Подвійний суржик

[DarkMax2]

Я теж чула акання у людей, що розмовляють начебто українською. Це в Донецькій області. Але навіть у нас таке акання виглядає незвично.

Є акання російське, а є питоме північноукраїнське: розлам, відкат, гарячий тощо.

[Swet_lana]

То були українці з україномовного села. І всі вони акали

[alant]

Почув в маршрутці, як жінка пояснювала, родичу: де в шафі щось лежить. говорила вона звичайним суржиком, але з россійським аканням, наприклад, "патихеньку".
Як таке могло виникнути?

Я часто таке спостерігав. Це наслідок тривалого проживання носіїв української в російськомовному середовищі. Похоже на ''стыдливое оканье''. Це не явище переходу російськомовного на українську, це такий процес в мовленні носія української. Особливо багато цього на Сході і Півдні України (про Пвніч Чернігівської і Сумської областей не говорю тут), також є серед киян.

Сумніви беруть. Чого це фонетика поперед лексики біжить? В Києві ще такого не чув.

[Sandar]

Почув в маршрутці, як жінка пояснювала, родичу: де в шафі щось лежить. говорила вона звичайним суржиком, але з россійським аканням, наприклад, "патихеньку".
Як таке могло виникнути?

Я часто таке спостерігав. Це наслідок тривалого проживання носіїв української в російськомовному середовищі. Похоже на ''стыдливое оканье''. Це не явище переходу російськомовного на українську, це такий процес в мовленні носія української. Особливо багато цього на Сході і Півдні України (про Пвніч Чернігівської і Сумської областей не говорю тут), також є серед киян.

1) Чого це фонетика поперед лексики біжить? 2) В Києві ще такого не чув.

1) Це що, закономірність якась? 
2) Я помітив, шо російськомовні громадяни не звертают увагу на особливості мови їхніх сусідів. Може, раніше Ви не звертали уваги?

[alant]

Почув в маршрутці, як жінка пояснювала, родичу: де в шафі щось лежить. говорила вона звичайним суржиком, але з россійським аканням, наприклад, "патихеньку".
Як таке могло виникнути?

Я часто таке спостерігав. Це наслідок тривалого проживання носіїв української в російськомовному середовищі. Похоже на ''стыдливое оканье''. Це не явище переходу російськомовного на українську, це такий процес в мовленні носія української. Особливо багато цього на Сході і Півдні України (про Пвніч Чернігівської і Сумської областей не говорю тут), також є серед киян.

1) Чого це фонетика поперед лексики біжить? 2) В Києві ще такого не чув.

1) Це що, закономірність якась? 

Тільки таку послідовність зусрічав.

2) Я помітив, шо російськомовні громадяни не звертают увагу на особливості мови їхніх сусідів. Може, раніше Ви не звертали уваги?

Я давно вже звертаю на це увагу.
Хіба усі україномовні громадяни звертают увагу на особливості мови їхніх сусідів?

[Sandar]

Хіба усі україномовні громадяни звертают увагу на особливості мови їхніх сусідів?

Нє.

[Karakurt]

Обсуждают суржик без Козака. Что-то не так.

[alant]

Обсуждают суржик без Козака. Что-то не так.

Наверняка. Я думаю, он связан и не может оставлять сообщения.

[Solowhoff]

он на книжкових ринках зараз можна купити кілька книжок перекладеного українською Ериха Марії Ремарка

Чом би й ні. Дід Ерих

[DarkMax2]

Єрик тоді вже. Як Генріх - Генрик.

[mrshch]

Не кажіть!.. Петріва, Косіва, Чорновіла, у Київі...

Це може бути як ікавізм(при поганій і нерідній українській), так і просто відділення прізвища/топоніма від його буквального значення - така собі форма ввічливості, загальноприйнята в деяких (цілком україномовних!) регіонах. Чорновіл не має зв'язку з волом, це просто таке прізвище, набір з семи букв...

[mrshch]

Єрик тоді вже. Як Генріх - Генрик.

Генрик просто полонізм, та й усе.

[Solowhoff]

Генрик просто полонізм, та й усе.

Польська мова - не чужа для значної частини українців.

[Python]

Не кажіть!.. Петріва, Косіва, Чорновіла, у Київі...

Це може бути як ікавізм(при поганій і нерідній українській), так і просто відділення прізвища/топоніма від його буквального значення - така собі форма ввічливості, загальноприйнята в деяких (цілком україномовних!) регіонах. Чорновіл не має зв'язку з волом, це просто таке прізвище, набір з семи букв...

Ну добре, а у Львові (у Львіві?) леви за історичних часів не водилися. То що, граматику тепер переписувати в зв'язку з тим, що це просто набір із п'яти букв?

