Нечуй-Левицкий об украинском "литературном" языке

[piton]

Во времена Нечуя-Левицкого часто говорили о необходимости развития украинского языка для просвещения народа. Может, кто разъяснит место непонятное из обсуждаемой статьи о языке периодических изданий. Извините за возможные ошибки, копия нечеткая.

Якби Ломоносов не загарбав собі тіх вищих наукових слів, вони сами по собі зостались би в наши украінські книжні мові, і нам не довелось би вдруге морочить голови, наново вдруге утворять вищу наукову мову. Украинці, утворивши одну вищу мову, загарбану од йіх, і утративши ті скарби, мусят утворяти в наш час ще й другу вищу мову, вже спеціяльно для себе

Всем известно, что Ломоносов вредный мужик был.
Классик писал, что думает, никаких правил для форумов тогда еще не было.
Вот и представляю себе, как старик Нечуй разыскивал слова, о которых м.. , пардон, россияне еще не проведали, не успели стырить (терминология В. В. Путина).
Для чего же потребовалось сызнова выдумывать слова вместо доставшихся от ученых предков?
Для себе...

[Капустняк]

Полiтичнi пiснi Украjiнського народу XVIII-XIX ст. Частина перша, роздiл першиj
http://www.malorus.org/mnib/mnib020-Dragomanov-PolitPisniUkrNarodu1-1.djvu

Я посмотрел песни и заметил это правописание, напр.:

з московського польа (поля)
я дам земльу (землю)
ох, сталасьа в тым Гуманьу (сталась)
ох, мij тьажкиj смутку (тяжкий) ...

В какие времена  оно употреблялось
и было ли довольно распространено?

[Iskandar]

От наприклад - численв слова на -ь що в російській жіночого роду, в білоруській попереходили до чоловічого. Як і їх відповідники в українській.

У польській bol тощо так само чоловічого роду. Це означує, що українська та білоруська ближче до польської, ніж до російської?

ЗюІю Якщо ви подумали, що я піддержую великоруське невігластво, то дарма. Одначе набагато кумеднішими виглядають маніакальні докази "які ми відмінні від цих недолугих фіно-угрів росіян" та безкінцеві скарги на те, "як нас було погарбовано росіянами", "як у нас скрали слова та назву Русь"

Добавлено спустя 20 секунд:

- чергування ґ/к/г/х : дз/ц/з/с у відмінкових формах;

Білоруська має ґ?
Втрата чергування у Д. та М. відмінках зародилася у давньоновгородському діалекті, та кінцево розповсюджилася на всю великоруську зону, зокрема на південноросійське наріччя, досить пізно - після кінцевої інтеграції великорусів.

Аналогічно й кличний відмінок втратився дуже запізно. Взагалі проводити паралелі за рисами збереження архаїзмів не гаразд. Бо так можна казати й про подібність північного наріччя великорусів з польською мовою - там і там окання

- застиглі задньоязикові у дієслівних закінченнях (пеку, бегу);

Це де таке в українській? (печу, біжу)

- часткова втрата повноголосся

Це що таке? Якщо йдеться про полонізми, то ви мені пробачте. Якщо ж - про приклади, типу млочний, то це явище траплється й в багатьох російських діалектах аж до Сибіру, про що пише, наприклад, Залізняк, оскільки це явище знаходять у новгородських берестах. А от в українькій мові такого явища нема

Одначе чомусь забуто про надто істотніші риси, що об'єднують білорусів з південновеликорусами:
- акання й якання
- майже ідентичний тип йокання (відмінний від українського йокання)
- пом'якшення приголосних перед Е, Ё и И
- перехід звука "ять" до Е
- закінчення -ы/-і у neutr. pl. (множині середнього роду)
- низка ізоглос пізньодавньруського періоду, типу гэта, год, город, нельга, кабы тощо

[RawonaM]

Втрата чергування у Д. та М. відмінках зародилася у давньоновгородському діалекті, та кінцево розповсюджилася на всю великоруську зону, зокрема на південноросійське наріччя, досить пізно - після кінцевої інтеграції великорусів.

Не було ніякого "зародження втрати чергування" в давньоновгородському, у ньому взагалі не відбулася друга палаталізація.

[Amateur]

Білоруська має ґ?

То так. У словах ганак, гвалт, грунт, гузік тощо, а також у сполученні -зг-: мазгі. Чинний правопис літери ґ не має.

