Фонетичність написання в українській мові

[ou77]

Добрий день всім!
Тут зустрів згадку про фонетичність написання в українській мові і зразу згадав труднощі з и/е напр. в слові "мені".
Хтось памятає звідки виникло це явище, що звук не чітко вимовляється, чи вимовляється інший замість написаного?
А чи є в українскій мові ще не фонетичність написання (зразу на думку прийшло "ться" напр. "крутиться")???

[Flos]

смiєшся = "смiєсся"

[ou77]

смiєшся = "смiєсся"

та ні! смiєшся="смiєшся"
"смiєсся" - певно діалектизм, у нас на Волині так не говорять.

[Flos]

та ні! смiєшся="смiєшся"
"смiєсся" - певно діалектизм, у нас на Волині так не говорять.

Може. Ще є, наприклад,  онук = "унук".

[Pere]

та ні! смiєшся="смiєшся"
"смiєсся" - певно діалектизм, у нас на Волині так не говорять.

Ви дуже помиляєтеся. Це літературна вимова
ш+с' -» [с':] ; милуєшся [милујис':а] (над першим и мусуть бути маленьке е, а над другим - маленьке і)

Раджу звернутися до орфоепічного словника Погрібного, там особливості  літературних норм вимови детально розписані

[ou77]

Можливо і літературна, треба зробити голосування.

Зробив!

А в темі були інші питання, але якщо видасться що "ш"-> "с" треба буде також пояснити, тут правда простіше - асиміляція, але коли і чому?

[Pere]

Можливо і літературна, треба зробити голосування.

В якому сенсі - голосування? Як на мене, досить зазирнути в орфоепічні правила  . Я от напевно знав, що літературна, і все ж перед тим, як дописувати у цю гілку, пересвідчився ще раз. А джерело навів. А про що ми дізнаємось з голосування?

[ou77]

З голосування дізнаємось як люди вимовляють!
А літературна вимова дозволяє "ш"?

[Pere]

З голосування дізнаємось як люди вимовляють!
А літературна вимова дозволяє "ш"?

Ваша правда - справді цікаво, хто з нас як каже. Стосовно факультативного «ш» я не певен, що дозволяє. Принаймні, не бачив подібної приміточки у правилах. А втім, не думаю, що така вимова є якоюсь бідою з погляду логіки української вимови. От ф-екати, там де повинно бути в, або а-кати нікуди не годиться. Але природні носії таких помилок, як фекання і акання мабуть не припускаються

[ou77]

Ну так наоборот дивно що "с" замість написаного "ш"!!!!

[Pere]

Чому саме?

жс' -» з'с'
шс' -» с':
чс' -» ц'с'

все логічно, по моєму. І подібних правил ще десятки є. Фонетичне письмо - річ умовна. Звісно, фонетичність є наріжним каменем нашого Правопису, але існує багато інших чинників формування правописних норм. Чому пишемо щ, коли могли б так і писати шч. Чому колись писали були цця, а тепер ться, а вимовляємо цця як і століття тому. І ще знайдете безліч «чому»

[Смайлик]

А мені саме через це подобаjетцьа Драгоманівка: jак кажем - так само j пишем.  I ніjаких непорозумінь.  А ви панове, шчо думаjете з цього приводу?  Хоча не знаjу, чи передбачаjе Драгоманівка правила, котрі перелічив Pere. 

До речі, тут колись викладали (мабуть навіть хтось з вас) підручник "Украинский язык для начинающих" Терлака і Сербенськоji, де добре описані правила літературноjі вимови.  В мене він шче jе, jакшчо кому треба - свисніть.   

[Highlander]

підручник "Украинский язык для начинающих" Терлака і Сербенськоji, де добре описані правила літературноjі вимови.  В мене він шче jе, jакшчо кому треба - свисніть.   

Свишчу. ostmann(at)gmail(dot)com

[ou77]

Тут зустрів згадку про фонетичність написання в українській мові і зразу згадав труднощі з и/е напр. в слові "мені".
Хтось памятає звідки виникло це явище, що звук не чітко вимовляється, чи вимовляється інший замість написаного?

Знайшов що то за явище - дистантна асиміляція, або вокальна асиміляція (гармонійна асиміляція, гармонія голосних)

Це особливий вид регресивної асиміляції голосних у суміжних складах, який полягає у тому, що попередній голосний певною мірою уподоблюється до наступного голосного. В реузльтаті вокальної гармонії відбувається чергування алофонів тієї самої фонеми. В артикуляційномуаспекті зміни відбуваються за ознаками підняття й лабілізації

Гармонійна асиміляція - властивість усіх голосних, проте в живому мовленні на слух сприймаються тільки такі зміни, що загрожують змішуванню фонем, як-от: "е" -> "и"; "и" -> "е"; "о" -> "у"

Напр. в селі {ўсе^илі}, греби {гре^иби}, селу{се^илу}, тобі{тôбі}, кожух{ко^ужух}

Залишилося зясувати звідки вона (гармонія) взялася в українській мові? невже вплив тюркських? (якщо так, то певно що вплив "субстатний")
І цікаво, чи є в інших словянських мовах подібні явища?

[andrewsiak]

та який там тюркський вплив?! Звичайні лінощі у чіткій вимові звуків. Те саме, що й акання у російській та білоруській мовах.

[ou77]

а в давньоруській таке було?

[andrewsiak]

ні. не було. бо якби було, ми б це побачили у письмових памятках (описки, що траплялися в писців), адже в давніх московомовних памятках акання - на кожному кроці.

[ou77]

ну а в інших словянських мовах є щось подібне? (певно щоб почути всі алофони голосних, треба щоб не було їх редукції)

[Яўген]

До речі, тут колись викладали (мабуть навіть хтось з вас) підручник "Украинский язык для начинающих" Терлака і Сербенськоji, де добре описані правила літературноjі вимови.  В мене він шче jе, jакшчо кому треба - свисніть.

У якому вигляді? Тобто поширення?

[Смайлик]

PDF

[Яўген]

PDF

Дошліть мені, будь ласка. Адреса в особистих повідомленнях.

[DarkMax2]

Та не фонетичний правопис

[SIVERION]

Ще можна згадати що -нський, -ння та ття вимовляють як ньський, ньня i тьтя. Якщо писати фонематично то буде Дубиньський, Коханьня, Житьтя.

[DarkMax2]

Так, асиміляція не записується явно.

[SIVERION]

Так, асиміляція не записується явно.

Тому ненативiв видно одразу, на Голосi конкурсантки з сусiднiх держав спiваючи пiснi нашою мовою вимовляли -ння без пом'якшення мiж двох НН. Це дуже було помiтно як акцент.