Орфоепія

[Python]

У часи, коли відтворення звукозаписів голосу технічними пристроями витіснило читання вголос, орфоепічна роль орфографії стає другорядною. А отже, практична роль орфографії зводиться лише до уникнення неоднозначностей при записі думки та при читанні написаного.

А в звукозаписах ортоеп'я не треба? Бо назаписують такого, шо потім ніхто не зрозуміє.

Ну так останньою орфоепічно-точною орфографією була желехівка. Правильна вимова вже років сто передається виключно із вуст в вуста...

[Drundia]

Хто сказав, що вона правильна? Так, від фонетичного принципу є відхилення, але в нього має бути покладена саме ортоепічна вимова.

[Lugat]

Правильна вимова вже років сто передається виключно із вуст в вуста...

В якій облясті, якщо за основу української літературної мови бульо взято польтавський діалєкт? 

[Валентин Н]

Откуда слова-то такие напридумали - литературная норма? Скажи - государственная норма. Лицемерие?

[Python]

Я б сказав, фонетичну орфографію зробити орфоепічно-точною складніше, ніж етимологічну. Набір символів, як правило, обмежений, і тому фонетичне письмо передає спрощену вимову, де губляться тонкі нюанси. Справжня вимова є похідною від архаїчної, яку й відображає етимологічне письмо, а тому всі ці тонкощі легше вивести саме з нього.

[Python]

Правильна вимова вже років сто передається виключно із вуст в вуста...

В якій облясті, якщо за основу української літературної мови бульо взято польтавський діалєкт? 

Шевченко  — не з Полтави

[Drundia]

Я б сказав, фонетичну орфографію зробити орфоепічно-точною складніше, ніж етимологічну. Набір символів, як правило, обмежений, і тому фонетичне письмо передає спрощену вимову, де губляться тонкі нюанси. Справжня вимова є похідною від архаїчної, яку й відображає етимологічне письмо, а тому всі ці тонкощі легше вивести саме з нього.

Ви практично самі собі суперечите. Етимологічне письмо так само передає архаїчну вимову лише спрощену. А правила перетворення можуть бути дуже складними... і... теж неточними.

[Python]

Krim toho, "i" v bahatjoch vypadkach ne pom'jakszuje pryholosnu vzahali.

U ridkyx...

Zalerzytj vid dialektu. Varzko skazaty, jaka "i" czastisze trapljajetjsja - tverda czy m'jaka (v movi, de taka riznycja je).

[Python]

Я б сказав, фонетичну орфографію зробити орфоепічно-точною складніше, ніж етимологічну. Набір символів, як правило, обмежений, і тому фонетичне письмо передає спрощену вимову, де губляться тонкі нюанси. Справжня вимова є похідною від архаїчної, яку й відображає етимологічне письмо, а тому всі ці тонкощі легше вивести саме з нього.

Ви практично самі собі суперечите. Етимологічне письмо так само передає архаїчну вимову лише спрощену. А правила перетворення можуть бути дуже складними... і... теж неточними.

Але багато з тих давніх нюансів вже зникли без сліду й на формування сучасної вимови не вплинули. Безумовно, правила виведення сучасної мови з архаїчної можуть бути складними, але, принаймні, там є більше даних для того, щоб вивести все, що можна виввести взагалі. Фонетичний же запис або просто ігнорує ледве чутні явища, близькі до остаточного зникнення, або стає не менш переускладненим і неочевидним для носіїв мови, ніж етимологічний.

[Drundia]

Zalerzytj vid dialektu. Varzko skazaty, jaka "i" czastisze trapljajetjsja - tverda czy m'jaka (v movi, de taka riznycja je).

Lyšylosj ti djalekty poraxuwaty.

[Drundia]

Безумовно, правила виведення сучасної мови з архаїчної можуть бути складними, але, принаймні, там є більше даних для того, щоб вивести все, що можна виввести взагалі.

Поки не з'являються численні аналогії. Для читання прийдеться перевантажувати письмо дьякритикою для позначення нереґулярностей.

[Lugat]

Шевченко  — не з Полтави

Отож-то! Зате Котляревський польтавчанин! 

