Приклад галицької літературної мови

[Elischua]

Типові риси:
жиють (живуть)
частійше (частіше)
зміняє ся (змінюється)
длятого, задля того (тому)
при купі (у купі)
мадяри (угорці)
москалі (росіяни)
жиди (євреї)
кожда (кожна)
поволи (повільно)
від себе (одна від одної)
є (-)
росийська (російська)
часо́м/ча́сом
давнійша/давніша
ме́ньше/менше
осьвіче́ні/осві́чені

Дєякъï ѫзоры испѡрьны сѫть чьто до ïх мєџованья. То бо то марьно ѥ гранити: частійше:частіше, давнійша:давніша, ѥ бо ту рѡзьница вымълвы – нє словоставу, кыи ѥ обудє тотожьн, ато: частѣишѥ, дє одина вымълва ѥ [ʧɘ`sce̝ɩʃɛ~ʧɘ`sci̝ɩʃɛ], а друга [ʧɘ`sce̝ːʃɛ~ʧɘ`sci̝ːʃɛ] – пьрвъша ѥ «чѵтъка» вымълва, або по-фонима, друга ѥ «мазана» або «глаџона» сѡ замѣстьноѭ дълготоѭ. Тє самє ис давнійша:давніша – один твар давьнѣиша, рѡзьнъï вымълвы.
Тє жє до меньше:менше. Тсє сѫть нє рѡзьнъï твары, алє рѡзьнъï вымълвы тоhо самого твара: мьньшѥ. Просто, инодє «н» доста инєрциинѫ мѧкѡсть ѡд «ш», а инодє оста «нєѫражѵн»: [`mɜnʂɛ] : [`mɜɲʃɛ]. Дорєчи, сѭды жє и [`mɜɲʧɛ~`mɜnʧɛ].
Таи освѣдъчѥнъï – осє ѥ основыи твар, лишьнѥ сѫть мѣны вымълвы. Инъшъï замѣтъкы добрѣ лучи.

[Sirko]

Різниця вимови в тому числі й відрізняє одну говірку від іншої.

Наддністрянський говір від надсянського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянського говору, другими — надсянського):

голосний звук на місці давнього ы після губних приголосних: и (бик, миш, ви, ми) — ы, що зберігає давню вимову, відмінну від и (бык, мыш, вы, мы) і и (бик, миш, ви, ми)[7];
вимова кореневого голосного в дієслівній формі було: була — была і била[7];
вимова звукосполучення ги: гинути, вороги, плуги — гінути, ворогі, плугі[8];
голосні звуки о або е після шиплячих приголосних: шестий, вчера — шостий, вчора[9];
звукова будова іменника парубок: парубок — парібок;
звукова будова іменника брови: брови — бриви;
звукова будова іменника комір: комнір — комір;
звукова будова слів дзвін, дзвінкий: дзвін, дзвінкий — звін, звінкий;
звукова будова дієслівної форми квітує: цвите — квітне і квіне (про жито);
форма орудного відмінка однини іменників і займенників жіночого роду: головою, землею, солею, тою, нею і головов, землев, солев, тов, нев — головом, землем, солем, том, нем;
форма давального відмінка однини іменників IV відміни з суфіксом -ат- (-ят-): лошєту, телєту і лошєтю, телєтю — лошаті, теляті;
форма називного відмінка множини іменників II відміни чоловічого роду з основою на приголосні к, х: вовки, парубки, співаки, пастухи — вовкі, парубкі, співакі, пастухі;
форма називного відмінка однини прикметників середнього роду: богате, довге — богатоє, довгоє;
форма називного відмінка множини прикметників: добрі, файні — добриї, файниї;
форма називного відмінка множини присвійних прикметників: материні, батькові — материни, батькови;
частка хай: най і ней — няй і ней;
вживання слів:
на позначення обичайки в ситі: обичайка — каблук і облук;
рубля до воза: рубель — павус[10];
весни: весна — яр;
райдуги: дуга і веселка — смуга[11];
райкають (про жаб): райкают і рихкают — рехкают[12].

Наддністрянський говір від бойківського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянського говору, другими — бойківські):

