Викканство и славянское язычество

[DarkMax2]

Насколько я знаю, у западных язычников "ноги" Триединой богини растут из трёх фаз Луны: новая, полная и убывающая.
Так же у них есть рогатый бог-мужчина.

Грейвс приводит следующий миф собственного сочинения: триединой богине приносится в жертву принявший образ оленя бог. В древнегреческой традиции такова была судьба разорванного титанами Диониса Загреоса и Актеона, разорванного собаками Артемиды.

Заставляет вспомнить мифологию Варкрафта, где матерью полубога Кенариуса была богиня луны Элуна, а отцом бог-олень.
У славян же ситуация зеркальная! Месяц - это символ мужской молодости, а рогатое существо - женского пола - Коза-Коляда, мать солнца.Выходит, что славяне не вписываются в картину "Старой Европы". Видимо из-за сильного индоарийского влияния.

[Бенни]

Как индоарии могли повлиять на славян?

Но вообще странно, что у некоторых ИЕ Солнце мужского рода, а Луна женского, а у других - наоборот. Чем это объяснить?

[Валер]

Но вообще странно, что у некоторых ИЕ Солнце мужского рода, а Луна женского, а у других - наоборот. Чем это объяснить?

А отличаются ли луна с солнцем от остальных существительных, которые тоже родами по языкам разнятся?

[DarkMax2]

Как индоарии могли повлиять на славян?

Э... ну, сарматы и скифы же! Именно от них мы нахватались таких слов, как "бог".
Вроде ж давно общепризнанно, что протославяне были под властью кочевников.

Но вообще странно, что у некоторых ИЕ Солнце мужского рода, а Луна женского, а у других - наоборот. Чем это объяснить?

Солнце вообще вообще среднего рода. "Третий пол", как шутят про одежду, - дитё. Сварожич, Божич - выразительно сын, а значит чей-то ребёнок.

[DarkMax2]

Кстати, у исследователей славянской мифологии есть дурная привычка всех богов объявлять солярными. Разделяю позицию Гейштора, что Хорс это бог луны, а не солнца.

Сварожич, Божич - выразительно сын, а значит чей-то ребёнок.

Ну, и Даждьбога, бога небесного огня, прямым текстом в летописи называют сыном Сварога, бога земного огня.

[Бенни]

Э... ну, сарматы и скифы же!

Их же считают ираноязычными (кроме, может быть, синдов/меотов). А индийская и иранская мифологии - две большие разницы. И в какой из них были те мотивы, о которых Вы пишете?

[Lodur]

Как индоарии могли повлиять на славян?

Но вообще странно, что у некоторых ИЕ Солнце мужского рода, а Луна женского, а у других - наоборот. Чем это объяснить?

У индоариев оба - мужского.

[DarkMax2]

Э... ну, сарматы и скифы же!

Их же считают ираноязычными (кроме, может быть, синдов/меотов). А индийская и иранская мифологии - две большие разницы. И в какой из них были те мотивы, о которых Вы пишете?

Естественно я пишу про иранскую. Пример.

Чудову  паралель  Мокоші  ми  бачимо  в  іранських  віру­ваннях.  Йдеться  про  Арадві/Аредві  («вологу,  сиру»),  Суру («осяйну»), Анагіту («пречисту»),  котра відповідає за родю­чість, дітей та овець. Немає сумнівів, що відхилення від за-гальноіндоєвропейських вірувань, яке полягало у культі матері-землі, спостерігалося не лише серед слов'ян. Уявлення про землю як матір входить до числа найдавніших концеп­тів, однак, як і архаїчний уранічний міф, воно далеко не всюди змогло розвинутися у повноцінне вірування.  Воно витісня­лося іншими культами, вилучалося з релігійної свідомості. Приклад такого  процесу  ми  бачимо у  занепаді  образу Геї, засвідченого у Гесіода.

То есть сохранение культа Мокоши среди главных - это влияние "иранцев".А, понял. Я немного напутал с языковыми семьями. Прошу прощения.

[Nevik Xukxo]

Как индоарии могли повлиять на славян?

Цыгане набежали.

[DarkMax2]

Кстати, у исследователей славянской мифологии есть дурная привычка всех богов объявлять солярными. Разделяю позицию Гейштора, что Хорс это бог луны, а не солнца.

