Спільна українсько-білоруська абетка

[DarkMax2]

Моєць пішов по усьому ланцюгу та жахів не побачив.

Тю, та невже? Ще 3 роки й 7 з половиною місяців тому пан Рівноденник сказав народну поговірку:

Хіба лихо возьме литвина, щоб він не дзєкнув.

Литвинами у старовину називали білорусів, жителів Великого Князівства Литовського. І якщо вже хтось не дзєкає, то, певно, лихо вже його взяло, забув, отже, мову предків.

І це аргумент?

[Demetrius]

І це аргумент?

Ну, ваші аргументи за ў приблизно такого ж порядку...

[DarkMax2]

І це аргумент?

Ну, ваші аргументи за ў приблизно такого ж порядку...

Ні, мої трохи більш матеріальні. Наприклад, так можна зменшити кількість діакритики.

[Lugat]

Ні, мої трохи більш матеріальні. Наприклад, так можна зменшити кількість діакритики.

Турки, до речі, навіть крапку над «і» вважають діакритиком... 

[DarkMax2]

Ні, мої трохи більш матеріальні. Наприклад, так можна зменшити кількість діакритики.

Турки, до речі, навіть крапку над «і» вважають діакритиком... 

Ну, а чому не можна? У греків досі тієї крапки немає.

[Lugat]

Ну, а чому не можна? У греків досі тієї крапки немає.

Зате двокрапка (себто трема) є. 

[DarkMax2]

Ну, а чому не можна? У греків досі тієї крапки немає.

Зате двокрапка (себто трема) є. 

ї шо?  це ж стандартний знак роздільного читання - діерезис.

[DarkMax2]

Умляут, діерезис - тут все просто та системно, а ось трема у кирилиці - ось загадка!
Ѵѵ [в] - Ѷѷ [і] 
Іі [і] - Її [йі]
Ее [йэ] - Ёё [йо]

[Lugat]

Ее [йэ] - Ёё [йо]

А чим це не умляут (з німецької Umlaut — чергування голосних)? 

[DarkMax2]

Ее [йэ] - Ёё [йо]

А чим це не умляут (з німецької Umlaut — чергування голосних)? 

А я тут бачу таку ж етимологічну літеру, як і о з шапочкою у максимовичівці.

[Lugat]

А я тут бачу таку ж етимологічну літеру, як і о з шапочкою у максимовичівці.

Або «ó» в польській.

[Alone Coder]

Умляут, діерезис - тут все просто та системно, а ось трема у кирилиці - ось загадка!

Сначала писали над всеми i по две точки, а потом решили где писать одну точку, а где две.

[Demetrius]

Умляут, діерезис - тут все просто та системно, а ось трема у кирилиці - ось загадка!
Ѵѵ [в] - Ѷѷ [і] 
Іі [і] - Її [йі]
Ее [йэ] - Ёё [йо]

Синхронно вони не існували. Не плутайте синхронію з діахронією.

[DarkMax2]

Умляут, діерезис - тут все просто та системно, а ось трема у кирилиці - ось загадка!

Сначала писали над всеми i по две точки, а потом решили где писать одну точку, а где две.

Знаю.

Умляут, діерезис - тут все просто та системно, а ось трема у кирилиці - ось загадка!
Ѵѵ [в] - Ѷѷ [і] 
Іі [і] - Її [йі]
Ее [йэ] - Ёё [йо]

Синхронно вони не існували.

Знаю.

[Python]

Умляут, діерезис - тут все просто та системно, а ось трема у кирилиці - ось загадка!
Ѵѵ [в] - Ѷѷ [і] 
Іі [і] - Її [йі]

Спочатку тут діяли правила, аналогічні грецьким, трема вказувала на читання літери як самостійної, а не як частини диграфа. Ѵ читається як [в] лише в диграфах з попередньою голосною, в решті випадків — як [і], написання Ѷ вказувало саме на це. Що ж стосується І, в кирилиці диграфи з нею перетворились на лігатури й самостійні літери, у самостійній позиції (не перед голосною) І з часом була замінена на И — таким чином, у більшості випадків вона з'являлась перед голосною, зберігаючи самостійне читання, що потребувало треми (тобто, за цією логікою, слід було б писати Грецїя (самостійне читання перед голосною), але мıръ (диграф неможливий), сыръ, лıoнъ (диграфи) — однак, слів, де І була не перед голосною, лишилось мало, навіть виниклий пізніше диграф ıo замінився на ё, тому розрізнення ı/ï не мало сенсу). Сучасне написання І/і (з крапкою над малою літерою й без крапки над великою) — результат копіювання латиничних штампів. Українське розрізнення І та Ї — результат вторинного пристосування для різних звуків поширених у ХІХ ст. графічних форм.

Ее [йэ] - Ёё [йо]

Досить пізній новотвір, що не має зв'язку з традиційною кирилицею. Має більше спільного з німецьким умляутом, ніж із традиційною тремою.

[DarkMax2]

Та знаю, знаю

[Lugat]

Ее [йэ] - Ёё [йо]

А чим це не умляут (з німецької Umlaut — чергування голосних)? 

А я тут бачу таку ж етимологічну літеру, як і о з шапочкою у максимовичівці.

