РЬО

[DarkMax2]

Тільки зараз помітив, що правопис не дозволяє вживати рьо в запозиченнях.
А в яких питомих словах (чи українських словах слов'янського походження) є рьо? Зміг пригадати лише вірьовку.

[Wolliger Mensch]

Ни в каких. В говорах, лежащих в основе литературного языка [э > о] только после шипящих, [й] и [лʲ].

[oveka]

забрьоха

[bvs]

А в яких питомих словах (чи українських словах слов'янського походження) є рьо?

трьох, чотирьох.

[Tibaren]

Подумал, что тема про оксид свинца...

[oveka]

Тьох!

[oveka]

Тьох!

Помилка.
Краще   Трьох-зілля

[Sirko]

Окрім названих брьохати(ся) (об-, за-), вірьовка, трьох, чотирьох:
горьований (ви-, за-, з-)
гирьовий
ларьок
мадрьоха
матрьошка
обстрьопаний
хрьоп
царьок

[DarkMax2]

Окрім названих брьохати(ся) (об-, за-), вірьовка, трьох, чотирьох:
горьований (ви-, за-, з-)
гирьовий
ларьок
мадрьоха
матрьошка
обстрьопаний
хрьоп
царьок

На межі морфем.
Хм... ага, те, що я давно спостерігав, - йокання в прикметниках з -ов-, що утворені від іменників жіночого роду.
Янтаревий, але гирьовий, бо ч. янтар і ж. гиря.
Ну, а -ек просто не буває в укр. мові.До речі, а вірьовка не пов'язана з верв'ю?
ВЕРВ, і, жін. Давньоруська сільська поземельна община, члени якої були зв'язані круговою порукою. Спільним добром верві були лісові вгіддя та вигони (Історія СРСР, I, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 327.І ще цікаве знайшов.
ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, жін.
1. Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечки (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 435); Скрипить на вервечках колиска, І вітер по шибці шкребе (Андрій Малишко, II, 1956, 126); Біля лежанки, на вузлуватих вірвечках, висить колиска (Микола Олійник, Леся, 1960, 49);
//  рідко. Мотузок. Погуляв, як собака на вервечці (Номис, 1864, № 12491).
2. перен. Ряд, валка кого-небудь, низка чого-небудь. І не сам гуляє Василь, а назбирає коло себе цілу вервечку таких, які сам, школярів і пішли (Панас Мирний, IV, 1955, 78); На станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 257).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 327.
Подивився етимологію вірьовки. Хм, я думав, там ять був, а ні - вьрвь.
Може тоді правильною формою веревка має бути?
Верев'яний, -а, -е. Веревочный. Слов. Д. Эварн.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 134.

[al-er9841]

Кто-нибудь знает, а встречается ли "-рьо-" в иных позициях, нежели перед велярными и губными?