Аналогічно й кличний відмінок втратився дуже запізно.

Літературна білоруська кличного відмінка також не має.

Взагалі проводити паралелі за рисами збереження архаїзмів не гаразд. Бо так можна казати й про подібність північного наріччя великорусів з польською мовою - там і там окання

Хіба ж в українській немає окання?

Одначе чомусь забуто про надто істотніші риси, що об'єднують білорусів з південновеликорусами:
- акання й якання
- майже ідентичний тип йокання (відмінний від українського йокання)
- пом'якшення приголосних перед Е, Ё и И
- перехід звука "ять" до Е
- закінчення -ы/-і у neutr. pl. (множині середнього роду)
- низка ізоглос пізньодавньруського періоду, типу гэта, год, город, нельга, кабы тощо

Це настільки всім відомо, що й не вимагає писатися в кожній темі форуму. Фонетика лежить у підґрунті мови, тому загальність російської та білоруської фонетичних систем я й вважаю за ближчу спорідненість цих мов між собою, ніж їх спорідненість з українською.

Гм, а де Ви знайшли в російській мові закінчення -ы/-и у множині йменників середнього роду? Це відбувається лише в діалектах.

[Digamma]

ЗюІю Якщо ви подумали, що я піддержую великоруське невігластво, то дарма. Одначе набагато кумеднішими виглядають маніакальні докази "які ми відмінні від цих недолугих фіно-угрів росіян" та безкінцеві скарги на те, "як нас було погарбовано росіянами", "як у нас скрали слова та назву Русь"

Не менш кумедно, аніж так само маніакальні спроби показати, буцім-то такої відмінності немає, або ж українська = спотворена/спольщена (обрати за смаком) російська.

Щодо "пограбувань росіянами", та "недолугих фіно-угрів", то, пане Іскандаре, ви вкотре точетеся навколо того самого (ніхто крім вас у цьому топіку цієї теми на зачіпав) і саме ви систематично роздмухуєте чвари, зовні ніби-то виступаючи проти них.

Аналогічно й кличний відмінок втратився дуже запізно. Взагалі проводити паралелі за рисами збереження архаїзмів не гаразд.

1) Паралелі проводити можна за будь-якими рисами, що притамані певній мові.
2) Архаїзмами частина зазначених рис є лише з точки зору російської мови, для української та білоруської вони є питомими явищами, що довели свою потрібність протягом десятка століть. Порівняльння наводилося на рівні мов, а не з точки зору беззаперечної і єдиної правильності саме російського розвитку давньоруської.

- чергування ґ/к/г/х : дз/ц/з/с у відмінкових формах;

Білоруська має ґ?

- застиглі задньоязикові у дієслівних закінченнях (пеку, бегу);

Це де таке в українській? (печу, біжу)

- часткова втрата повноголосся

Це що таке? Якщо йдеться про полонізми, то ви мені пробачте. Якщо ж - про приклади, типу млочний, то це явище траплється й в багатьох російських діалектах аж до Сибіру, про що пише, наприклад, Залізняк, оскільки це явище знаходять у новгородських берестах. А от в українькій мові такого явища нема

Ішлося про низку явищ, притаманих або білоруській з українською, або російській (саме у такій послідовності), а не про суто україно-білоруські явища - саме таким було запитання. Протиставлення велося на рівні білоруська + українська vs. російська, про що було зазначено після переліку. Читайте уважніше.

Одначе чомусь забуто про надто істотніші риси, що об'єднують білорусів з південновеликорусами

Ці "істотніші" риси набагато менші, ніж зазначені вище (до переліку дрібніших рис я не вдавався навмисно - за прикладами переходів поодиноких звуків та фонетичних явищ на кшталт наведених вами варто зазирнути у ЛЕС, бодай у статтю "русский язык" - там їх буде вдосталь). Перелічені риси разом з лексичним фондом не дають змоги заперечувати протиставлення, принаймні більшості філологів. Вільно перевірити все вищезазначене можна за тим самим ЛЕС, або за словниками.

Добавлено спустя 15 минут 23 секунды:

Фонетика лежить у підґрунті мови, тому загальність російської та білоруської фонетичних систем я й вважаю за ближчу спорідненість цих мов між собою, ніж їх спорідненість з українською.

Певно під спорідненістю фонетики ви маєте на увазі перш за все голосні, й насамперед редукцію (гадаю у її московському, тбто літ. варіанті), як найяскравіше російське явище. Але ж ідеться не лише про російську. Зокрема, не враховані приголосні ([дз], [дж], [γ], [w]) та ціла низка комбінаторних фонетичних явищ.