вимова голосного звука на місці наголошеного ятя після губних приголосних: вира, звир і вєра, звєр — віра, звір;
наявність приставного голосного в дієслові іржати: ржати і иржати — иржати[14];
голосний звук на місці давнього наголошеного носового ę після передньоязикових приголосних: вз'єти, дєкувати, тєшко і взьити, дьикувати, тьишко — взяти, дякувати, тяшко[15];
голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę після передньоязикових приголосних: десіть, місіць — десять, місяць[16];
голосний звук на місці давнього наголошеного носового ę після шиплячих приголосних: щістє, щєстє і щістє — щастя[17];
голосний звук на місці давнього носового ę після приголосного р: запрєжу і запрьижу — запряжу[18];
голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę в іменнику пам'ять: памніть, пам'єть, памнєть і памнить, памньить — памнять, пам'ять;
голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę в числівнику дев'ять: дев'їть — дев'ять;
голосний звук на місці давнього носового ę в кінцевому наголошеному складі: ягнє і ягньи — ягня;
голосний звук на місці а в кінцевому відкритому складі після шиплячих: сажі, сажє і сажьи — сажа;
звукова будова іменника сльоза: сльоза — слиза;
твердий або м'який приголосний р в кінці слів: звір, косар, гончар, вівчар — звірь, косарь, гончарь, вівчарь;
голосний звук у закінченні називного відмінка однини іменників І відміни м'якої групи: фасолі, фасолє і фасольи — фасоля;
голосний звук у закінченні називного відмінка однини іменників середнього роду типу насіння: насіні, каміні, пірі, подвір'ї; насінє, камінє, пірє, подвірє і насіньи, каміньи, пірьи, подвірьи — насіня, каміня, піря, подвіря;
форми називного і давального відмінків збірного іменника браття: браті і братьи — братя; братьом — братім;
форма орудного відмінка множини іменника гість: гостєма і гостіма — го́стями і гостя́ми;
форма називного відмінка числівника дев'яносто: дев'їдесєт і девідесєт — дев'ядесят і девядесят;
форма 1-ї особи множини дієслів теперішнього часу: робим, ходим, несем і робимо, ходимо, несемо — робиме, ходиме, несеме і робимо, ходимо, несемо;
частка ся: сі — ся;
словосполучення типу вищий від батька: вищий від батька; вищий ніж батько і вищий як батько — вищий від батька;
словосполучення іти додому: іти додому — іти домів і іти додому;
вживання слів на позначення:
рубля до воза: рубель — павус, паус і павз[10]
грудей коня: перса, перста і грудниця — груди і грудниця[19];
ловити: ловити і лапати — їмати і ловити[20].

Наддністрянський говір від гуцульського відділяється особливостями (першими подаються риси наддністрянського говору, другими — гуцульського):
голосний звук на місці давнього ятя в іменнику відро: видро — відро і видро[22];
голосний звук на місці давнього е в іменнику попіл: попіл — попил і попіл;
форма 1-ї особи однини теперішнього часу дієслів II дієвідміни: хо'джу, буджу, си́джу і сиджу́ — хожу, бужу, си́жу і сижу́;
форма 1-ї особи множини теперішнього часу дієслів II дієвідміни: ходим, робим і ходимо, робимо — ходимо, робимо;
вживання слів на позначення:
окрайця хліба: окраєц і цілушка — окроєц[23];
яструба: ястріб і яструб — половик і яструб[24];
вигуків, якими відганяють коней: а-куш — вйо[25];
вигуків, якими кличуть овець: бир-бир — тпр-тпр[26];
вигуків, якими кличуть свиней: куць-куць і кцьо-кцьо — цонь-цонь і цько-цько[27].

В осьвіче́ні мався на увазі наголос, бо с мʼяке в обох випадках.

[Elischua]

Коли говоримо про рѡзьнъï вымълвы (або рєфлєкси, або алофони) фоним – то ѥ рѡзьница мєџи говоры, алє тодѣ рѡзьница бѣ лишь «чѵтъка, пофонима» вымълва проти «бѣглоѥ, мазаноѥ, глаџоноѥ» вымълвы. Шьло бы про такъï рѡзьницы вымълвы hє орьл о [ɔ`rɜl] проти [ɔ`rɜw] проти [`ɒrəl], або грєбень о [`ɰrɜbe̝n^j] п"ти [rɐbe̞n^j] п"ти [`ɰrebin^j] – то бѫ ужє рѡзьницы вымълвы по говорѣх.

[Elischua]

В осьвіче́ні мався на увазі наголос, бо с мʼяке в обох випадках.

Нє вьсѭды (по говорѣх) там ѥ мѧкыи [s^j].

[Elischua]

Чому ѥстє просто нє казал на википѣдьѭ?

[Kaze no oto]

Нє вьсѭды (по говорѣх) там ѥ мѧкыи [s^j].

Де його немає?

[Elischua]

Нє вьсѭды (по говорѣх) там ѥ мѧкыи [s^j].

Де його немає?

Багато дє. Ба и ѫмєџи одиноhо говору можє бути [s^j] чи и [ɕ], а можє нє бути – тсє нѣ рєфлєкс, а лишь бѡчьныи алофон або т.зв. замѣстьна мѧкѡсть.

[Sirko]

Чому ѥстє просто нє казал на википѣдьѭ?

Дуже по-чеському.
Хіба в нас не "казал ѥс"/"казали ѥстє"?

[Sandar]

Просто богемізм.

[Elischua]

Чому ѥстє просто нє казал на википѣдьѭ?

Дуже по-чеському.
Хіба в нас не "казал ѥс"/"казали ѥстє"?

Чьто правьда тако кажѫть на чєхах, хоча т'сє бѣ ѫгрьскоhо »Maga« ради, ис чешьскоѥ пак личих. Бѣ ино пыт.