Про мову у західній Україні

[iskender]

Только не увлекайтесь слишком языком Франко, так уже давно никто не говорит, даже на Западной Украине.

Отут в мене виникло декілька запитань про українську мову у західних регіонах.

Все почалося з нової банкноти у 20 гривень, а саме з написаного на ній тексту. Для тих, хто зараз перебуває поза межами України роз'ясню. На лицевій стороні нової банкноти знаходиться портрет Івана Франка, а лівіше за нього надруковані строки ніби-то написані рукою самого Франка. Ось вони:

Земле, моjа всеплодьучаjа мати!
Сили, шчо в твоjіj движель глубині,
Краплоу, шчоб в боjу сміліjше стоjати,
даj і міні!

1). Ну, розумієте, що перш за все мене цікавить орфографія. Чи отака орфографія була колись нормативною у західній Україні? Якщо була, то коли вона з'явилася (за часів Австро-Угорщини чи, може, раніше)?
2). Яким був статус української мови у Австро-Угорщині? Чи була вона офіційною у Галичині, яка була її офіційна  назва (українська, русинська, руська)? Чи відрізняла австрійська влада українців від русинів? (Наскільки я розумію, русини мешкають у Закарпатті, яке тоді було у складі Угорщини, а українська Галичина була у складі Австрії).

Sayğılarımnen.

PS
Якщо в мене є орфографічні чи граматичні помилки, виправляйте їх, будь ласка, бо я не зовсім вільно можу писати українською, і тому буду вам щиро вдячний, якщо ви мене поправлятимете

_____________________

Sayğılarımnen - с уважением (крымск.)

[Letizia]

Земле, моjа всеплодьучаjа мати!
Сили, шчо в твоjіj движель глубині,
Краплоу, шчоб в боjу сміліjше стоjати,
даj і міні!

1). Ну, розумієте, що перш за все мене цікавить орфографія. Чи отака орфографія була колись нормативною у західній Україні? Якщо була, то коли вона з'явилася (за часів Австро-Угорщини чи, може, раніше)?

Я не дуже компетентна у цих питаннях, тому радо прислухаюсь, коли висловиться хтось інший, компетентніший від мене. Але думаю, що не помилюся, коли скажу, що це схоже на так звану «драгоманівку», тобто правопис, що його запропонував Михайло Драгоманів десь у 70-х роках XIX століття. Цей правопис ніколи не мав широкого розповсюдження, але в Галичині якийсь час був досить популярний, хоча нормативним ніколи не був. Франко був у тісному контакті з Драгомановом і деякий час дотримувався його правопису, але потім перейшов на «желехівку» - інший варіант правопису, який в кінці XIX століття в Галичині став фактично нормативним - принаймні саме він брався за основу при викладанні української мови у початкових школах.
Взагалі мова Франка (як і вся його творчість) дуже неоднорідна...

2). Яким був статус української мови у Австро-Угорщині? Чи була вона офіційною у Галичині, яка була її офіційна  назва (українська, русинська, руська)?

Українська (русинська, руська) мова в Австро-Угорщині ніколи не була офіційною, але вона принаймні офіційно визнавалася окремою мовою (на відміну, наприклад, від їдиша, який вважався діалектом німецької мови) і мала певні права, зокрема після реформи Австро-Угорської імперії – тобто право на початкову освіту, на періодичні видання цією мовою і т.п. Офіційною її назвою була русинська мова, Ruthenische Sprache, зрештою самі галичани себе називали русинами, хоча назва «українці» теж не була їм чужа. Взагалі населення Австро-Угорщини розрізнялося не за національністю, а за віровизнанням і в другу чергу за побутовою мовою.

Чи відрізняла австрійська влада українців від русинів? (Наскільки я розумію, русини мешкають у Закарпатті, яке тоді було у складі Угорщини, а українська Галичина була у складі Австрії).

Тут я вам нічого не можу відповісти, бо не знаю. Хоча мені здається, що ні.

