Буква Ґ

[DarkMax2]

цэґла

Причина?Ще один приклад к=ґ:
"Зґляґалось молоко" - очевидно від "скляклось".

[oveka]

"Зґляґалось молоко" - очевидно від "скляклось".

Беруть ґляґ -> кидають в молоко -> зґляґане молоко = ґляґанка.

[DarkMax2]

"Зґляґалось молоко" - очевидно від "скляклось".

Беруть ґляґ -> кидають в молоко -> зґляґане молоко = ґляґанка.

Етимологія очевидна - кляк. Загустіння - втрата рухливості (текучості), заклякання.
Тут первинний процес, а не назва "каталізатору".

[DarkMax2]

приголосний gпорівняно новий звук в українській мові. Виник органічно, тобто внаслідок внутрішнього розвитку — у результаті одзвінчення к, тому його не варто кваліфікувати як чужий. Умови для одзвінчення к з'явилися після занепаду так званих редукованих, надкоротких голосних звуківъ (вимовлявся як дуже короткий о) та ь (вимовлявся як дуже короткий е) в українсько-давньоруськіймові десь у кінці XI — на початку XII ст. Наприклад, великъ дьнь стали вимовляти як велиґ день.Унаслідок одзвінчення к з'явилися, наприклад, такі українські слова з ґ, як ґава (праслов'ян. kava), ґиґнути (пор. рос. діал. кикнуть «раптово пропасти, зникнути»), ґуля від куля в значенні російського «шар», ґирлиґа із румунськ. сîrligта ін., діал. ломаґа < ломака, реваґа < ревака і т.ін.

http://xreff.ru/187178.html

[DarkMax2]

Дізнався, що кшталт та гештальт це одне й те саме
І чого ґефікатори не просувають ґшталт?

[DarkMax2]

От і на обкладинки потрапила г'
Володимир Рафєєнко. Мондеґрін. Пісні про смерть і любов. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2019

[Sandar]

На днях гортав книжку Катерина Агарона Аппельфельда, там були слова "гевал" і "грунь". Взяв олівця і додав по рисочці. Адже має бути "ґе́вал" і "ґрунь". Слову "ґе́вал" ше й наголос поставив. Перше слово я чув від бабусі, а друге заґуґлив — це реалія якраз Буковини, а я зі Східного Поділля.

[DarkMax2]

У Словарі Грінченка гева́л без Ґ і з наголосом на А.

[Sandar]

У Словарі Грінченка гевал без Ґ.

А як у ньому ця літера взагалі появилась — від самих творців разом з Грінченком, чи від творців сайту, які, можливо, використовували словник, з якого ця літера була вичищена?

[DarkMax2]

Ось сторінка. На ній є і слова з ґ (гевґати).

[Sandar]

Слову "ґе́вал" ше й наголос поставив.

Хм, в словниках наголос інший.

[Sandar]

Дякую, Максе.

[DarkMax2]

Слову "ґе́вал" ше й наголос поставив.

Хм, в словниках наголос інший.

Схоже, що цей польський (на передостанній склад).

[Sandar]

Схоже, що цей польський (на передостанній склад).

Та не впливала польська мова на наголоси в непольський словах в українській. В полонізмах — так. А ґевал це полонізм? Якшо так, то некоректно казати, шо наголос тут польський, адже все слово польське, то ясно, шо наголос такий буде.
Бо з Ваших слів виходить, шо слово нативне і на Сході воно повністю нативне, а на Поділлі  вже це нативне слово зазнало впливу і змінило наголос. 

[DarkMax2]

А ґевал це полонізм?

Етимологія невідома.

Бо з Ваших слів виходить, шо слово нативне і на Сході воно повністю нативне

Мені підказали, що на Полтавщині кажуть гева́л, як у словнику.

[Sandar]

Мені підказали, що на Полтавщині кажуть гева́л, як у словнику.

