Фаріон: "Правопис - корсет мови?.."

[Python]

Випендрюватися теж не обов'язково. Можна запозичити чеську й словацьку практику. Цікаво як чехи вимовляють Karaganda...

Підозрюю, що чехи також запозичили цю назву через російське посередництво (інакше звідки там кінцеве -а?). Вставка ще одного посередника робить відтворення менш адекватним.

Але ж «електропоїзд», так само як і «автомобіль», можна скоротити просто до «електро», навіщо ж розширили це скорочення з «електро» до «електричка»?

Тому що в період, коли така форма словотвору була в піку активності, цього не сталось. А пізніше виник ще й музичний стиль з такою ж назвою.

Автомобіль — ненормальне слово, яке ніхто не вживає, те саме з метрополітеном.

Чому ж, для офіційно-діловогостилю вони підходять найкраще.

А фотографії називають не фотами, а фотками

Фото з мови нікуди не зникло. Тим більше, фотографія, фото й фотка мають різні стилістичні відтінки.

Легше-не легше, але на загальну картину воно мало впливає. Як і заміна міліціонерів міліціянтами. До того ж по-чесному там не зяяння, а дифтонг, що врешті створює нетипове позначення звуків на письмі та нехарактерні чергування в вимові. Лишилося лише переосмислити складоподіл, і прощавайте, зяяння.

В майбутньому так, можливо, й станеться — мова ж розвивається, а не біжить проти часу.

Автівка — парковка, студентівка — виш, депутатівка — парламент, людівка — будинок, новинівка — газета (на англійський манір). А що, звучить...

Всі подібні новотвори мали б сенс, лише якби могли витримати конкуренцію з більш лаконічними та розповсюдженими синонімами.

Хіба ж -івка має якесь більш-менш фіксоване значення?

Ну, скажімо, цей суфікс поширений у назвах сіл чи вулиць. Хоча справді, легше сказати, де цей суфікс не застосовується. Компонент -ів у ньому вказує на походження або від присвійних прикметників, або від дієслів. -івка для синонімоутворення — явище не дуже типове.

Серед опонентів реформ вистачає ось таких зросійщених. Ну яка їм різниця?

Гадаєте, зросійщеним легше вчити мову, якщо вона протягом періоду вивчення зміниться до невпізнанності?
І потім, хто сказав, що лише зросійщеним ці зміни не довповподоби? Звичайно, активний носій мови відчуває менше труднощів з розумінням «новоязу», тому й менше скаржиться, але в обох випадках це відхід від звичних мовних шаблонів, форсована зміна словникового складу, а разом з нею — руйнування усталених мовних стилів. Українська мова новин, з усіма цими «буцегарнями» й «чолов'ягами» — гарний приклад стилістичної глухоти.

За теле- й радіо- інтерв'ями, мовою ЗМІ...

Ви ж розумієте, що ЗМІ сільськими не бувають? Новини творяться в русифікованих містах русифікованими журналістами.

[Drundia]

Підозрюю, що чехи також запозичили цю назву через російське посередництво (інакше звідки там кінцеве -а?). Вставка ще одного посередника робить відтворення менш адекватним.

І в нас російське посередництво. А от загальну практику адаптації цього звука можна запозичити в чехів і словаків.

Тому що в період, коли така форма словотвору була в піку активності, цього не сталось. А пізніше виник ще й музичний стиль з такою ж назвою.

Ну так авто — теж не таке вже поширене слово, щоби враховувати його наявність при творенні автівок.

Чому ж, для офіційно-діловогостилю вони підходять найкраще.

Чим вони підходять? Довжиною? Навіщо офіційно-діловому стилю довгі слова? Офіційно-діловий стиль досі перенасичений різними незграбними сов'єтизмами. У цьому стилі потрібні нормальні живі слова.

В майбутньому так, можливо, й станеться — мова ж розвивається, а не біжить проти часу.

Противники реформ чомусь дуже часто згадують можливі зміни в майбутньому. Написання деяких речей можна спростити вже зараз. От скажімо написання -ія-, -ья-, (-'я-), -іа- — уже не за вимовою, а за словником, і це треба виправляти. Доводити ортгоґрапгіу до стану англійської не варто. Тут можна або дослідити вимову й писати за нею, або писати незалежно від неї.

Всі подібні новотвори мали б сенс, лише якби могли витримати конкуренцію з більш лаконічними та розповсюдженими синонімами.

От автівка конкурує з автом, машиною та автомобілем (останній, до речі не витримує ні конкуренції, ні критики) у відомому значенні. Додавати автівці значення місця для паркування не потрібно, для цього вже є росіянізм «парковка».

Ну, скажімо, цей суфікс поширений у назвах сіл чи вулиць. Хоча справді, легше сказати, де цей суфікс не застосовується. Компонент -ів у ньому вказує на походження або від присвійних прикметників, або від дієслів. -івка для синонімоутворення — явище не дуже типове.

І що? Слово красиве вийшло. До нього б іще додати таксівку, а-ля польоне.

Гадаєте, зросійщеним легше вчити мову, якщо вона протягом періоду вивчення зміниться до невпізнанності?

Десяток слів і шаблонна зміна вимови ще двох десятків — це невпізнанність? У випадку з тою ж мовою СТБ ми маємо більше скарг ніж нерозумінь. Думаю якщо зросійщені раптово забажають вивчити новояз, то вони легко це зроблять.

І потім, хто сказав, що лише зросійщеним ці зміни не довповподоби? Звичайно, активний носій мови відчуває менше труднощів з розумінням «новоязу», тому й менше скаржиться, але в обох випадках це відхід від звичних мовних шаблонів, форсована зміна словникового складу, а разом з нею — руйнування усталених мовних стилів. Українська мова новин, з усіма цими «буцегарнями» й «чолов'ягами» — гарний приклад стилістичної глухоти.

