Оттобійма

[Богдан М]

Але є  відомості про давньоруську мову.

[LUTS]

Але є  відомості про давньоруську мову.

Та не було там ніякої давньоруської 

[Sirko]

Всеж цікаво, якою мовою розмовляли навколо Москви 1000 років тому ?

Тієї мови вже давно нема. 

Чого ж нема? Це фінсько-угорська мордовська (мещерська, мокшанська, ерзянська) мова.

[Богдан М]

Фокус в другому: російська лінгвістика впевнена, що мова того часу в Києві і навколо Москви була - однакова.
Її можна назвати "давньоруською" або "фінсько-угорська мордовською", але є відомі ознаки тієї давньої мови, майже всі з котрих властиві українській мові.

[LUTS]

Всеж цікаво, якою мовою розмовляли навколо Москви 1000 років тому ?

Тієї мови вже давно нема. 

Чого ж нема? Це фінсько-угорська мордовська (мещерська, мокшанська, ерзянська) мова.

Ну не факт, що та сама.

[Python]

Всеж цікаво, якою мовою розмовляли навколо Москви 1000 років тому ?
Невже такою, в якій  слова з сполученнями -оло-, -еле-, -оро-, -ере- мали тільки повноголосні спільнокореневі  слова,  у вимові було тільки "окання" і ніякого "акання", всі іменники мали окличний відмінок, а всі дієслова в неозначеній формі мали закінчення -ти ?
Тобто розмовляли зі всіма фонетичними ознаками, які зараз є в українській мові ?

Забули ще про українські затверділі Е, И згадати (не впевнений, але, здається, там цього точно не було; українсько-південнослов'янського злиття И, Ы в російській, білоруській та польській не було ніколи).

Повноголосся — спільна східнослов'янська риса, його часткова втрата в російській пов'язана лише з церковнослов'янськими запозиченнями, тому -оро-, -еле- були.

Кличний відмінок також мав іще тоді існувати. Російські інфінітиви на -ти й -ть, якщо не помиляюсь, до якогось часу існували паралельно. Втім, ці два елементи в усній мові могли зникнути раніше, ніж у письмових джерелах, де зберігались під впливом церковнослов'янської.

Окання чи акання — судячи з того, що московський діалект був результатом контакту окаючих північних російських говорів з акаючими південними — важко сказати, могли навіть обидва варіанти співіснувати якийсь час. Вказують на акання також і орфографічні помилки, присутні в давньоруських джерелах з того регіону (не впевнений, чи було воно 1000 років тому, але 800-600 — здається, вже було).

[Python]

Фокус в другому: російська лінгвістика впевнена, що мова того часу в Києві і навколо Москви була - однакова.
Її можна назвати "давньоруською" або "фінсько-угорська мордовською", але є відомі ознаки тієї давньої мови, майже всі з котрих властиві українській мові.

Поняття «давньоруського койне», яким оперує ця ж лінгвістика, вже саме по собі вказує на початкові розбіжності в діалектах, з яких ця мова консолідувалась. Чи збереглися ці відмінності в діалектах давньоруської мови, як правило, недоговорюється. Поняття «одної спільної мови» не вказує навіть на взаємозрозумілість її діалектів.

[Python]

Всеж цікаво, якою мовою розмовляли навколо Москви 1000 років тому ?

Тієї мови вже давно нема. 

Чого ж нема? Це фінсько-угорська мордовська (мещерська, мокшанська, ерзянська) мова.

Особливо якщо порівнювати з російською сучасні мови «малих народів», щедро засіяні русизмами

[Alone Coder]

Якщо старобілоруська - це західно-російська,  така ж як і східно-російська, то в Москві розмовляли українськими словами ?

Украинский присвоил себе все русские слова, не вошедшие в СРЛЯ?
Кстати, оцет - церковнославянизм.

[DarkMax2]

Кстати, оцет - церковнославянизм.

І срібло тощо. Такі дзеркальні місця цікава тема.

