Щодо самої статті — я так розумію, об'єктом критики в ній є не стільки традиційна орфографія, скільки litopys.org.ua — відомий сайт, присвячений історії української мови, саме існування якого (та й інтернету загалом
) дещо суперечить інтересам видавців паперових книжок.
не сам сайт, а його власник. про цей конфлікт трохи Спарк писав був.
Ні, там здається була публікація (і так вільно доступної в Ґуґл-Букс) книги з виправленням ортографії на «чинну».
Укр. переклад Вулфа (піратська публікація якого Максимусом стала останньою краплею для Дивнича) в ґуґл-букс вільно не викладався, "Критика" взагалі цього не практикує. Із книжок, які викладає Максимус у себе, частину у вільний доступ (правда, лише з можливістю читати з монітора і без частини сторінок) викладав лише "Ніка-центр". А враховуючи, що Максимус не просто спіратив, а ще й позбиткувався в дуже негарній формі з правопису "Критики", якого вона дотримується принципово, його позиція виглядає м'яко кажучи аморальною.
Копірайти — зло. Зі злом та його наслідками треба боротися!
Наскільки знаю, "Критика" реально мала збитки від викладення деяких книжок на Ізборнику (зокрема, дуже довго в неї на складах лежали "Уявлені спільности" Андерсона, які раптово розгребли як тільки-но їх Максимус перевів на инший сайт без вільного доступу ("Критика" навіть їхню ціну тоді збільшила вдвічі

)
Я не певен що гірше: копірайти чи копілефти.
залежно від обставин. коли порушення копірайту може призвести до серйозних збитків чи навіть банкрутства видавництва, яке багато що робить доброго, то копірайт потрібен. коли ж викладається книга, яку ніде инакше не дістанеш - то нічого не заперечиш, нехай.
З іншого боку правописний плюралізм — добро. Тому переправлять їх необов’язково.
отож.