Як приклад: з п'яти фонетичних явищ, що зазначені ЛЕС як питомо білоруські, одне є суто білоруським, одне - спільне з російською і три білоруська поділяє з українською. У тому ж самому виданні йде протиставлення російської мови (і у фонетиці зокрема) саме групі українська + білоруська.

[Зайда]

Літературна білоруська кличного відмінка також не має.
Це настільки всім відомо, що й не вимагає писатися в кожній темі форуму.

Це відколи - відсьогодні?

Клічная форма — гэта асобная склонавая форма назоўніка, якая захавалася ў сучаснай беларускай мове і ўжываецца для выражэньня асобы пры звароце. Ва ўсходнеславянскіх мовах яна чатскова выцясьнялася назоўным склонам. У расейскай літаратурнай мове клічная форма амаль не захавалася, і толькі ў паасобных гаворках сустракаюцца формы кшталту Ванько, папо, старче альбо адпаведныя энклітычныя ўтварэньні кшталту мам, Мань, пап. Што датычна беларускай ды ўкраінскай моваў, то гэтая форма сустракаецца ня толькі ў дыялектах, але і ў літаратурных творах. Напрыклад: "Гэй, гэй, хлебаробе мазольны, пан сошкі, і коскі, і поля!" (Янка Купала); "Лепш змагацца вольным, браце, чым цярпець і гнуцца" (Якуб Колас). Параўнайце аналягічныя прыклады з украінскай мовы: "Яка ж ти красна, яка велична, земле моя!" (А. Даўжэнка); "Учителю, стою перед тобою малий, вчарований до німоти" (Дз. Паўлычка).

[Будь ласка, не забувайте що цитати мають бути оформлені у певний сталий спосіб. F]

Фонетика лежить у підґрунті мови, тому загальність російської та білоруської фонетичних систем я й вважаю за ближчу спорідненість цих мов між собою, ніж їх спорідненість з українською.

О, а після цього в мене виникла впевненість, що достатньо вжити кілька разів у англійській гранично російську вимову, як ці мови зблизяться якнайближче.

[Amateur]

Певно під спорідненістю фонетики ви маєте на увазі перш за все голосні, й насамперед редукцію (гадаю у її московському, тбто літ. варіанті), як найяскравіше російське явище. Але ж ідеться не лише про російську. Зокрема, не враховані приголосні ([дз], [дж], [γ], [w]) та ціла низка комбінаторних фонетичних явищ.

У російських діалектах є [γ] та [w]. Коли я жив у рідному місті (450 000 мешканців), тільки їх там і чув. Також деякі з цих діалектів мають якання, подібне білоруському. А які саме комбінаторні фонетичні явища пан має на увазі? Українська є унікум серед усіх слов'янських мов зі своїм пріоритетом дзвінких шумних приголосних над глухими.

Пан Зайда, чому ж ви українською не пишете, як сто років тому?

З вашого жарту з фонетики я ржав!
ржати (сурж.) – реготати, реготіти (укр.)

[Digamma]

У російських діалектах є [γ] та [w].

До чого тут діалект? Ішлося ж про певні (переважно найбільш розповсюджені та уживані) стандарти мови, про загальні риси.

А які саме комбінаторні фонетичні явища пан має на увазі?

Такі як плаття vs. платье, кришити vs. крошить, тощо...

[Зайда]

Пан Зайда, чому ж ви українською не пишете, як сто років тому?

Даруйте, а як мушу писати?
Пишу як завжди писав, нічого дивного в своїй писанині не вбачаю.
Може ви вкажете на якісь приклади "архаїзмів".

P.S. В українській мові кличний відмінок зберігся так само як і в білоруській, тож вірне звертання виглядає як "Пане Зайдо"...

[Iskandar]

Не було ніякого "зародження втрати чергування" в давньоновгородському, у ньому взагалі не відбулася друга палаталізація.

Я мав на увазі східноновгородські діалекти (та й взагалі північновеликоруські), де друга палаталізація таки відбулася, а ось форми Д.,М. було дуже рано вирівнено, може, за аналогією (пор. аналогічну ситуацію в словенській), а може й, через вплив оцих самих північнокривицьких (псково-західноновгородських)

Хіба ж в українській немає окання?

Ну дик! Просто окання - це риса архаїчна - проти акання - інновації.