Часами скаржаться на будь-які відносно нові слова, що мають форму відмінну від російської (наприклад, хмарочос), інколи доходять і до давніших запозичень (наприклад, шпиталь). Мовні стилі змінюються як і сама мова, ну зміниться стилістичне забарвлення бецегарень і чолов'яг — ну й нехай.

Ви ж розумієте, що ЗМІ сільськими не бувають? Новини творяться в русифікованих містах русифікованими журналістами.

Ніби в селах розмовляють чистою українською літературною мовою. Деякі реформи за 77 років досі не прижилися в народній мові, і це треба якось виправляти.

[Yitzik]

якщо зросійщені раптово забажають вивчити новояз, то вони легко це зроблять.

Не забажають. 

[Drundia]

якщо зросійщені раптово забажають вивчити новояз, то вони легко це зроблять.

Не забажають. 

Вони не бажають учити не лише новояз, але й мову. Поки вони вертітимуться новояз доросте до рівня мови.

[Python]

І в нас російське посередництво. А от загальну практику адаптації цього звука можна запозичити в чехів і словаків.

Це було б доцільно лише в тому випадку, якби у нас не було власної схеми адаптації російських запозичень. Навіщо створювати кашу з двох норм — традиційної й нововигаданої?

Ну так авто — теж не таке вже поширене слово, щоби враховувати його наявність при творенні автівок.

Ну драстє. А як ми тоді автомобіль називаємо?

Чим вони підходять? Довжиною?

Вони підходять тим, що є старішими повними назвами без відтінку розмовності/професійного сленгу й без можливості викликати неоднозначності. Для розмовного чи публіцистичного стилю важлива лаконічність — для офіційно-ділового чи наукового більше значення має точність терміну та його традиційність (погодьтесь, діловий документ не може існувати з таким засиллям неологізмів, як сленг чи поезія). Довжина — лише побічний наслідок цього.

От автівка конкурує з автом, машиною та автомобілем (останній, до речі не витримує ні конкуренції, ні критики)

Витримує. Автомобіль, на відміну від решти його синонімів, не має й не може мати побічних значень. Автівка ж — неологізм, не перевірений часом, і для людини, незнайомої з цим словом, це може бути що-завгодно: автомобіль, якийсь окремий вид автомобілів, автомайстерня, парковка, автотраса, бригада міліції на авто, ДАІ... Чому автівка — це саме автомобіль, а не щось інше?

Додавати автівці значення місця для паркування не потрібно, для цього вже є росіянізм «парковка».

А додавати значення «авто» — потрібно?

Противники реформ чомусь дуже часто згадують можливі зміни в майбутньому. Написання деяких речей можна спростити вже зараз. От скажімо написання -ія-, -ья-, (-'я-), -іа- — уже не за вимовою, а за словником, і це треба виправляти. Доводити ортгоґрапгіу до стану англійської не варто. Тут можна або дослідити вимову й писати за нею, або писати незалежно від неї.

Не варто бігти поперед батька в пекло й графічно виражати ті зміни, що ще не сталися чи не набули розповсюдження. -іа- вимовляється як [йа] лише в слові «матеріал», котре чомусь ніхто не вважає за потрібне писати як «матер'ял» — навіть реформатори пропонують лише замінити іа на ія (одну нефонетичність на іншу).

Десяток слів і шаблонна зміна вимови ще двох десятків — це невпізнанність? У випадку з тою ж мовою СТБ ми маємо більше скарг ніж нерозумінь. Думаю якщо зросійщені раптово забажають вивчити новояз, то вони легко це зроблять.

Повноцінно вони його не вивчать: мова СТБ не має живих носіїв, з якими можна було б попрактикуватись.

Десяток слів і шаблонна зміна вимови ще двох десятків — це невпізнанність? У випадку з тою ж мовою СТБ ми маємо більше скарг ніж нерозумінь.

Ну добре, більшість українців можуть розуміти білоруську без особливих труднощів. Це вже привід, щоб вести україномовні передачі білоруською? Тим більше, не розумію, навіщо відштовхувати носіїв української мови зі східних областей, де таких слів, як «шпиталь» чи «поліціянт», просто нема.

Ніби в селах розмовляють чистою українською літературною мовою.

По-моєму, їх мова відрізняється від чистої української в тій же мірі, що й мова СТБ — від літературної мови початку 90-х років. Взагалі, чому за зразок нормативної української мови береться що-завгодно, тільки не мова її природніх носіїв?

Деякі реформи за 77 років досі не прижилися в народній мові, і це треба якось виправляти.

Приклади?

Мовні стилі змінюються як і сама мова, ну зміниться стилістичне забарвлення бецегарень і чолов'яг — ну й нехай.

Стилі змінити згори набагато складніше, ніж переписати словники. Уявімо, що ми замінили слово «акушер» на «пупорізка» — і що ж, гадаєте, воно буде сприйматись адекватно, а не викликати асоціації з міжповерховим дротоходом?

[Python]

Поки вони вертітимуться новояз доросте до рівня мови.

Не доросте. Це річ у собі, яка розвивається незалежно від природніх носіїв української мови.

[Drundia]

Це було б доцільно лише в тому випадку, якби у нас не було власної схеми адаптації російських запозичень. Навіщо створювати кашу з двох норм — традиційної й нововигаданої?

Бо нема традиційної норми. Там не система, а каша. Тому прямо в правописі є приклад «Медведєв», а http://lcorp.ulif.org.ua/ подає «Медвєдєв», звісно там ять. Ту саму послідовність маємо порівнюючи «Лебедєв» і «Лебєдь» — ну як можна такою «нормою» користуватися. Чи варто нам перейти на транскрипцію при передачі російського «г» — не знаю, на цю проблему є різні погляди.

Ну драстє. А як ми тоді автомобіль називаємо?

Івамнєхварать. Ми користуємося росіянізмом «машина».