Якщо в мене є орфографічні чи граматичні помилки, виправляйте їх, будь ласка, бо я не зовсім вільно можу писати українською, і тому буду вам щиро вдячний, якщо ви мене поправлятимете

Ви гарно пишете українською, і єдине, що я можу поки що зауважити, це те, що в українській мові нема слова строка, а є рядок (мн. рядки). І ще: нібито пишеться разом, а не через дефіс

[iskender]

Дякую за відповідь. Çoq sağ oluñız. Жаль, що ніхто ще не написав нічого.

потім перейшов на «желехівку» - інший варіант правопису, який в кінці XIX століття в Галичині став фактично нормативним - принаймні саме він брався за основу при викладанні української мови у початкових школах.

А можна про це докладніше?  Який цей правопис має вигляд, і чи він відрізняється від сучасного?

Офіційною її назвою була русинська мова, Ruthenische Sprache,

Тоді, напевно, русини та українці не вважалися за два окремих народи.

Ви гарно пишете українською, і єдине, що я можу поки що зауважити, це те, що в українській мові нема слова строка, а є рядок (мн. рядки). І ще: нібито пишеться разом, а не через дефіс

Дякую. Виправляти там не буду. Хай буде чесно - що написав, те й написав.

І от ще я хотів запитати про діалекти у західноукраїнських регіонах.  Наскільки я знаю, є лемківська мова (діалект), гуцульська тощо.  Не могли б ви підказати де можна знайти інформацію про це? Наскільки вони відрізняются від літературної норми? (За моєю інформацією сильно.)  Чи ці діалекти колись вивчалися, який є їхній сьогоденний стан?

Sayğılarımnen.
__________________________________

Çoq sağ oluñız. - Большое спасибо.

[andrewsiak]

форма "краплоу" - що ви згадали у Франка так i iснуЕ: "пiду я з Маруськов", каже мiй знайомий зi ЛьвiвськоI областi.

І от ще я хотів запитати про діалекти у західноукраїнських регіонах.  Наскільки я знаю, є лемківська мова (діалект), гуцульська тощо.  Не могли б ви підказати де можна знайти інформацію про це? Наскільки вони відрізняются від літературної норми? (За моєю інформацією сильно.)  Чи ці діалекти колись вивчалися, який є їхній сьогоденний стан?

Цi дiалекти вивчаються й вивчалися - хiба що може небагато з тих студiй опублiковано, на жаль...
Е iстотнi вiдмнностi у фонетицi (зокрема неповний перехiд давньоукраIнського [о] у новозакритому складi в , як-от "вiвцi" = "вуцi, вюцi", "плiв" = "плюв"); вiдкритiсть голосних порiвняно з лiтературною мовою: "син" = "сен", "серце" = "сарце"; у лемкiвських говiрках давньоукранськi "ы" та "и" не злилися в "и", як у лiтературнiй мовi: "лити" = "лити", але "мити" = "мыти". Вплив польскоI мови призвiв у деяких лемкiвських та бойкiвських говiрках до наголосу фiксованому на передостанньому складi.
Синтаксис вiдрiзняЕться вiдокремленням "ся": "Чого ся смiЕш?", допомiжним дiЕсловом у минулому часi (особливо у лемкiвських говiрках Словаччини: "коли сте прийшлы, я не спав сом".
Щодо лексики, то багато запозичень з угорськоI, словацькоI.

[Letizia]

потім перейшов на «желехівку» - інший варіант правопису, який в кінці XIX століття в Галичині став фактично нормативним - принаймні саме він брався за основу при викладанні української мови у початкових школах.

А можна про це докладніше?  Який цей правопис має вигляд, і чи він відрізняється від сучасного?

Про желехівку можна прочитати тут або в Історії української літературної мови І. Огієнка, де можна знайти також коротку історію розвитку українського правопису.

...Чи ці діалекти колись вивчалися, який є їхній сьогоденний стан?

Про діалекти Вам вже відповіли, зазначу тільки, що принаймні років п'ятнадцять тому у карпатських селах гуцульські говірки були ще досить живі, хоча молодь неохоче переймала їх. З відносно недавніх публікацій можна навести, наприклад, "Гуцульські говірки. Короткий словник", Львів, 1997.