Гм, а де Ви знайшли в російській мові закінчення -ы/-и у множині йменників середнього роду? Це відбувається лише в діалектах.

Ну так а я про що кажу? Про південновеликоруський діалект  та про його древню спорідненість з предками білоруської, яка була потім підрозмита існуванням білоруської в Речі Посполітій та інтеграцією південноросійьского з північноросійським.

Не менш кумедно, аніж так само маніакальні спроби показати, буцім-то такої відмінності немає, або ж українська = спотворена/спольщена (обрати за смаком) російська.

Це кому? Мені?

Щодо "пограбувань росіянами", та "недолугих фіно-угрів", то, пане Іскандаре, ви вкотре точетеся навколо того самого (ніхто крім вас у цьому топіку цієї теми на зачіпав) і саме ви систематично роздмухуєте чвари, зовні ніби-то виступаючи проти них.

Якби Ломоносов не загарбав собі тіх вищих наукових слів, вони сами по собі зостались би в наши украінські книжні мові, і нам не довелось би вдруге морочить голови, наново вдруге утворять вищу наукову мову. Украинці, утворивши одну вищу мову, загарбану од йіх, і утративши ті скарби, мусят утворяти в наш час ще й другу вищу мову, вже спеціяльно для себе

Це з якої теми цитата?

Архаїзмами частина зазначених рис є лише з точки зору російської мови, для української та білоруської вони є питомими явищами, що довели свою потрібність протягом десятка століть. Порівняльння наводилося на рівні мов, а не з точки зору беззаперечної і єдиної правильності саме російського розвитку давньоруської.

З чого ви взяли, що архаїзм - це щось таке обсукблене-розтрощене-напівзабуто? Архаїзм - це збереження докорінних рис загальної мови-предка в одніх діалектах проти інновацій в інших. Порівнювати діалекти/мови за архаїзмами - не дуже вдячне заняття, оскільки давні риси зберігаються частіше за все незалежно по діалектах. Натомість інновації, особливо так специфічні та виразні, як акання та -ы у //neutr.pl., год або гэта/(г)эта свідчать про певну спільноту.

Не знаю, як так можно було рахувати (якщо взагалі подібність/розбіжність мов можна виводити з простого переліку розрізнених рис, а не аналізом системи), якщо рис, що фонетично об'єднують білоруську з південноросійським, протиставляючи їх українській, набагато більше одної. Поготів що взагалі некоректно для питання розпаду давньоруської валити до кучі південноросійське та північноросійське, не бачачи різниці, хоча початково це були цілком різні наріччя.

Ці "істотніші" риси набагато менші, ніж зазначені вище

Не знаю, що, якщо йдеться про розпад давньоруської на наріччя, може бути істотнішим від акання? Долі "яті"? Йокання? Пом'якшення приголосних? Ці риси й дають той фонетичний портрет сприйняття мови, бо складають відмінну від української фонетичну систему, найбільш наближену до південноросійського наріччя (хоча, звісно, далеко не ідентичну)

Зокрема, не враховані приголосні ([дз], [дж], [γ], [w]) та ціла низка комбінаторних фонетичних явищ.

[γ] та [w] цілком нормальні для південноросійського. [дз] - взагалі адстратна польська фонема (або ви стверджуватимете, що укр. дзвін та пол. dzwon при давньорус. звонъ свідчать про якусь особливу спорідненність української та польської? )

[andrewsiak]

Зокрема, не враховані приголосні ([дз], [дж], [γ], [w]) та ціла низка комбінаторних фонетичних явищ.

[γ] та [w] цілком нормальні для південноросійського. [дз] - взагалі адстратна польська фонема (або ви стверджуватимете, що укр. дзвін та пол. dzwon при давньорус. звонъ свідчать про якусь особливу спорідненність української та польської? )

давньо-руське все ж таки sвонъ, а не звонъ. про який "польский адстрат" ся йде???

[Digamma]

Щодо "пограбувань росіянами", та "недолугих фіно-угрів", то, пане Іскандаре, ви вкотре точетеся навколо того самого (ніхто крім вас у цьому топіку цієї теми на зачіпав) і саме ви систематично роздмухуєте чвари, зовні ніби-то виступаючи проти них.