То шо — це вже не полонізм? Нативне українське слово зазнало польського впливу і змінило наголос? Маячня, не пишіть більше такої дурні, це надзвичайно дратує.

Наприклад, слово «враца́ти» — «ригати». Це русифіковане старопольське «wracać» — «rzygać». В руській мові в цього полонізма свій руський наголос.

Чи Ви знаєте приклади польського наголосу в нативних українських словах?

[Sandar]

Чому дратує — через те, шо Макс не приховує своєї зневаги до Галичини, рідше до всього Правобережжя. Типу зіпсовані поляками. При тому, шо саме Максові земляки втратили мову. В нас ше поки дриґається (мова; в Галичині взагалі культ мови, на неї наїжати це явна безсовісніть для людини, що позиціонує себе патріотом).

[Sandar]

Купив бабуні почитати книжку репортажів Олесі Яремчук про сім'ї національних меншин «Наші інші». Бабуня дивиться на слово «гагаузи» (саме «г», не «ґ») і читає: «Ґаґаузи! В нас головиха ґаґаузка!».

[Python]

А чому полонізм не міг у частині діалектів зазнати місцевого впливу й змінити наголос, а в частині зберегти подібність з польським (можливо, під впливом присутніх там поляків)? Було б дивно стверджувати, що полонізмів узагалі нема на Полтавщині чи навіть Слобожанщині.

[Python]

Купив бабуні почитати книжку репортажів Олесі Яремчук про сім'ї національних меншин «Наші інші». Бабуня дивиться на слово «гагаузи» (саме «г», не «ґ») і читає: «Ґаґаузи! В нас головиха ґаґаузка!».

Типово для покоління, що тримало Ґ не на папері, а в голові — гачок над Ґ для них не більш важливий, ніж крапки над Ё в російській, без яких спокійно можна обійтись.

[Sandar]

А чому полонізм не міг у частині діалектів зазнати місцевого впливу й змінити наголос, а в частині зберегти подібність з польським (можливо, під впливом присутніх там поляків)? Було б дивно стверджувати, що полонізмів узагалі нема на Полтавщині чи навіть Слобожанщині.

Твердження Макса в тому, шо нативне слово під польським впливом набуло польського наголосу «НА ПЕРЕДОСТАННІЙ СКЛАД». Це ж маячня. Але приємно ж, шо народ, який не втратив мову на відміну від земляків, сполонізований.

[Sandar]

Купив бабуні почитати книжку репортажів Олесі Яремчук про сім'ї національних меншин «Наші інші». Бабуня дивиться на слово «гагаузи» (саме «г», не «ґ») і читає: «Ґаґаузи! В нас головиха ґаґаузка!».

Типово для покоління, що тримало Ґ не на папері, а в голові — гачок над Ґ для них не більш важливий, ніж крапки над Ё в російській, без яких спокійно можна обійтись.

Нє, не зовсім так. Бабка казала, шо все життя казала «ґузік», але по-українськи правильно «гудзик», «бо так нас вчили».

[Python]

Бабка казала, шо все життя казала "ґузік", але по-українськи правильно "гудзик", бо так нас вчили.

Схоже, бабуні дісталась неграмотна вчителька. Про проривну вимову гави, гудзика та ще з десятка слів нам розказували, ще коли літери в абетці не було.

[Sandar]

Бабка казала, шо все життя казала "ґузік", але по-українськи правильно "гудзик", бо так нас вчили.

Схоже, бабуні дісталась неграмотна вчителька. Про проривну вимову гави, гудзика та ще з десятка слів нам розказували, ще коли літери в абетці не було.

«Так нас вчили» моголо означати, що це було засвоєно в школі. Подробиць це не розкриває, я не розпитував про них. Навряд чи тоді дітям шось говорили про фонетику. Просто вчили письму, поширювали грамотність.

[Sandar]

А якшо написано «гудзик», то як його вимовляти? Я думаю, такого питання не виникало абсолютно. Звичайно ж, вимовляти [гудзик].