Повертаючись до білоруської кирилиці, ми бачимо, що «ё» — чужа буква, яка не вказує на чергування (умляут). Існує чергування «е» з «я» в позиції перед наголошеним складом. Отут умляут і знадобився б: дзева — дзёўчына.

[DarkMax2]

Ее [йэ] - Ёё [йо]

А чим це не умляут (з німецької Umlaut — чергування голосних)? 

А я тут бачу таку ж етимологічну літеру, як і о з шапочкою у максимовичівці.

Повертаючись до білоруської кирилиці, ми бачимо, що «ё» — чужа буква, яка не вказує на чергування (умляут). Існує чергування «е» з «я» в позиції перед наголошеним складом. Отут умляут і знадобився б: дзева — дзёўчына.

В білоруській мові е здебільшого перейшло у ё, тому тут складно (не в значенні важко) усе як у російській.
Чергування е/я відбуваються на місці ятя. Краще з ним щось вигадати.

[Demetrius]

Повертаючись до білоруської кирилиці, ми бачимо, що «ё» — чужа буква, яка не вказує на чергування (умляут). Існує чергування «е» з «я» в позиції перед наголошеним складом. Отут умляут і знадобився б: дзева — дзёўчына.

Ви бачете, а білоруси не бачать. Мабуть їм видніш, ні?

[iopq]

ё це знак наголосу в російскій - тому що ненаголошені голосни редуцируються
ё = я без наголосу - /йи/
ежей = яжей = йожей = /йижей/
ёж = /йош/ != яж || еж

[DarkMax2]

ё це знак наголосу в російскій - тому що ненаголошені голосни редуцируються
ё = я без наголосу - /йи/
ежей = яжей = йожей = /йижей/
ёж = /йош/ != яж || еж

Ну це якщо про москальський ізвод.

[Lugat]

Ви бачете, а білоруси не бачать. Мабуть їм видніш, ні?

Свайго жа не відаць. 
Можам жа мы выказаць погляд замежніка на замежную для яго мову? 
Яшчэ адно няўдалае рашэнне: літара «й» — дыякрытык над неіснуючай літарай. Калі выбрана «і», то рацыянальным было б для ёту прызначыць «ј». Тады можна было б усе гэтыя я, ю, е выдаліць прэч. Літара «э» у такім разе не спатрэбілася б. Літару «ы» прапаную замяніць на «и».
Такім чынам, што ў нас атрымліваецца:

Свајго жа нье відаць.   
Можам жа ми виказаць погляд замьежніка на замьежную для яго мову?   
Яшче адно нёўдалаје рашеннье: літара «й» — диякритик над ньеіснујучај літарај. Калі вибрана «і», то рациянальним било б для јоту призначиць «ј». Тади можна било б усье гетия я, ю, ё видаліць преч. Літара «е» у такім разье нье спатребілася б. Літару «ы» прапаную замяніць на «и».

[DarkMax2]

До речі, вибір і у білоруській чим обумовлений? Просто "фішечька"? Аби як не у москалів? Адже, якщо писати у білоруській и, то все красиво збігається з українською та російською мовами.

[iopq]

ё це знак наголосу в російскій - тому що ненаголошені голосни редуцируються
ё = я без наголосу - /йи/
ежей = яжей = йожей = /йижей/
ёж = /йош/ != яж || еж

Ну це якщо про москальський ізвод.

без наголосу /йо/ = /йа/
акання жеж

[Demetrius]

Яшчэ адно няўдалае рашэнне: літара «й» — дыякрытык над неіснуючай літарай. Калі выбрана «і», то рацыянальным было б для ёту прызначыць «ј». Тады можна было б усе гэтыя я, ю, е выдаліць прэч. Літара «э» у такім разе не спатрэбілася б. Літару «ы» прапаную замяніць на «и».

Привітаннје! (Прывітаньнје?) Ја пішу гэтим вашим правапісам каб паказаць, јакі јон дренни.

Максім Багдановіч, «Астри»

У поўначи астри ў саду расцвілі,
Убралісја ў роси, вјёнкі заплјалі,
І сталі ружовага ранку чёкаць,
Ў вјёсјолку калјораў жиццјо убіраць.
І марилі астри ў цудоўнаму снје
Аб зјолках шаўкових, аб сонјечним днје,
І казачни крај падимаўся з іх сна, (јіх сна?)
Дзе квјети не вјануць, дзје вјечна вјёсна...
Так марилі ў шерую восень јани,
Так марилі астри і ждалі вјасни.
А ранак спаткаў іх халодним дажджом,
І вјецјер стагнаў у саду за кустом.
І ўбачилі астри, што ўкруг іх — турма,
Убачилі астри, што жиць ім — дарма,
І ўмјорлі јёни. Алје тут, јак на смјех,
Падняласја сонца, цалуючи ўсјех.

Буе...

Літара «э» у такім разе не спатрэбілася б.

Пазбаўляцца ад «э» — вельмі дрэнная ідэя, бо «е» ў беларускай сустракаецца зачаста: тады трэба пісаць вјецјер ці вьецьер!

Літару «ы» прапаную замяніць на «и».

Навошта? «Ы» хоць этымалагічная...