Якби Ломоносов не загарбав собі тіх вищих наукових слів, вони сами по собі зостались би в наши украінські книжні мові, і нам не довелось би вдруге морочить голови, наново вдруге утворять вищу наукову мову. Украинці, утворивши одну вищу мову, загарбану од йіх, і утративши ті скарби, мусят утворяти в наш час ще й другу вищу мову, вже спеціяльно для себе

Це з якої теми цитата?

По-перше, це цитата не з теми, а з твору; по-друге, якщо ви не побачили, вона не обговорювалась у цій темі.

Архаїзмами частина зазначених рис є лише з точки зору російської мови, для української та білоруської вони є питомими явищами, що довели свою потрібність протягом десятка століть. Порівняльння наводилося на рівні мов, а не з точки зору беззаперечної і єдиної правильності саме російського розвитку давньоруської.

З чого ви взяли, що архаїзм - це щось таке обсукблене-розтрощене-напівзабуто?

Це є вашим особистим тлумаченням (а радше викривленням) моїх слів. Див. нижче.

Порівнювати діалекти/мови за архаїзмами - не дуже вдячне заняття, оскільки давні риси зберігаються частіше за все незалежно по діалектах. Натомість інновації, особливо так специфічні та виразні, як акання та -ы у //neutr.pl., год або гэта/(г)эта свідчать про певну спільноту.

По-перше, у цьому топіку ішлося про порівняння питомих рис мов, а не діалектів. По-друге, відсутність інновації - така сама питома риса, як і її присутність.

Не знаю, як так можно було рахувати (якщо взагалі подібність/розбіжність мов можна виводити з простого переліку розрізнених рис, а не аналізом системи)

От саме про аналіз системи і йшлося. Див. нижче.

Ці "істотніші" риси набагато менші, ніж зазначені вище

Не знаю, що, якщо йдеться про розпад давньоруської на наріччя, може бути істотнішим від акання?

А чим вам, скажімо, фарингальне [г] менш істотне? За якими ознаками ви визначаєте істотність?

Взагалі ж, зазирніть у ЛЕС - там усі питомі риси російської, української та білоруської виписані. Там же можна й порахувати. Не завадить і переглянути статтю "Восточнославянские языки" - там і у фонетиці, і у морфології, й у лексиці російська систематично протиставляється парі українська + білоруська (за вашою версією через надзвичайну системну спорідненість російської з білоруською та системне ж дистанціювання обох від української ).

[Зайда]

Взагалі ж, зазирніть у ЛЕС - там усі питомі риси російської, української та білоруської виписані. Там же можна й порахувати. Не завадить і переглянути статтю "Восточнославянские языки" - там і у фонетиці, і у морфології, й у лексиці російська систематично протиставляється парі українська + білоруська (за вашою версією через надзвичайну системну спорідненість російської з білоруською та системне ж дистанціювання обох від української ).

Не знаю як там у ЛЕС-і (звідки б його викачати, до речі), а ось я зараз гортаю "Историческую грамматику русского языка", то там:

"от украинского и белорусского языков, вместе взятых, русский язык отличается:" - сім пунктів і три додаткові.

"Русский язык ... и белорусский отличается от украинского:" - три пункти, причому один вельми сумнівний.

"От белорусского языка русский язык в целом, как и украинский ... отличаетс" - два пункти.

[Iskandar]

давньо-руське все ж таки sвонъ, а не звонъ

З якого переляку?

[Wolliger Mensch]

давньо-руське все ж таки sвонъ, а не звонъ

ЗВОНЪ sonus, звук...

Срезневский, I, 963.

[Conservator]

Полiтичнi пiснi Украjiнського народу XVIII-XIX ст. Частина перша, роздiл першиj
http://www.malorus.org/mnib/mnib020-Dragomanov-PolitPisniUkrNarodu1-1.djvu

Я посмотрел песни и заметил это правописание, напр.:

з московського польа (поля)
я дам земльу (землю)
ох, сталасьа в тым Гуманьу (сталась)
ох, мij тьажкиj смутку (тяжкий) ...

В какие времена  оно употреблялось
и было ли довольно распространено?

Це т.зв. драгоманівка, правопис, розроблений і запропонований Михайлом Драгомановим. певний час (у 80-х рр. 19 ст.) ним послуговувалася значна частина укр. інтелігенції (зокрема, Іван Франко, наприклад, саме в такому правописі наведено факсиміле уривка автографа його вірша "Земле, моjа всеплодьучаjа мати") на 20-тигривневій банкноті останнього зразка.