Вони підходять тим, що є старішими повними назвами без відтінку розмовності/професійного сленгу й без можливості викликати неоднозначності. Для розмовного чи публіцистичного стилю важлива лаконічність — для офіційно-ділового чи наукового більше значення має точність терміну та його традиційність (погодьтесь, діловий документ не може існувати з таким засиллям неологізмів, як сленг чи поезія). Довжина — лише побічний наслідок цього.

Та ні, довжина — ознака сов'єтизмів, як електронна обчислювальна машина, накопичувач на (тип) магнітних дисках...

Витримує. Автомобіль, на відміну від решти його синонімів, не має й не може мати побічних значень. Автівка ж — неологізм, не перевірений часом, і для людини, незнайомої з цим словом, це може бути що-завгодно: автомобіль, якийсь окремий вид автомобілів, автомайстерня, парковка, автотраса, бригада міліції на авто, ДАІ... Чому автівка — це саме автомобіль, а не щось інше?

А чому «трамвай» — це вуличний рейковий транспорт, а не скажімо те саме що й «велосипед», чи не просто «рейки»? От так само «авто», яке ви так відстоюєте могло б позначати автобус, автомайстерню, автотрасу, ДАІ... Чому авто — це саме автомобіль, а не щось інше?

Додавати автівці значення місця для паркування не потрібно, для цього вже є росіянізм «парковка».

А додавати значення «авто» — потрібно?

Так воно вже декілька років як є

Не варто бігти поперед батька в пекло й графічно виражати ті зміни, що ще не сталися чи не набули розповсюдження. -іа- вимовляється як [йа] лише в слові «матеріал», котре чомусь ніхто не вважає за потрібне писати як «матер'ял» — навіть реформатори пропонують лише замінити іа на ія (одну нефонетичність на іншу)

Спробував вимовити слова «соціальний» і «соцяльний», послухав, в обох — «ця». Нічого дивного що дифтонг і дифтонгоїд часами сплутуються. А от позначення нескладових голосних як складових — явище малокорисне. А коли вимовляється в два склади, то вставиться щось рано чи пізно, чи [j], чи [г], чи гортанне зімкнення, власне ось і воно...

Ідея писати «ія» незалежно від вимови, — загалом слушна. У кінцівках іменників це виглядає слушно з огляду на їхню парадигму відмінювання, в інших випадках — узгодження. Щодо [йа], то є «маніакальні маніяки» (хіба ж вимовляють не -нья- в обох словах?), хоча щодо того жахливого слова «матеріал» я не певен. Звісно є декілька серединних -ія-, що так і вимовляютсья (макіяж, марсіянин...)

Ще раз повторю: дехто вимовляє -ія(-) так само як -іа-. Якщо вже писати незалежно від вимови, то краще однаково.

Повноцінно вони його не вивчать: мова СТБ не має живих носіїв, з якими можна було б попрактикуватись.

Брати нові слова звідти можна, якщо є бажання, їх дуже легко вписати в свою мову.

Ну добре, більшість українців можуть розуміти білоруську без особливих труднощів. Це вже привід, щоб вести україномовні передачі білоруською? Тим більше, не розумію, навіщо відштовхувати носіїв української мови зі східних областей, де таких слів, як «шпиталь» чи «поліціянт», просто нема.

Я слово «шпиталь» знаю з дитинства. І чому підлаштовуватися під кожного в кого нема якогось слова? Скільки тоді слів лишиться? Мова ЗМІ повинна бути зрозумілою, а не бідною.

По-моєму, їх мова відрізняється від чистої української в тій же мірі, що й мова СТБ — від літературної мови початку 90-х років. Взагалі, чому за зразок нормативної української мови береться що-завгодно, тільки не мова її природніх носіїв?

Приклади?

Кажучи що -іа- органічно ввійшло в мову треба розібратися чим же є модні серед політиків «міліон» і «міліард» — росіянізмами, чи архаїзмами. Але приклади. Закінчення родового відмінка міст на приголосний — у живій мові укання як переважало, так там і лишилося, і це навіть у зросійщених міських. Тепер цікаво скільки елементів старої мови зберегли природні носії в місцях найменших російських впливів. Ще би розібратися звідки взялися слова «природній» і «зворотній».

Стилі змінити згори набагато складніше, ніж переписати словники. Уявімо, що ми замінили слово «акушер» на «пупорізка» — і що ж, гадаєте, воно буде сприйматись адекватно, а не викликати асоціації з міжповерховим дротоходом?

У нас з вами викликатимуть, але воно по суті «нами з вами» (у часі) й обмежиться.

Не доросте. Це річ у собі, яка розвивається незалежно від природніх носіїв української мови.

Ну звісно, суржик окремо розвивається, літературна українська окремо, мова природних носіїв української окремо, українська російська окремо, український новояз окремо, і все так розвивається абсолютно незалежно одне від одного. Ну просто дива, і це в третьому тисячолітті.

[Python]

Бо нема традиційної норми. Там не система, а каша. Тому прямо в правописі є приклад «Медведєв», а http://lcorp.ulif.org.ua/ подає «Медвєдєв», звісно там ять. Ту саму послідовність маємо порівнюючи «Лебедєв» і «Лебєдь» — ну як можна такою «нормою» користуватися.

Якщо в «Медведев» ять, то звідки у нас чергування «ведмідь/ведмедя»?

Тут справді правило недопрацьоване. Я б розрізняв випадки, коли російському «е» відповідає виключно українське «і» та історичний «ѣ», та випадки, коли ми маємо чергування «е/і» та історичне «е». В другому випадку українське «е» на місці російського «е» виглядало б логічніше. Або ж узагалі проводити заміну фонем за принципом історичної відповідності (Медведев — Медведів, Лебедев — Лебедів) — зрештою, за подібним принципом українські прізвища традиційно передаються в російській (Чорновіл — Черновол).