Думки дослідників про Хорса доволі суперечливі. Збіг йо­го імені з іранськими xvar («ореол»), xor, xores, xorsid, xurset («променисте  сонце») та індійськими hara, haras («вогонь») схиляє нас до висновку про те, що в ньому потрібно вбачати сонячне божество, запозичене в іранських народів 448. Його перейняли й мешканці іншої частини материка. Так, у міфо­логії вогутів та Об'ю бог неба називався Кронес, в остяків і ватяків слово kvar має значення «повітря», «небо»
На єдину дещо ширшу згадку натрапляємо у «Слові о пол­ку Ігоревім»  (рядок 159). Там розповідається, як князь Всеслав судив народ і керував містом, а вночі, мов вовк, бігав від
Києва до Тмутаракані, до півнів перебігаючи шлях «вели­кому Хорсові» 450. Більшість дослідників переконані, що рух князя з півночі на південь - це шлях сонця зі сходу на захід451.
Однак іще  А.  Брюкнер  тлумачив  це  місце у «Слові...», знаходячи там алюзію до місяця. Він звернув увагу на мож­ливість походження назви «Хорс» з кореня, наявного в поль­ському слові
wycharsły («виснажений»), тобто праслов'ян­ського *krsь, що могло б пояснити алюзію до місяця, який регулярно починає «худнути» 452. Вітторе Пізані підтримав таку думку,  нагадавши про міфологічний  зв'язок  вовкулацтва з місяцем. Він вважає, що в цьому фрагменті йдеться про рух Хорса зі сходу на захід уночі в час, коли Всеслав пробігав із півночі на південь і назад 453. Таким чином Хорс мав уособлювати місяць, виступаючи парою сонцю в обра­зі Дажбога 454. Отож він сяяв, але, мабуть, лише місячним світлом
Оскільки образ Дажбога має інакше тлумачення, а ран­ковий спів півня важко прив'язати до місяця або вовкулаки, доцільніше сприймати форму «Хорс» як засвоєне на Русі західноіранське запозичення зі значенням  «сонце». На думку В. Абаєва, відповісти на питання про час цього запозичення можна, якщо розглянути інші сарматські елементи у слов'ян­ській культурі 455.
Хоча запропонована Е. Ґаспаріні концепція матріархату як основної форми суспільного життя слов'янських племен і його проекцій у віруваннях є хибною,  міркування вченого про слов'янський місячний  культ заслуговують на увагу 456. Він  повторив  припущення Лева  Фробеніуса,  згідно з  яким слов'янський світ, на відміну від Західної Європи, належить до євроазіатської зони, що характеризувалася культом міся­ця як символу чоловічої статевої сили 457
Ґейштор Александр. Слов'янська міфологія

[Бенни]

Э... ну, сарматы и скифы же!

Их же считают ираноязычными (кроме, может быть, синдов/меотов). А индийская и иранская мифологии - две большие разницы. И в какой из них были те мотивы, о которых Вы пишете?

Естественно я пишу про иранскую. Пример.

Чудову  паралель  Мокоші  ми  бачимо  в  іранських  віру­ваннях.  Йдеться  про  Арадві/Аредві  («вологу,  сиру»),  Суру («осяйну»), Анагіту («пречисту»),  котра відповідає за родю­чість, дітей та овець. Немає сумнівів, що відхилення від за-гальноіндоєвропейських вірувань, яке полягало у культі матері-землі, спостерігалося не лише серед слов'ян. Уявлення про землю як матір входить до числа найдавніших концеп­тів, однак, як і архаїчний уранічний міф, воно далеко не всюди змогло розвинутися у повноцінне вірування.  Воно витісня­лося іншими культами, вилучалося з релігійної свідомості. Приклад такого  процесу  ми  бачимо у  занепаді  образу Геї, засвідченого у Гесіода.

То есть сохранение культа Мокоши среди главных - это влияние "иранцев".А, понял. Я немного напутал с языковыми семьями. Прошу прощения.

С группами. Но не в этом дело. Допустим, на сохранение культа Мокоши "иранцы" повлияли, но где у них Месяц как символ мужской молодости и коза - мать солнца? (Вопрос не риторический, может быть, у них что-то такое и было, но могло появиться или сохраниться у славян и независимо от внешних влияний.)

[Lodur]

С группами. Но не в этом дело. Допустим, на сохранение культа Мокоши "иранцы" повлияли, но где у них Месяц как символ мужской молодости и коза - мать солнца? (Вопрос не риторический, может быть, у них что-то такое и было, но могло появиться или сохраниться у славян и независимо от внешних влияний.)

Насчёт древних верований иранцев не знаю (всё затёрто было зороастризмом). У индоариев в Ведах есть остатки старой системы. В частности, бог Дьяус, уже ко времени Риг Веды вытесненный на периферию, имел прозвище "Аджа Экапад" - "Одноногий козёл" (на самом деле, конечно, его имя "Аджа" значит "нерождённый", а "козёл"- просто омоним). Считается, что он был богом солнца до Сурьи, а если он "козёл", то его мать, возможно, "коза".

[Lodur]

Вообще, у древних божеств поэтично-загадочные имена-эпитеты: Аджа Экапад (Одноногий Козёл), Ахир Будхня (Змей Глубин), Апам Напат (Внук Вод), Трита Аптья (Третий Водяной)...

[Кассивелан]

Насколько я знаю, у западных язычников "ноги" Триединой богини растут из трёх фаз Луны: новая, полная и убывающая.
Так же у них есть рогатый бог-мужчина.

Грейвс приводит следующий миф собственного сочинения: триединой богине приносится в жертву принявший образ оленя бог. В древнегреческой традиции такова была судьба разорванного титанами Диониса Загреоса и Актеона, разорванного собаками Артемиды.