[Python]

Це т.зв. драгоманівка, правопис, розроблений і запропонований Михайлом Драгомановим. певний час (у 80-х рр. 19 ст.) ним послуговувалася значна частина укр. інтелігенції

Значна частина — це дещо перебільшено. Хто ще, крім Драгоманова і Франка, користувався цим алфавітом?

[Conservator]

Значна частина — це дещо перебільшено. Хто ще, крім Драгоманова і Франка, користувався цим алфавітом?

«Такого правопису вживав і M. Tулов у 1879 р. і писав: jак, jушка, вjане, jіх, сокироjу й т. п. Драгоманів спершу вживав "кулішівки", але з 1877 року починає вживати в своїй "Громаді" нового правопису. На якийсь час "драгоманівка" поширилась була в Галичині, але ненадовго. Скажемо, "драгоманівкою" одного часу писав Ів. Франко, ідеологічний учень Драгоманова. Ось зразок Франкового листа до Волод. Левицького: "Дорогиj Друже! Не прогнівайсьа на мене, шчо сими дньами не буду міг до тебе загостити. Обставини так складаjутьсьа, шчо на пару день мушу jіхати до Наг. Відтам зашльу Тобі приобіцьану роботу дльа калєндарьа, а може незадовго j сам причимчикуjу. А поки шчо приjми поклін і сердечне поздоровленьє! Львів д. 20 Maja 1884".» ( http://litopys.org.ua/ohukr/ohu20.htm )

Ну ладно, най не дуже багато, але таки не воні одні Тим паче, що "Громада" Драгоманова поширювалася серед частини народовецької інтеліґенції в Галичині доволі активно.

[Гранник]

,,безліч". Російською це буде щось так: ,,неисчислимое множество" або ,,несметное количество"

Безчисла

Бо не можна в серйознім тексті написати просто: ,,тьма" або ,,уйма".

Тьму бы написали в веке 19-м, в бульварщине, в 20 веке только в мовной  :

Народу набилось уйма – народу (людей) набилося (натовпилося, напхалося) сила (сила-силенна, безліч, тьма-тьмуща).


Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)

А уйма - просторечное общеславянское, ср. полькое ujmа "убыток, вред, ущерб".

[Pawlo]

Чи знав Нечуй одним із класиків української літератури що його дискусія на тему нормалізації і кодификації української письмової мови через сотню років буде використовуватись українофобами які власне ненавидять і бажають смерті тому що Нечуй власне і прагнув ствердити і розвинути тобто самій українській мові? Отакий от абсурд.
Про те що у своїй основі сучасна українська скоріше слідує за Нечуєм ніж за його опонентами я вже мовчу

[Pawlo]

Виношу на розсуд шановного панства іншу його статтю яка на панів українофобів має справити набагато гірше враження
http://www.utoronto.ca/elul/Nechui/Ukrainstvo/ukrainstvo05.Nepotribnist-1.html
http://www.utoronto.ca/elul/Nechui/Ukrainstvo/ukrainstvo06.Nepotribnist-2.html

[Pawlo]

Якщо порінювати фонетику й граматику, то окрім польських "подарунків" білоруській мові, як-от дзєкання та рекання, білоруська фонетика й граматика цілком повторює фонетику південноросійського наріччя.

Ти ж ба яке "вопиющее" неуцтво висловлював пан Іскандар у своїй ненависті до українського і білоруського національного рухів ще якихось 8 років тому. Потім він второпав що виявляється дзекання не польське і не чуже навіть багатьом російським діалектам але на його початковій ненависті до національних рухів в Україні і Білорусі це не відбилося

[Lodur]

Виношу на розсуд шановного панства іншу його статтю яка на панів українофобів має справити набагато гірше враження
http://www.utoronto.ca/elul/Nechui/Ukrainstvo/ukrainstvo05.Nepotribnist-1.html
http://www.utoronto.ca/elul/Nechui/Ukrainstvo/ukrainstvo06.Nepotribnist-2.html

Щось у пана Левицького з логiкою в цiй статтi...

[Pawlo]

Виношу на розсуд шановного панства іншу його статтю яка на панів українофобів має справити набагато гірше враження
http://www.utoronto.ca/elul/Nechui/Ukrainstvo/ukrainstvo05.Nepotribnist-1.html
http://www.utoronto.ca/elul/Nechui/Ukrainstvo/ukrainstvo06.Nepotribnist-2.html

Щось у пана Левицького з логiкою в цiй статтi...

Що саме?