Чи варто нам перейти на транскрипцію при передачі російського «г» — не знаю, на цю проблему є різні погляди.

Вже й так засмітили мову цими мєкаючими й вєкаючими прізвищами, а тепер додамо ще й ґєкання? ІМНО, це зайве: в російській не протиставлення г/ґ, а алофонія, та й половина українців гекає, розмовляючи російською.

Цікаво, як взаємодіють між собою гекаюча чеська та ґекаюча польська мова в подібних ситуаціях?

Ми користуємося росіянізмом «машина».

Це міжнародна лексика. Вплив російської — лише в ототожненні цього слова з автомобілем, а не двигуном чи ще якимось механізмом. І взагалі, навіщо весь час озиратись на росіян, щоб, бува, не сказати щось на їхній лад? Це зробить з живої мови музейний експонат, яким самі українці не зможуть користуватись.

Та ні, довжина — ознака сов'єтизмів, як електронна обчислювальна машина, накопичувач на (тип) магнітних дисках...

В СРСР полюбляли ці меганазви скорочувати до абревіатур: ЕОМ, НГМД, ВУЗ і под.

А чому «трамвай» — це вуличний рейковий транспорт, а не скажімо те саме що й «велосипед», чи не просто «рейки»? От так само «авто», яке ви так відстоюєте могло б позначати автобус, автомайстерню, автотрасу, ДАІ... Чому авто — це саме автомобіль, а не щось інше?

Я ж і кажу, єдине слово, що позначає виключно автомобіль — це слово «автомобіль». В англомовному світі, скажімо, auto здебільшого асоціюється з автоматичним режимом, тому рано чи пізно ми засвоїмо також і це значення — імпортною технікою користуються всі.

Трамвай називався трамваєм, ще коли нас на світі не було. З якого б дива він став велосипедом?

Так воно вже декілька років як є

Кілька років у межах телеканалу, який не всі дивляться. Гадаєте, якщо десь там на Іспанію казатимуть Еспанія, то вся Україна зразу так і заговорить? Кількох років недостатньо для таких глобальних змін.

Спробував вимовити слова «соціальний» і «соцяльний», послухав, в обох — «ця». Нічого дивного що дифтонг і дифтонгоїд часами сплутуються. А от позначення нескладових голосних як складових — явище малокорисне. А коли вимовляється в два склади, то вставиться щось рано чи пізно, чи [j], чи [г], чи гортанне зімкнення, власне ось і воно...

У цій пісні ця змичка аж надто чітка. Крім того, дві голосні вимовляються з різною тональністю — на «а» тон знижується.

Ідея писати «ія» незалежно від вимови, — загалом слушна. У кінцівках іменників це виглядає слушно з огляду на їхню парадигму відмінювання, в інших випадках — узгодження. Щодо [йа], то є «маніакальні маніяки» (хіба ж вимовляють не -нья- в обох словах?)

У мене — «маніакальні маньяки».

Звісно є декілька серединних -ія-, що так і вимовляютсья (макіяж, марсіянин...)

«Макіяж» — чітко чується «ія». У багатьох словах (марсіянин, індіанець, діаспора), схоже, сформувалась алофонія. Так, під впливом російської, але «де моя машина часу?!»

Ще раз повторю: дехто вимовляє -ія(-) так само як -іа-. Якщо вже писати незалежно від вимови, то краще однаково.

Насправді є мінімум три випадки:
1) іа/ія переходить у я й майже ніколи не вимовляється так, як пишеться (маніяк, матеріал).
2) іа/ія  переходить в іа чи ія, в залежності від варіанту мови. Саме тут не має значення, як писати.
3) ія вимовляється як ія завжди (макіях, мафія, діяльність).
Якби автором правопису був я, в першому випадку запис став би фонетичним (маньяк, матер'ял), у другому — «іа», щоб не плутати з третім, де може бути лише «ія».

[Python]

Брати нові слова звідти можна, якщо є бажання, їх дуже легко вписати в свою мову.

Дехто й бере, так і не засвоївши всіх тонкощів їх вживання.

Я слово «шпиталь» знаю з дитинства. І чому підлаштовуватися під кожного в кого нема якогось слова? Скільки тоді слів лишиться? Мова ЗМІ повинна бути зрозумілою, а не бідною.

Це так, але якщо слово «лікарня» зрозуміле всім, а «шпиталь» обмежується західним регіоном, було б логічніше надавати перевагу розповсюдженішому варіанту, залишивши діалектизмові роль другорядного синоніма. Дехто з дитинства знає слово «мукá» — то що, забудьмо «борошно»?

Закінчення родового відмінка міст на приголосний — у живій мові укання як переважало, так там і лишилося, і це навіть у зросійщених міських.

Взагалі, мені здається, -у в закінченнях на місці нормативного -а не обмежується назвами міст. Це одне з найважчих правил — ймовірно, через те, що наполовину списане з російського й спирається більше на теорію, ніж на практику. Можливо, для ряду слів узагалі варто було б подвійну норму запровадити.

Ще би розібратися звідки взялися слова «природній» і «зворотній».

Об'єктивно «зворотній» поширеніше, ніж «зворотний». Також існує думка, що природний і природній, зворотний і зворотній мають різні значення. Можливо, це залишок застарілої норми, яка все ще зберігається в мовній практиці. Застаріла норма — теж норма.

У нас з вами викликатимуть, але воно по суті «нами з вами» (у часі) й обмежиться.

А жаль. Замість стилістично багатої літературної мови формується якийсь абинеросійський одностиль.

Ну звісно, суржик окремо розвивається, літературна українська окремо, мова природних носіїв української окремо, українська російська окремо, український новояз окремо, і все так розвивається абсолютно незалежно одне від одного. Ну просто дива, і це в третьому тисячолітті.