[Богдан М]

Украинский присвоил себе все русские слова, не вошедшие в СРЛЯ?

От ще приклад "старобілоруськї", "західно-східноросійської" ;
Грамота Вітовта 1383г.

Мл(с)тїю Бж̃ею, мы великѝ кнѧзь Витовть ведомо чиним(ъ) кожномү добромоу, кто коли на се(с) листь позрит(ъ) , аже єсмо допоустили садити село Кнѧжоую Лоукоу, на сыром(ъ) корени , оу Подолскоѝ земли, оу Каменецком(ъ) повѣтѣ, межи рѣками Морашками, до берега Морашки Сенковскоѝ з лѣсом(ъ), што зовүт(ъ) Стрыюв(ъ) Рог(ъ), ис Коуликовыми лѣски, аже потолѧ где оупадаєть Морашка Сенковскаѧ оу Морахвоу Великоую, Василеви Карачовскомү , слоузѣ нашему; дали єсмо ємү зо всими лѣсы и зъ доубровами, с полѧми и з а сѣножатми и з лоугами, и зо всими пожитки , ємү и дѣтем(ъ) єго и всимъ потомком(ъ) . на вѣки вѣчныє, то єсмо оучинили, с паны радами нашими , за єго вѣрныи послоуги, и на лѣпшоую вѣдомость печать нашоу казали єсмо привѣсити . Писан(ъ) лист(ъ), ү Полотскоу лѣта отъ Рожества Х(с)ва тисѧчного трисотного 'ωсмдесѧтого третего, м(с)ца Маѧ пѧтого днѧ.

95% "присвоєних" слів є в українській мові.

[Богдан М]

Кстати, оцет - церковнославянизм.

І срібло тощо. Такі дзеркальні місця цікава тема.

Срібло - дзеркальне місце до чого ?  І до речі, а оцет тут до чого ?

[Alone Coder]

95% "присвоєних" слів є в українській мові.

А ничего, что все (даже не 95%) эти слова есть в русском (не путать с литературным русским)?

Срібло - дзеркальне місце до чого ?  І до речі, а оцет тут до чого ?

До того, что украинский банально собрал в себя русские слова, которые неупотребительны в литературном русском, с незначительным прибавлением местных диалектизмов. Уже начиная с "Энеиды" Котляревского. И эти слова (церковнославянизмы!) свидетельствуют как раз об этом.

[Богдан М]

95% "присвоєних" слів є в українській мові.

А ничего, что все (даже не 95%) эти слова есть в русском (не путать с литературным русским)?

І навіть ці :

Мл(с)тїю Бж̃ею, мы великѝ кнѧзь Витовть ведомо чиним(ъ) кожномү добромоу, кто коли на се(с) листь позрит(ъ) , аже єсмо допоустили садити село Кнѧжоую Лоукоу, на сыром(ъ) корени , оу Подолскоѝ земли, оу Каменецком(ъ) повѣтѣ, межи рѣками Морашками, до берега Морашки Сенковскоѝ з лѣсом(ъ), што зовүт(ъ) Стрыюв(ъ) Рог(ъ), ис Коуликовыми лѣски, аже потолѧ где оупадаєть Морашка Сенковскаѧ оу Морахвоу Великоую, Василеви Карачовскомү , слоузѣ нашему; дали єсмо ємү зо всими лѣсы и зъ доубровами, с полѧми и з а сѣножатми и з лоугами, и зо всими пожитки , ємү и дѣтем(ъ) єго и всимъ потомком(ъ) . на вѣки вѣчныє, то єсмо оучинили, с паны радами нашими , за єго вѣрныи послоуги, и на лѣпшоую вѣдомость печать нашоу казали єсмо привѣсити . Писан(ъ) лист(ъ), ү Полотскоу лѣта отъ Рожества Х(с)ва тисѧчного трисотного 'ωсмдесѧтого третего, м(с)ца Маѧ пѧтого днѧ.  ?