форма "краплоу" - що ви згадали у Франка так i iснуЕ: "пiду я з Маруськов", каже мiй знайомий зi ЛьвiвськоI областi.

Дивна якась та форма "краплоу" - за змістом мало би бути "краплjу" - "краплю... дай і мені", тобто знахідний відмінок ("крапльов","з Маруськов", "з тобов" - орудний). Може залишок якоїсь іншої правописної системи?

[Alessandro]

Питання до львів'ян. Є така досить відома пісенька про Львів «Тільки у Львові». В оригіналі вона польська, але ж є и український варіант. Так от у мене питання: чи оцей текст, що я його запостив нижче, написаний природнім львівськім діалектом? Чи у Львові насправді так розмовляють?


Тільку ві Львові

Най єнші шукають на вербах грушок
В Мюнхені, Парижі, Торонті,
Мене ж Бог боронить від хибних думок,
Зі Львова я ані на крок.

Бо де ще є людєм так файно, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.

Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Таж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.

Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів.
Львів то є Львів.


На світі є Відень, Гонконґ і Нью-Йорк,
Я ж нігди туди не поїду,
Бо зроду не схильний до хибних думок,
Зі Львова я ані на крок.

Бо де ще так файно є людям, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.

Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Таж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.

Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.
Роздінут, роззуют, ще й писок наб'ют
Тільку ві Львові.

Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів.
Львів то є Львів.

[Ревета]

Питання до львів'ян. Є така досить відома пісенька про Львів «Тільки у Львові». В оригіналі вона польська, але ж є и український варіант. Так от у мене питання: чи оцей текст, що я його запостив нижче, написаний природнім львівськім діалектом? Чи у Львові насправді так розмовляють?

Я не зі Львова, але часто там буваю.
Можу сказати, що у самому місті не вживають слів "най", "ту", "ві", "чо" (взагалі вперше бачу), "мід" (ніде не чув в Україні такої форми), "вродитисі" (покутське, здається, слово).

Взагалі, маю таку підозру, що і популярна пісня 60-х  "Тільки в Києві..." написана на цей мотив.

[Ревета]

Уявлення про якусь "єдину" мову Західної України - зі сфери "побутової лінгвістики". Львів розмовляє переважно близькою до літературної мови, а села - то інша річ. Коли пройти трішечки на південь - будуть інші слова і вимова, а західніше - ще інша, на Волині - ближча до центральноукраїнських говорів, хоча багато суржику...

[Letizia]

Такою мовою розмовляє ще певна кількість корінних львів'ян і дехто з тих, хто переселився з навколишніх сіл. Але населення Львова - вже давно дуже мішане, здебільшого люди говорять більш-менш літературною мовою, а то й суржиком.

Можу сказати, що у самому місті не вживають слів "най", "ту", "ві", "чо" (взагалі вперше бачу), "мід" (ніде не чув в Україні такої форми), "вродитисі" (покутське, здається, слово).

Треба знати місця Всі ці слова в принципі вживаються, хоч і дедалі менше. Я сама в побуті не раз кажу: "Та най буде!", "А чо ти смієшся?", "Я ту сиджу собі і думаю" і т.п. А мій тато завжди казав на мед саме "мід". У пісні все правильно.

[Alessandro]

Дякую за відповіді.

[Максимчик]

"мід" особисто чув - у Червонограді, від водія (пардон, "керовці") автобуса Львів-Брест.

Контекст був такий - поруч стояла порожня маршрутка Червоноград-Володимир Волинський і її водій крутився в юрбі тих, хто очікував посадки і тихенько намагався перевербувати пасажирів, мовляв, він повезе їх лише на кілька гривень дорожче, але набагато швидше. А водій автобуса, не бажаючи втрачати виручку проганяв його, приказуючи - "що ти паскудо тут крутишся, іди он до каси і там собі крутись, а тут тобі шо - мід?".

[andrewsiak]

у львовi скрiзь кажуть "мiд". А ще питаються: "ту свобiдно?" А пояснюючи дорогу, кажуть "дiйдете до перехрестя, а там будете си переходили на другий бiк вулицi".