Гадаю, не варто прискорювати цей процес. ЯЯПП, в ідеалі, літературна мова стала б ближчою до тієї діалектеої групи, яка так і хоче відірватись (Схід, у даному випадку, має хисткішу мовну ситуацію, ніж Захід). Можливо навіть, варто було б додати в словники й деякі розповсюджені русизми, а не воювати з суржиковими вітряками. З іншого боку, мову слід було б очистити від невластивих їй фонетичних явищ (ну справді, якщо російська мова вєкає, англійська Ѳекає, а в'єтнамська має шість тонів, не пхати ж усе це в українську?)

[Drundia]

Якщо в «Медведев» ять, то звідки у нас чергування «ведмідь/ведмедя»?

Мабуть звідти ж звідки й хрін/хрону.

Тут справді правило недопрацьоване. Я б розрізняв випадки, коли російському «е» відповідає виключно українське «і» та історичний «ѣ», та випадки, коли ми маємо чергування «е/і» та історичне «е». В другому випадку українське «е» на місці російського «е» виглядало б логічніше. Або ж узагалі проводити заміну фонем за принципом історичної відповідності (Медведев — Медведів, Лебедев — Лебедів) — зрештою, за подібним принципом українські прізвища традиційно передаються в російській (Чорновіл — Черновол).

Правило все одно непридатне, через наявність в українській мові неетимологічних чергувань, або занепад етимологічних. Там іще є Рєшєтіха й Рєшєтніково — таке й у страшному сні не насниться. А молдовське Бєльці?

Вже й так засмітили мову цими мєкаючими й вєкаючими прізвищами, а тепер додамо ще й ґєкання? ІМНО, це зайве: в російській не протиставлення г/ґ, а алофонія, та й половина українців гекає, розмовляючи російською.

Ніяку мову нічим не засмітили. Це варваризми. Прізвища українців треба довести до розуму, а прізвища іноземців асимілювати не обов'язково.

Цікаво, як взаємодіють між собою гекаюча чеська та ґекаюча польська мова в подібних ситуаціях?

Я так розумію що в транскрипціях g=g, h=h, але є купа традиційно вживаних адаптованих назв. Наприклад у чеській є Bydhošť, Zelená Hora (хоча чеська Вікіпедія часто використовує Zielona Góra), але Gdaňsk (у транскрипції), Gorzów Wielkopolski (як є). У польській є Praga, і купа слів «як є».

Це міжнародна лексика. Вплив російської — лише в ототожненні цього слова з автомобілем, а не двигуном чи ще якимось механізмом. І взагалі, навіщо весь час озиратись на росіян, щоб, бува, не сказати щось на їхній лад? Це зробить з живої мови музейний експонат, яким самі українці не зможуть користуватись.

Я ж кажу: ми користуємось, а не боремося проти.

В СРСР полюбляли ці меганазви скорочувати до абревіатур: ЕОМ, НГМД, ВУЗ і под.

Їх, здається, створювали для того щоб абревіятувати, бо нащо ще таку дурню вигадувати?

Я ж і кажу, єдине слово, що позначає виключно автомобіль — це слово «автомобіль». В англомовному світі, скажімо, auto здебільшого асоціюється з автоматичним режимом, тому рано чи пізно ми засвоїмо також і це значення — імпортною технікою користуються всі.

Вони мають різні наголоси. На машину ми кажемо авто́, на автоматичний режим а́вто. Ті ж складні слова мають побічний наголос на «ав», а не на «то», окрім деяких коротких слів які мають єдиний наголос на «то»: автобус, автограф.

Трамвай називався трамваєм, ще коли нас на світі не було. З якого б дива він став велосипедом?

Ну от з якого дива він називається з тих часів саме трамваєм? Чому ж не велосипед?

Кілька років у межах телеканалу, який не всі дивляться. Гадаєте, якщо десь там на Іспанію казатимуть Еспанія, то вся Україна зразу так і заговорить? Кількох років недостатньо для таких глобальних змін.

Не казатиме, але цілком може розуміти. «Автівка» кажуть не лише на СТБ.

У цій пісні ця змичка аж надто чітка. Крім того, дві голосні вимовляються з різною тональністю — на «а» тон знижується.

Але чи потрібно нам таке добро в мові?

«Макіяж» — чітко чується «ія». У багатьох словах (марсіянин, індіанець, діаспора), схоже, сформувалась алофонія. Так, під впливом російської, але «де моя машина часу?!»

Дійсно, «макіяж» мабуть таки вимовляється як пишеться... як і в російській.

Насправді є мінімум три випадки:
1) іа/ія переходить у я й майже ніколи не вимовляється так, як пишеться (маніяк, матеріал).
2) іа/ія  переходить в іа чи ія, в залежності від варіанту мови. Саме тут не має значення, як писати.
3) ія вимовляється як ія завжди (макіях, мафія, діяльність).
Якби автором правопису був я, в першому випадку запис став би фонетичним (маньяк, матер'ял), у другому — «іа», щоб не плутати з третім, де може бути лише «ія».

Ви йдете шляхом «легко читати», «складно писати». Чи вимова «матеріал», «маніяк» є гіперизмом? У нормальних мовах первинною буває усна форма. Як же відрізнити всі ті категорії? А ніяк їх не відрізняти — писати собі однаково й не морочити голову. PS: Я ж кажу, нема постійного «ія», усе одно йот може зникати, особливо якщо там нема наголосу.

Дехто й бере, так і не засвоївши всіх тонкощів їх вживання.

А тут детальніше.

Це так, але якщо слово «лікарня» зрозуміле всім, а «шпиталь» обмежується західним регіоном, було б логічніше надавати перевагу розповсюдженішому варіанту, залишивши діалектизмові роль другорядного синоніма. Дехто з дитинства знає слово «мукá» — то що, забудьмо «борошно»?

Я не розумію, чому треба обов'язково якесь слово забувати? Ну що за розмови: або одне лишимо або інше... лишати треба обидва слова.