[Python]

Проблему аналогій можна частково вирішити, зробивши письмо всевдоетимологічним — тобто, таким, яким би воно мало бути, щоб аналогії були його прямим наслідком.

[Python]

Шевченко  — не з Полтави

Отож-то! Зате Котляревський польтавчанин! 

Котляревський, може, й перший, та Шевченко за нього крутіший

[Drundia]

Проблему аналогій можна частково вирішити, зробивши письмо всевдоетимологічним — тобто, таким, яким би воно мало бути, щоб аналогії були його прямим наслідком.

«Торговъля»?

[Demetrius]

Problema v tym

Тут справдi И, чи тут лiтерою Y записано звук I?

Я б сказал шо там і, але вікіпедія не згодна, тому записав "тим"

Серйозно?

Розкажiть, будь ласка, бiльше, бо я не знаю.

Я завжди думав, що:
тiм=тому, коротка форма з iкавiзмом (але не в тiм моя печаль)
тим=орудний (? творительный) вiдмiнок вiд "той" (тим весняним ранком) або давальеый вiд "тi" (сказав тим людям)

[Python]

В принципі, так і є. Але в розмовній мові «тим» у Д. мн. може вимовлятись як «тім», а ô->і може наближатись за звучанням до и.

[Lugat]

Котляревський, може, й перший, та Шевченко за нього крутіший

Zate Ševčenko joho baťkom nazyvav. Taka tradycija takož je v indijśkych dvidžas (dviči narodženych, sebto vtajemnyčenych) zvertatysia tak do guru. A jakyj že čela pide proty guru? 

[Drundia]

Zalerzytj vid dialektu. Varzko skazaty, jaka "i" czastisze trapljajetjsja - tverda czy m'jaka (v movi, de taka riznycja je).

Залежить од класифікації. За Синявським більшість приголосних перед /і/ мають дуже невиразну м'якість, а за цого цитувальниками, зокрема Шевельовим, усі ті приголосні вже пом'якшені. Навіть так звані тверді насправді трошечки пом'якшені.

[Sirko]

Zalerzytj vid dialektu. Varzko skazaty, jaka "i" czastisze trapljajetjsja - tverda czy m'jaka (v movi, de taka riznycja je).

Залежить од класифікації. За Синявським більшість приголосних перед /і/ мають дуже невиразну м'якість, а за цого цитувальниками, зокрема Шевельовим, усі ті приголосні вже пом'якшені. Навіть так звані тверді насправді трошечки пом'якшені.

Тим, хто знають тільки сполучення ні, ті, ді, лі з м'якими приголосними і таким чином не вміють добре вимовляти характерних українських звукосполучень із твердими н т д л перед і, можна подати таку пораду, як навчитися поправно вимовляти тверді приголосні перед і: м'які н т д л (тобто в таких словах, як при ніс, дід, тіло, хліб...) вимовляються так, що кінчик язика спадає до спідніх ясен, а середня частина язика підіймається до піднебіння; вимовляти ж твердонтдл переді (тобто в таких словах, як ніч, худі, густі, плід...) ми можемо тільки упираючи кінчик язика в верхні ясна, отже так, як і при вимові складів ни, ти, ди, ли. При першій вимові н т д л (м'яких) середина язика випинається втору, при другій (твердих)– донизу. Усе це добре видно в люстрі. Сполученняні, ті, ді, лі з твердими приголосними (л тут буде"середнє"– див. § 9.) будуть достоту такі, як сполучення н т д л кінця слова переді наступного, напр.: "над Іваном", "він і вона" тощо (тут ді, ні, а не ди, ни!).

[Drundia]

Мова про те, що навіть якщо 4 приголосних розрізняються перед /і/, то переважна більшість — ні. А щодо якості тої переважної більшості маємо суперечливу інформацію.

[Python]

А як же губні? В нормі, вони не можуть бути м'якими.

[Drundia]

За Синявським у словах типу «свято» й «бюро» губні м'які, ні відміну від слів «віра» чи «біг».

[Python]

По-моєму, теоретична м'якість «в» у слові «свято» — результат того, що [я] в цьому слові прийнято розглядати як фонему, ідентичну [а], що далеко не так.

[Drundia]

А чому вона теоретична? Вона там є на практиці.