2]

Треба ще рід узгодити.

Була навислої?
Булої навислої?

Це вже не дієслово.

[Drundia]

Це вже не дієслово.

До чого тут дієслово? Це дієприкметник.

[DarkMax2]

Це вже не дієслово.

До чого тут дієслово? Це дієприкметник.

Давноминулий час - це про дієслово.

Давномину́лий час (передминулий час, плюсквамперфе́кт, від лат. plus quam perfectum — «більше, ніж перфект») — дієслівна форма, основним значенням якої звичайно вважається передування стосовно деякої ситуації в минулому.

(wiki/uk) Давноминулий_час

[Drundia]

Давноминулий час - це про дієслово.

З суботнім (чи то післяп'ятничним) ранком вас! Ми тут тільки про дієприкметник (як форму дієслова) давноминулого часу і говорим.

[DarkMax2]

Давноминулий час - це про дієслово.

З суботнім (чи то післяп'ятничним) ранком вас! Ми тут тільки про дієприкметник (як форму дієслова) давноминулого часу і говорим.

Де Ви тут про дієприкметники побачили?

[Drundia]

Де Ви тут про дієприкметники побачили?

Ще раз доброго ранку! Я ж з того почав, як замість підрядного речення «яка була нависла» написати дієприкметник давноминулого часу. І ви оно писали:

Тю, так а як іще сформувати активний дієприкметник давноминулого часу в українській?

Треба ще рід узгодити.

Узгодив. Які питання?

[DarkMax2]

БУЛО́.

1. Мин. чол. сер. р. одн. до бути.

2. част. Уживається при дієсловах мин. ч. для підсилення. — Ви, діточки, не скучайте за братиком, — почала було мати, та голос ввірвавсь і замер (Марко Вовчок, I, 1955, 294); Хотів було гукати [Ладим] на допомогу: задубілий язик не повертається (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 242).

3. вставн. сл. Уживається для вираження нерегулярно повторюваної дії у знач. часом, іноді, траплялось; бувало. Було, роблю що, чи гуляю, чи богу молюся, Усе думаю про його (Тарас Шевченко, I, 1953, 198); І не доїм, і не досплю; Усе, було, тружусь, роблю (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 254.
Ви поміняли 2 (д.-м. ч.) на 3.
Схоже, я був неправий. З середнім родом "було" і в нас використовується.