Взагалі, мені здається, -у в закінченнях на місці нормативного -а не обмежується назвами міст. Це одне з найважчих правил — ймовірно, через те, що наполовину списане з російського й спирається більше на теорію, ніж на практику. Можливо, для ряду слів узагалі варто було б подвійну норму запровадити.

В інших випадках помилки несистемні. Якщо якесь слово має нетипове закінчення для своєї категорії — то помилки частішають, якщо типове — рідшають. З містами ж народна мова доволі добре дотримується Правопису-1928.

Об'єктивно «зворотній» поширеніше, ніж «зворотний». Також існує думка, що природний і природній, зворотний і зворотній мають різні значення. Можливо, це залишок застарілої норми, яка все ще зберігається в мовній практиці. Застаріла норма — теж норма.

Коли й звідки вони взялися? От народний/народній було подвійним. У старих словниках «прирлний» поширеніше, а слова «зворотній» (на відміну від «зворотний») //r2u.org.ua не знає зовсім.

А жаль. Замість стилістично багатої літературної мови формується якийсь абинеросійський одностиль.

Хоч акушерка хоч пупорізка — стиль один.

Гадаю, не варто прискорювати цей процес. ЯЯПП, в ідеалі, літературна мова стала б ближчою до тієї діалектеої групи, яка так і хоче відірватись (Схід, у даному випадку, має хисткішу мовну ситуацію, ніж Захід). Можливо навіть, варто було б додати в словники й деякі розповсюджені русизми, а не воювати з суржиковими вітряками. З іншого боку, мову слід було б очистити від невластивих їй фонетичних явищ (ну справді, якщо російська мова вєкає, англійська Ѳекає, а в'єтнамська має шість тонів, не пхати ж усе це в українську?)

Та треба просто внормувати українську російську. А невластиві фонетичні явища таки викинути.

[Python]

Мабуть звідти ж звідки й хрін/хрону.

Схоже, що так. Лишається з'ясувати, чи збереглося незмінне «і» на місці «ѣ» у діалектному «медвідь».

Правило все одно непридатне, через наявність в українській мові неетимологічних чергувань, або занепад етимологічних. Там іще є Рєшєтіха й Рєшєтніково — таке й у страшному сні не насниться. А молдовське Бєльці?

Це все добре, але при фонетичній передачі єкання буде всезагальним. То що ж Ви пропонуєте замість цього правила?

Ніяку мову нічим не засмітили. Це варваризми. Прізвища українців треба довести до розуму, а прізвища іноземців асимілювати не обов'язково.

Ну як необов'язково? Так чи інакше, вони відбуваються: як мінімум, зникає акання, та й послідовності Cє неможливі навіть у західних запозиченнях. Я б не сказав, що за нинішніх правил російські прізвища та топоніми при засвоєнні їх українською мовою зазнають більших змін, ніж англійські чи французькі.

Я ж кажу: ми користуємось, а не боремося проти.

Але слова «росіянізм» і «викорінюймо» надто міцно пов'язані між собою.

Вони мають різні наголоси. На машину ми кажемо авто́, на автоматичний режим а́вто.

Але майже ніколи не ставимо наголос. Що заважає омографам змінити наголос і стати повними омонімами, окрім нестабільної усної традиції?

Ті ж складні слова мають побічний наголос на «ав», а не на «то», окрім деяких коротких слів які мають єдиний наголос на «то»: автобус, автограф.

Але «автомайстерня» — це не «автоматична майстерня», як випливає з побічного наголосу, а «майстерня для авто».

Ну от з якого дива він називається з тих часів саме трамваєм? Чому ж не велосипед?

І «велосипед», і «трамвай» було взято в мову разом із поняттями, які вони позначають, розбір їх на складові компоненти в межах української мови неможливий. «Автівка» ж — утворення всередині української мови, а отже, може викликати побічні асоціації. ІМНО, застосування слова «автівка» для авто недостатньо виправдане — поняття вже має декілька назв, тоді як щось інше, можливо, ще не має назви взагалі.

«Автівка» кажуть не лише на СТБ.

Це так. Але навіть у фільмах, трансльованих на СТБ, використання «мови СТБ» не дуже розповсюджене. Цей варіант мови використовується переважно в новинах, тоді як в озвучках фільмів здебільшого використовується звичайна українська мова.

[Python]

Але чи потрібно нам таке добро в мові?

Це добро вже є в мовній практиці. Питання в іншому: чи має існувати зв'язок між живою мовою та наукою, що її вивчає?

PS: Я ж кажу, нема постійного «ія», усе одно йот може зникати, особливо якщо там нема наголосу.

У питомій лексиці це неможливо точно. Що ж стосується міжнародної лексики — як правило, подвійний варіант іа/ія пов'язаний з коливаннями в українських правописах та впливом російської орфографії. Фактично, те ж саме, що з г/ґ та и/і.

Ви йдете шляхом «легко читати», «складно писати».

Так і має бути у будь-якій мові, розвиток якої не обмежився записами етнографів. Так чи інакше, варіант «легко писати, легко читати» придатний лише для фонетичного запису одного окремо взятого діалекту.

[Python]

А тут детальніше.

Перше, що згадується — «я рахую» в значенні «я вважаю», а не «я лічу». Результат буквального перекладу російського «я считаю». Подібні заміни можуть бути результатом не лише перекладу з російської, а й невмілого застосування архаїзму чи діалектизму.

Я не розумію, чому треба обов'язково якесь слово забувати? Ну що за розмови: або одне лишимо або інше... лишати треба обидва слова.

Безумовно. Але чомусь нині модно лишати малопоширене слово, а викидати найрозповсюдженіше. Тим більше ,незрозуміло, навіщо проводити заміну там, де слово «лікарня» є частиною офіційної назви закладу.

З містами ж народна мова доволі добре дотримується Правопису-1928.

