Святе Письмо у перекладі Пантелеймона Куліша 1869 року, завантажене на Вікіпедію

[Сергий]

Anatoliy Yakudza Lustyk

Завантажив у Вікісховище досить рідкісну річ - перше видання Біблії (точніше П'ятикнижжя) у перекладі Пантелеймона Куліша 1869 року. Знайшов у гуглбук досить випадково, оцифроване наприкінці минулого року в Австрійській національній бібліотеці. Раніше в мережі його не було, в українських бібліотеках, очевидно, теж.

Ну що шанувальники узкой словєстності, любителі насміхатись над цим перекладом і українською мовою взагалі - ідіть шукайте там тиражовану вами тисячі разів фразу «Хай дуфає Сруль на Пана». Звісно, що це перше видання не без недоліків, повний переклад вийшов 1912 р у співавторстві Куліша, Нечуй-Левицького та Івана Пулюя (того самого, що відкрив Х-промені, які у нас називають рентгенівськими)

Можна скачати тут
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Svjate_Pismo_starogo_i_novogo_zavita.pdf
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/1a/Svjate_Pismo_starogo_i_novogo_zavita.pdf

[DarkMax2]

Чомусь не такий популярний, як Огнієнків. Які в нього принади й вади?

[Сергий]

Чомусь не такий популярний, як Огнієнків. Які в нього принади й вади?

Переваги - унікальний прояв творчості

людей Вільної України і Святої Троєщини (Русі) на Подніпров'ї своєї епохи. Пантелеймон Куліш же якраз дитина місцевої козацької, робочо-християнської цивілізації, нащадок християн-степовиків Подніпров'я, козаків-українців і русинів Київщини, кому як не таким як він займатися подібною творчістю, захищаючи Святу Троєщину дідів-прадідів від антихристів Сходу і Заходу, які в усі часи хотіли забрати у місцевих християн і віру і мову і історію і самоназви. Його творчість свідчить, що він багато працював у цьому напрямку, описуючи історію краю, взаємодію Київщини і Московщини, Київщини і Польщі, Київщини і Слов'янщини, Київщини і Татарщини тощо.

Те, що він зайнявся перекладом Святого Письма на українську чи то пак староруську мову, як він її називав, на противагу російській, новоруській це певною мірою логічний прояв його походження, виховання, світогляду і творчості. З іншого боку для православних церковних людей зазвичай важливо наявність благословіння Церкви на подібну творчість. А ось з цим вже схоже були питання. Можливо тому цей переклад і маловідомий, що до вжитку його тоді схоже не благословили, а потім він загубився. На відміну від Огієнкового, який потрапив у вжиток і зараз визнається в тч навіть прихильниками Московської Патріархії, у яких як відомо доволі суворі критерії, особливо до україномовних видань (див.напр. https://azbyka.ru/biblia/?Jn.1&k). Хоча хто його знає, можливо переклад неточний або неповний або просто людям не до душі.