[Python]

Здається, колись на цьому форумі носій прізвища Рябовіл розповідав, як колись спробував записатись російською як «Рябовил», але йому потім не сподобалось, що при утворенні відмінкових форм не відбувається чергування голосних, як в українській.

[Python]

Це може бути як ікавізм(при поганій і нерідній українській), так і просто відділення прізвища/топоніма від його буквального значення

А по-моєму, більше скидається на канцеляризм: якщо в документі в родовому відмінку Іванів та Іванов пишуться ідентично, є ризик неправильно відновити з них називний. Забивши на граматику, бюрократи просто спростили собі життя. (Хоч, може, й було б правильніше адаптувати російське прізвище до української граматики з чергуваннями, літературна норма пішла іншим шляхом). Як варіант, форма прізвища з ікавізмом могла потрапити в російський документ, там набути неправильної відмінкової форми й у такому вигляді повернутися в українську мову.

[mrshch]

А по-моєму, більше скидається на канцеляризм: якщо в документі в родовому відмінку Іванів та Іванов пишуться ідентично, є ризик неправильно відновити з них називний. Забивши на граматику, бюрократи просто спростили собі життя.

В деяких місцевостях це саме ввічливість, прийнята в усній мові. Відмінювати прізвища на -ів з чергуванням там вважається грубістю, виявом непошани до носія.

[Python]

Якщо такі варіанти відмінювання в деяких регіонах (очевидно, йдеться про Галичину?) справді є традиційними, наскільки давня ця традиція? Чи мала вона відображення в українській літературі ХІХ—ХХ ст.? Як так сталось, що ця парадигма відмінювання в решті регіонів України була невідома десь аж до 90-х — попри існування спільної літератури, міграцію між областями і т.д.? Наскільки я можу зрозуміти, в радянських документах російською мовою типовий Гриньків записувався переважно як Гриньков, чи варіант Гринькив також допускався?

[Сергий]

На днях почув суржик з вуст малої дитини... "російське" слово з "українською" вимовою... це так мило і природньо звучало, просто пісня ... вустами дітей глаголе Істина ... 

[Сергий]

Обсуждают суржик без Козака. Что-то не так.

Неісповідимі шляхи Аллаха... 

[Pawlo]

Здається, колись на цьому форумі носій прізвища Рябовіл розповідав, як колись спробував записатись російською як «Рябовил», але йому потім не сподобалось, що при утворенні відмінкових форм не відбувається чергування голосних, як в українській.

Я на Фейсбуці постійно борюсь за те щоб мене російськомовні юзери "Павел" називали. "Павло" російсько звучить реально по-дебільному

[DarkMax2]

Здається, колись на цьому форумі носій прізвища Рябовіл розповідав, як колись спробував записатись російською як «Рябовил», але йому потім не сподобалось, що при утворенні відмінкових форм не відбувається чергування голосних, як в українській.

Я на Фейсбуці постійно борюсь за те щоб мене російськомовні юзери "Павел" називали. "Павло" російсько звучить реально по-дебільному

Вам пощастило, що немає И в імені
Був би сенс не перекладати імена, якби в російській відмінювали слова чоловічого роду на -о. А так жах буде. "Я дружу с Павло и Пабло"

Здається, колись на цьому форумі носій прізвища Рябовіл розповідав, як колись спробував записатись російською як «Рябовил», але йому потім не сподобалось, що при утворенні відмінкових форм не відбувається чергування голосних, як в українській.

Такі генії постійно забувають, що правила мови залишаються в межах мови

Це може бути як ікавізм(при поганій і нерідній українській), так і просто відділення прізвища/топоніма від його буквального значення

А по-моєму, більше скидається на канцеляризм: якщо в документі в родовому відмінку Іванів та Іванов пишуться ідентично, є ризик неправильно відновити з них називний. Забивши на граматику, бюрократи просто спростили собі життя. (Хоч, може, й було б правильніше адаптувати російське прізвище до української граматики з чергуваннями, літературна норма пішла іншим шляхом). Як варіант, форма прізвища з ікавізмом могла потрапити в російський документ, там набути неправильної відмінкової форми й у такому вигляді повернутися в українську мову.

Забили при цьому на загальнообов'язкову норму. Правопис каже чергувати в прізвищах.

Єрик тоді вже. Як Генріх - Генрик.

Генрик просто полонізм, та й усе.

Я знаю. Але вдала адаптація. Можна піти далі: Ярик.

[Sandar]

Генрик просто полонізм, та й усе.

Польська мова - не чужа для значної частини українців.

Для зовсім незначної.