Але відродження норм цього правопису розпочали з досить суперечливих питань: закінчення -и в іменниках ІІІ відміни, перезапозичення слів з тетою та ін. До відмінювання ІІ відміни справа так і не дійшла — проєкт-99, перевантажений нормами, далекими від мовних реалій кінця ХХ ст., так і не було прийнято.

Коли й звідки вони взялися? От народний/народній було подвійним. У старих словниках «прирлний» поширеніше, а слова «зворотній» (на відміну від «зворотний») //r2u.org.ua не знає зовсім.

Мені самому цікаво. На жаль, не маю вдосталь інформації на цю тему — зокрема, невідомо, чи було колись нормативним семантичне розмежування слів природний/природній, зворотний/зворотній.

Хоч акушерка хоч пупорізка — стиль один.

Не повірю, поки не побачу хоч один документ (довідку, резюме та ін.) зі словом «пупорізка».
Стилі різні: одне з цих слів у наш час досить важко сприймати без сміху.

Та треба просто внормувати українську російську. А невластиві фонетичні явища таки викинути.

Українська російська мова рано чи пізно зблизиться з українською (чи просто витіснить її), але нас цікавить саме розмовна українська мова, яку ми навіщось записуємо до суржику. Безумовно, суржик може бути засобом русифікації, але лише в одному випадку: якщо носії цього варіанту української мови не вважають його варіантом української. Якщо людина бачить, що її мова має надто мало спільного з «правильною» українською мовою, насаджуваною телебаченням, то чому вона стане підганяти свій суржик під нововинайдений стандарт, а не просто перейде на російську?

[Donkey]

Мені більше подобається відмінюване áвто, ніж невідмінюване автó. (Польсько-німецький варіант проти російсько-французького?)
Автівка -- це авто, до якого причепили "ніжки" для відмінювання, бо мова уникає невідмінюваних слів (мені так здається).

[Python]

Автівка  -- це авто, до якого причепили "ніжки" для відмінювання, бо мова уникає невідмінюваних слів (мені так здається).

Продовжуючи цю логіку, в українській мові мають бути такі слова, як метрівка, кінівка, панівка, ледівка, резюмівка, менівка... «У менівці кафівки-їдальні була рагівка з кроля».

[Donkey]

Продовжуючи цю логіку, в українській мові мають бути такі слова, як метрівка, кінівка, панівка, ледівка, резюмівка, менівка... «У менівці кафівки-їдальні була рагівка з кроля».

Не так радикально, але тенденція існує. Кафе можна замінити на кав'ярню (в ґуґлі пошук "у кав'ярні" дає в 30 разів більше результатів, ніж "у кафе"). Метро і кіно рано чи пізно будуть відмінюватись. Від пані є розмовні форми "паня" та "панія". Від меню (в комп'ютерних програмах) є "менюшка", і так далі....

[Python]

Не так радикально, але тенденція існує.

Також існує і тенденція до злиття відмінків. Приклад: слова середнього роду на -я (життя, здоров'я, щастя та ін.), де Н.одн. = Р.одн. = З.одн. = Н.мн., а також О. одн. = Д. мн. Інший приклад: закінчення -і в суржику на місці нормативних -і та -и: креветкі = креветки, креветці. Практично нема слів, де всі 7 відмінків мають по одній унікальній формі для однини й множини.

[Drundia]

Схоже, що так. Лишається з'ясувати, чи збереглося незмінне «і» на місці «ѣ» у діалектному «медвідь».

Та яка різниця? Дореволюційна російська орѳографія писала ять, етимологи такої самої думки.

Але слова «росіянізм» і «викорінюймо» надто міцно пов'язані між собою.

Проблема росіянізмів не в тому що вони росіянізми.

Але майже ніколи не ставимо наголос. Що заважає омографам змінити наголос і стати повними омонімами, окрім нестабільної усної традиції?

А що заважає повній гомонімії наприклад у словах замок і замок?

Але «автомайстерня» — це не «автоматична майстерня», як випливає з побічного наголосу, а «майстерня для авто».

А от і справді, чому «автомайстернія» — не «автоматична майстерня», а «автівкова майстерня»?

«Автівка» ж — утворення всередині української мови, а отже, може викликати побічні асоціації. ІМНО, застосування слова «автівка» для авто недостатньо виправдане — поняття вже має декілька назв, тоді як щось інше, можливо, ще не має назви взагалі.

Синоніми = добре.

Це так. Але навіть у фільмах, трансльованих на СТБ, використання «мови СТБ» не дуже розповсюджене. Цей варіант мови використовується переважно в новинах, тоді як в озвучках фільмів здебільшого використовується звичайна українська мова.

Та теж усяке буває. Субтитри часами нагадують підзабуті слова, інколи можна поставити «зачот».

А тут детальніше.

Перше, що згадується — «я рахую» в значенні «я вважаю», а не «я лічу». Результат буквального перекладу російського «я считаю». Подібні заміни можуть бути результатом не лише перекладу з російської, а й невмілого застосування архаїзму чи діалектизму.

Ми взагалі-то розмовляли про невдалі запозичення з мови СТБ.

Але відродження норм цього правопису розпочали з досить суперечливих питань: закінчення -и в іменниках ІІІ відміни, перезапозичення слів з тетою та ін. До відмінювання ІІ відміни справа так і не дійшла — проєкт-99, перевантажений нормами, далекими від мовних реалій кінця ХХ ст., так і не було прийнято.

Чому ж не дійшла? У проєкті Рим нормований з «-у», паралельна розмовна норма засвідчена для низки міст. Для тети там пропонується подвійна норма, а отзакінчення -и навіть Ющук критикував.

Не повірю, поки не побачу хоч один документ (довідку, резюме та ін.) зі словом «пупорізка».
Стилі різні — одне з цих слів у наш час досить важко сприймати без сміху.

