Вимова "и" в інтермедії Гаватовича

[MrBTTF]

Цікавить як читалась буква и. Бачимо слова ничого, иду. Але й вірити, робити
У той час вже відбувся перехід [і] -> [ɪ]?

http://iht.univ.kiev.ua/library/all-journals/две-южно-русские-интермедии-начала-xvii-в-киевская-старина-№12-1883

[Python]

Префіксне/прийменникове «ні-» в деяких діалектах збереглося як «ни-» (перехід и->і відбувся за аналогією), як і початкове И в ряді слів. «Вірити» — сучасне написання («і» для передачі даного звуку стали послідовно використовувати лише в ХІХ ст., в першоджерелі там, імовірніше, був ѣ (або и чи навіть е — в залежності від грамотності писаря та його графічних уподобань). Взагалі, це складно — з сучасного видання (де, в кращому випадку, старий текст транслітеровано, якщо не перекладено) реконструювати старе написання чи вимову.

[Python]

Перепрошую, видання незовсім сучане — 1883 рік. Проте, український текст у ньому, схоже, таки було переписано кулішівкою, а оригінал був у польській транскрипції.

[Sirko]

http://movahistory.org.ua/wiki/Shevelov_G._Y._A_remark_on_Intermedia_dwoie
Шерех докладно розібрав сесю интермедію:
1. Ортоґрафія непослідовна. Зокрема, непослідовне вживання и та і.

This applies, e.g., to inconsistent distinction made between у and i, as still occurred, in Old Polish vein, in many
writings of the time 4. In the interludes more often than not у is [y] and і is
« ě), but exceptions are numerous, cf. tysto — 23, soby dat sg — 20, wozmi
2sgimp — 46, kupity— 44 a.o. As a result, we do not know, e.g., whether
the spelling nyczoho— 3, represents the older and dialectal form with у or
the more modern one with i, attested from the 1660s (HPUL, 663); whether
mini dat -7- 2/90, 2/17 is to be read mini or mynir both forms known in dialects
and texts; whether Spodárom dat sg — 8 can be considered a proof that that
ending actually was -ow and not -ovy as is nowadays the case in most 
Southwestern dialects.

2. Задужо польонізмуф.
3. Автор - поляк, який удає українця.
Репрезентує подільский та волинський діалекти, наскільки їх той польський вірмен міг передати.

[MrBTTF]

This applies, e.g., to inconsistent distinction made between у and i, as still occurred, in Old Polish vein, in many
writings of the time 4. In the interludes more often than not у is [y] and і is
« ě), but exceptions are numerous, cf. tysto — 23, soby dat sg — 20, wozmi
2sgimp — 46, kupity— 44 a.o. As a result, we do not know, e.g., whether
the spelling nyczoho— 3, represents the older and dialectal form with у or
the more modern one with i, attested from the 1660s (HPUL, 663); whether
mini dat -7- 2/90, 2/17 is to be read mini or mynir both forms known in dialects
and texts; whether Spodárom dat sg — 8 can be considered a proof that that
ending actually was -ow and not -ovy as is nowadays the case in most 
Southwestern dialects.

А звідкіля тая плутанина? Поляки не розрізняли ці звуки в тих ж тісто, собі і т.д?

[Sirko]

А звідкіля тая плутанина? Поляки не розрізняли ці звуки в тих ж тісто, собі і т.д?

У поляків там я та є. А i та y вони довший час плутали.

Samogłoskę u skryptorzy i tłumacze oddawali przez literę v, spółgłoskę v również przez literę v, samogłoski i, y przez litery i lub y

faly (=chwali), ubogy (=ubogi)
gdi (=gdy), przigani (=przygani), cynili (=czynili)