Заставляет вспомнить мифологию Варкрафта, где матерью полубога Кенариуса была богиня луны Элуна, а отцом бог-олень.
У славян же ситуация зеркальная! Месяц - это символ мужской молодости, а рогатое существо - женского пола - Коза-Коляда, мать солнца.Выходит, что славяне не вписываются в картину "Старой Европы". Видимо из-за сильного индоарийского влияния.

А чем Велес не подходит на роль их Рогатого Бога?

[DarkMax2]

До речі!

Оскільки образ Дажбога має інакше тлумачення,  а ран­ковий спів півня важко прив'язати до місяця або вовкулаки, доцільніше сприймати форму «Хорс» як засвоєне на Русі західноіранське запозичення  зі значенням  «сонце».

Не розумію цю фразу. Мова ж, що до півнів встигав у Тмутаракань. Тобто вночі.

А чем Велес не подходит на роль их Рогатого Бога?

Ну, а хто його богиня?

Месяц как символ мужской

Не спец по Азии :-( На вики просто сказано, что

Луна при этом может выступать и как женский, и как мужской персонаж (последний вариант преобладает у народов Сибири и, по-видимому, у большинства архаичных племён)

[Кассивелан]

Ну, а хто його богиня?

Так Она сама по себе Богиня, почему именно Его?

[DarkMax2]

Ну, а хто його богиня?

Так Она сама по себе Богиня, почему именно Его?

Ну, просто в викканской системе ж, вроде, рогатый бог не самостоятельная персона.

[Кассивелан]

Но вообще странно, что у некоторых ИЕ Солнце мужского рода, а Луна женского, а у других - наоборот. Чем это объяснить?

Либо географически (влияние более "продвинутых" соседей), либо хронологически - ("формирование" мифологии у ИЕ народов, находящихся на разных этапах развития).
У тех же германцев Солнце изначально было ж.р., потом у некоторых из них стало м.р.

Ну, просто в викканской системе ж, вроде, рогатый бог не самостоятельная персона.

В викканской - да, где-то на втором плане.
Тенденция, по сравнению с ИЕ патриархатом, прямо скажем, настораживает... Современная такая европейская тенденция 

[DarkMax2]

Ну, теория "Старой Европы" утверждает, что причина в докельтском субстрате.
(wiki/ru) Старая_Европа#Культ_Богини
Я, кстати, что-то сейчас навскидку не вспомню у славян известный образ трёх ведьм: девушки, женщины и старухи. В славянских сказках максимум ведьма и её дочь, а чаще одинокая.

[Кассивелан]

Деления их на 3 возрастные группы изначально и не предполагалось. У мойр и парок такого, например, нет.
Только в образе норн буквальное переосмысление Судьбы вылилось в то, что мы наблюдаем сейчас в викканской традиции.

[DarkMax2]

1982

За легендою, Коляда щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича — нове Сонце, Новий рік, сина Дажбога. Пологи Коляди відбуваються на Землі, здебільшого в дніпрових сагах. Цьому передує перевтілення Коляди в козу, аби її не впізнала Мара, що вічно ганяється за Колядою.

Боже, цей абзац з 1982 року без змін передруковують всі книжки та сайти!
Джерело б цієї легенди. Бажано з іменами етнологів чи якихось ще дослідників.

[DarkMax2]

Як на мене, слово Хорс таки слов'янського походження - від *xorъ, пари до *xvorъ. Укр. мова зберегла прикметник "хорий".
Припускаю це з огляду на ім'я Велес/Волос та рос. прикметник белёсый. Думається, що С належить до окремої морфеми в імені.
Пізніша повноголоса форма Хорос могла дати нам прикметник хороший, етимологія якого достеменно не встановлена (припускається, що від хоробрий).
Тоді, подібно до "благого" (благий мат - не "добрий", а поганий), сенс слова розвернуло на 180 градусів. Причиною міг бути культ місяця-молодика/княжича, який символізує чоловічу молодість та красу - добрі якості.

[DarkMax2]

 хороший Искон. Этимология не установлена. Наиболее приемлемым кажется толкование слова как суф. производного (суф. -j-) от *chorsъ «чистый, убранный», суф. образования от той же основы *chor- < *skor-/sker-, с л skel-/ skol- со значением «чистить, скрести». См. холить. Ср. диал. хорошить «чистить» (кукурузу, фасоль, рыбу и т. д.). Хороший исходно — «чистый», затем — «нарядный, красивый». Из других этимологий можно привести объяснение слова как сокращения на -шь храбрый (см. храбрый) и как заимств. из осет. яз. (ср. вост.-осет. xorz «хороший»). Школьный этимологический словарь русского языка. Происхождение слов. — М.: Дрофа Н. М. Шанский, Т. А. Боброва 2004

[DarkMax2]

Окремо хочеться зазначити, що слов'яни не переймали власних імен іранських богів - лише термінологію.
Знаю лише один виняток - Симаргл. Окрім теоретичного Хорса, є ще?

[Solowhoff]

В скандинавськой мифологии Соль женского рода, а ее брат Мани - мужского