*международность английского

[R]

латинська мова жила не на самому бренді, а на конкретній організації, що використовувала її не лише для літургій, а й в університетах, офіційному листуванні і т.д.

Освіта завжди була залежною від церкви.
Нерелігійна освіта, то нове явище.
Можливо, тут свою роль зіграла священність текстів. І жорстока боротьба з єресями, тобто відхиленнями від головної лінії.
Я чув ніби у вірменській церкві є літургійна мова, яка настільки відрізняється від вірменської, що її не розуміють зовсім, навіть приблизно. Але її і далі використовують.

Видно що консервація мови потрібна була якраз для зупинки розвитку.
Щоб все залишалось як було тоді.
Бо колись було добре, а тепер погано, тому треба повернути те що було колись.
Зупинення часу і перехід у вічність

[klangtao]

До певної міри, мовадо і є господарем есперанто, хоч і впливовість цієї організації в наш час невисока.

По-перше, називати "рух" організацією - це потужно. Movado це максимум конгламерат організацій, деякі з них,як то UEA vs. SAT, більше ста років в стані непрмиримої ворожнечі. Не кажучи вже про сектантів-одиночок.
По-друге, чималий відсоток есперантомовних клав granda прутень не лише на всі організації, а й на саму моваду. А Міжнародна академія наук Сан-Марино взагалі називає одну з своїх робочих мов не жаргонним Esperanto, а авторською назвою Internacia Lingvo, щоб дистанціюватися від "руху" в усіх його формах.

Інші конланги і такого господаря не мають, як правило.

Ага, особливо волапюк його "не мав". Ідо з централізованим волюнтаристським реформуванням за графіком після "періодів стабільного функціонування". А вже як його "не має" логлан, що довелося ложбан вигадувати, аби подолати копірайт... Взагалі, чим менше поширений лінгвопроєкт (та й "природна" мова також), тим сильніше він централізований, це ж очевидно.

[Python]

Взагалі, чим менше поширений лінгвопроєкт (та й "природна" мова також), тим сильніше він централізований, це ж очевидно.

Йдеться не про централізованість, а про впливовість «господаря мови». Очевидно, що конланг однієї шухляди значно централізованіший, ніж церковна організація з папами, антипапами й єресіархами — проте, впливовість останньої очевидна. Те ж саме англійська: є США, є Британія, є її колишні колонії — частини англомовного світу можуть перебувати між собою інколи навіть у стані війни, але сумарно їхній вплив на решту світу вагоміший, ніж, скажімо, вплив Ірану (де є одна централізована держава, але міжнародність перської — в минулому, не рахуючи уламків у вигляді дарі й таджицької).

Щодо есперантистів — так, єдиного центру, що насаджує їм усім усталені правила, насьогодні нема, але рух есперантистів — це дещо більше, ніж окремі ентузіасти, що вивчають мову для саморозвитку й, можливо, дискутують між собою про її граматику, як це бачимо в більшості сильних конлангів.