Лингвофорум

Цитата: DarkMax2 от ноября  9, 2017, 18:59

Цитата: Волод от октября 11, 2017, 15:50
У сучасних «цар», «секретар» «р» таке ж як у «бульвар».

До речі, користаю це для жіночих імен: відмінюю усіляких Дженіфер як матір.

У російській теж могли зробити «Джениферь» за тією ж моделлю, що й «Есфирь», але, схоже, пізнозапозичені власні назви тяжіють до невідмінюваності.

Цитата: DarkMax2 от ноября  9, 2017, 18:00
А з хабаря/ами що?

Може, завтра подивлюся.

Цитата: Волод от октября 11, 2017, 15:50
У сучасних «цар», «секретар» «р» таке ж як у «бульвар».

До речі, користаю це для жіночих імен: відмінюю усіляких Дженіфер як матір.

Цитата: Python от ноября  9, 2017, 18:39
А чи справді норма? Судячи з відсутності консенсусу.

Треба дивитися інші схвалені Міносвітою словники. А консенсусу в нас взагалі немає. В правописі прямим текстом Хемінгуей, а друкарі видають Гімновія Гемінґвея, прости господи.

А чи справді норма? Судячи з відсутності консенсусу.

Цитата: Upliner от ноября  9, 2017, 18:24

Цитата: Python от ноября  9, 2017, 16:54Штані, чоботі — залишок двоїни. Пазурі — залишок історичної м'якості «р».

А яка там історична м'якість? Чи в деяких діалектах усі кінцеві "р" були м'якими?

У слобожанському діалекті всі були і є.
А історична м'якість у "пазоря" була. Але норма нині "пазура".

Цитата: Python от ноября  9, 2017, 16:54Штані, чоботі — залишок двоїни. Пазурі — залишок історичної м'якості «р».

А яка там історична м'якість? Чи в деяких діалектах усі кінцеві "р" були м'якими?

Цитата: Python от ноября  9, 2017, 16:54

Цитата: DarkMax2 от ноября  9, 2017, 16:49
І штани, хоча бува і штані в літературі. Аналогічно ж чоботи, а не чоботі.

Штані, чоботі — залишок двоїни. Пазурі — залишок історичної м'якості «р».

Як і у випадку з хабаро/ем, мова виключно про нормативність.

Цитата: Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 15.ПА́ЗУР, а, чол. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох тварин і птахів; кіготь. Своїми острими пазурами впився Кіт Кабанові в хвіст і почав гризти його зубами (Іван Франко, IV, 1950, 90); По стернях розгулювало гайвороння, гребло своїми залізними і гострими пазурами крем'янисту, висохлу землю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 398);  * Образно. Страшна маячлива війна продовжувала ще жити тут, не випускала нещасних людей із своїх пазурів (Олесь Гончар, II, 1959, 132); Напровесні випав ще сніг, і мороз послабив свої цупкі пазури (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 147);  * У порівняннях. Ще й пальці в його [пана] довгі та сухі, як пазури (Нечуй-Левицький, III, 1956, 260); Що зараз у жінки з серцем, що його шарпає, як пазурами, — в кров? (Андрій Головко, II, 1957, 153);
//  перев. мн. Довгі, гострі нігті на пальцях людини. Ухопила [жінка] мене рукою своєю, як лід, холодною рукою з гострими чорними пазурами (Панас Мирний, IV, 1955, 332); Маріуца зігнулась, наче вклонилась Раду, та зараз підскочила і всіма десятьма пазурами повела по його блідому виду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374).
♦ Запускати (запустити) пазури в що; Простягати (простягти) пазури до кого — чого, рідко на кого — що — завдавати кому-небудь болю, страждань, намагаючись підкорити собі, своєму впливові і т. ін. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час Та й запустить Пазури в печінки, — І не благай (Тарас Шевченко, I, 1963, 236); Її чиста душа не могла примиритися з мерзотністю тіуна. До неї він простяг свої паскудні пазури, хотів збезчестити (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 37); — Сину, бачу ти Знов сумніву гадюці піддаєшся! Знов пазури на ум твій простяга Той темний дух! (Іван Франко, XIII, 1954, 287); Показувати (показати, випускати, випустити і т. ін.) пазури: а) виявляти злобу, злі наміри. Але, влещуючи однією рукою поспільство, пан Бжеський незабаром показав свої пазури (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 242); б) виявляти норовистість, непокірливість. Вона лишилася віч-на-віч з цим самотнім, дикуватим парубком. Смирний-смирний, а дивись і випустить пазури (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 135); Потрапляти (потрапити) в пазури; Опинятися (опинитися) в пазурах кого, чого — ставати залежним від кого-, чого-небудь, підлягати, підкорятися комусь, чомусь. Але якщо Солод потрапив у лапи Колобродова, то Колобродов з часом опинився в пазурах Солода (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 92); Ховати (сховати) пазури — приховувати злобу, злі наміри. Дорн сховав пазури, м'якою лапкою намагаючись обдурити Крайнєва (Вадим Собко, Граніт, 1937, 114).

Цитата: Zavada от ноября  9, 2017, 17:53

Цитата: Python от ноября  9, 2017, 16:59
Утім, не впевнений, чи не плутає гугл при пошуку одне з другим (и/і без лапок не розрізняються, а лапки не завжди працюють як слід).

Зажадав від нього показу прихованих результатів та подивився останні сторінки.
Пазурі переважають; ще більша відсоткова різниця — 1500 : 2900.
А в Ґуґл-книжках — 200 : 254.

А з хабаря/ами що?

Цитата: Python от ноября  9, 2017, 16:59
Утім, не впевнений, чи не плутає гугл при пошуку одне з другим (и/і без лапок не розрізняються, а лапки не завжди працюють як слід).

Зажадав від нього показу прихованих результатів та подивився останні сторінки.
Пазурі переважають; ще більша відсоткова різниця — 1500 : 2900.
А в Ґуґл-книжках — 200 : 254.

Але, так чи інакше, за запитом «пазури» гугл знаходить 13 500 сторінок, за запитом «пазурі» — 20 000. Тобто, той випадок, коли словникова норма не відповідає переважаючій практиці. Утім, не впевнений, чи не плутає гугл при пошуку одне з другим (и/і без лапок не розрізняються, а лапки не завжди працюють як слід).