Це ж про «Замість стилістично багатої літературної мови формується якийсь абинеросійський одностиль». Зараз для цього поняття є стилістично нейтральне «акушерка», якщо його замінити таким самим єдиним «пупорізка», то ніякого збіднення мови від цього не відбудеться.

Українська російська мова рано чи пізно зблизиться з українською, але нас цікавить саме розмовна українська мова, яку ми навіщось записуємо до суржику. Безумовно, суржик може бути засобом русифікації, але лише в одному випадку: якщо носії цього варіанту української мови не вважають його варіантом української. Якщо людина бачить, що її мова має надто мало спільного з «правильною» українською мовою, насаджуваною телебаченням, то чому вона стане підганяти свій суржик під нововинайдений стандарт, а не просто перейде на російську?

Ну звісно зблизиться, але по-чесному ніхто не знає наскільки вона ближча до української в порівнянні з літературною російською. Сама Фаріон у цій книженції пише що запозичень усього 6%, а зміни стосуються лише частини слів, і то — доволі невеликі. Норма й так має певні розбіжності з живою мовою.

[Drundia]

Продовжуючи цю логіку, в українській мові мають бути такі слова, як метрівка, кінівка, панівка, ледівка, резюмівка, менівка... «У менівці кафівки-їдальні була рагівка з кроля».

У менюшці кав'ярні була раґушка з кроля. А поляки своє «пані» винятково відмінюють як звичайний м'який іменник жіночого роду. Не розумію чому ми не можемо відмінювати його як «паня», тільки в називному відмінку однини вживати «пані».

Також існує і тенденція до злиття відмінків. Приклад: слова середнього роду на -я (життя, здоров'я, щастя та ін.), де Н.одн. = Р.одн. = З.одн. = Н.мн., а також О. одн. = Д. мн. Інший приклад: закінчення -і в суржику на місці нормативних -і та -и: креветкі = креветки, креветці. Практично нема слів, де всі 7 відмінків мають по одній унікальній формі для однини й множини.

Та яка тенденція, там практично чисті фонетичні перетворення й усунення надлишкових зразків відмінювання. А випадків коли смислорозрізнювання покладене на однакові форми — одиниці. Оті середнього роду на -я, а також є ще проблеми в збігу називного й знахідного для деяких іменників: Любов Іваненко бачить Любов Петренко.

[Python]

У менюшці кав'ярні була раґушка з кроля.

Гаразд, чому тоді «автівка», а не «автушка»?

а також є ще проблеми в збігу називного й знахідного для деяких іменників: Любов Іваненко бачить Любов Петренко.

Також є тенденція до аналітизації цієї конструкції: (хто?) Любов Іваненко бачить (кого?) Любов Петренко.

А випадків коли смислорозрізнювання покладене на однакові форми — одиниці.

Кількість таких випадків зростатиме. Зокрема, потенційним кандидатом на злиття є закінчення -и та -і різних відмінкових форм: з одного боку, ми бачимо тенденцію до ікання в суржику, з іншого — проєкт-99 пропонує розширити икання, що, в кінцевому підсумку, може призвести до втрати різниці між закінченнями -и та -і, котрі можуть стати свого роду маркерами розмовності/літературності.

[Python]

Та яка різниця? Дореволюційна російська орѳографія писала ять, етимологи такої самої думки.

З одного боку — так, але, з іншого, якщо в українському відповіднику відбувся перехід ѣ->е, то можна цей процес поширити й на споріднені російські запозичення.

Проблема росіянізмів не в тому що вони росіянізми.

Однак, нині прийнято ставитись до них як до проблеми.

А що заважає повній гомонімії наприклад у словах замок і замок?

Скажімо, відсутність збігів наголосів у споріднених з ними словах. А також відсутність видимого зв'язку між цими словами.

А от і справді, чому «автомайстернія» — не «автоматична майстерня», а «автівкова майстерня»?

Тому що áвто(мобíльна) майсте́рня. Або ж побічний наголос зміщується під впливом головного (так само, кінó+мехáнік = кíномехáнік).

Синоніми = добре.

Як правило, навіть синоніми мають невеликі розбіжності між собою (прив'язка до різних стилів, додаткові значення та ін.) Саме знання цих тонкощів і є ознакою високого рівня володіння мовою. Синонімія ж сама по собі — не добре й не погано, це просто особливість мови. Широкий асортимент синонімів зручний для віршування, але розбіжності між синонімами створюють труднощі при перекладі чи вивченні мови.

Чому ж не дійшла? У проєкті Рим нормований з «-у», паралельна розмовна норма засвідчена для низки міст. Для тети там пропонується подвійна норма, а отзакінчення -и навіть Ющук критикував.

Але суперечливі пункти проєкту завадили впровадженню й корисних змін. Що ж стосується слів з тетою/фітою, запровадження подвійної норми тут не має за собою глибокої традиції. «Теби» й «міт» не прижились, як і «вівліофіка» — просто є два шляхи запозичення слів, кожен з яких вносить свої зміни, хоча в межах української мови можливе навіть паралельне існування варіантів одного слова з тетою та фітою, що мають різне значення.

Це ж про «Замість стилістично багатої літературної мови формується якийсь абинеросійський одностиль».

«Одностиль» більше стосувався тенденції до вилучення таких слів, як «в'язниця» й «лікарня», та заміни їх словами іншого стилістичного забарвлення — «шпиталь» і «буцегарня». Чому вилучатися стала питома лексика — незрозуміло.

Зараз для цього поняття є стилістично нейтральне «акушерка», якщо його замінити таким самим єдиним «пупорізка», то ніякого збіднення мови від цього не відбудеться.

Якщо. Така заміна у наш час неможлива — щонайбільше, вона зміцнить позиції російської мови в українській медицині, адже медичні терміни, які Ви тут пропонуєте вилучити, більш звичні для пересічного українця, ніж «пупорізка», «зубар» та ін., котрі, попри свою інтуїтивну зрозумілість, сприймаються як насмішка над мовою.

[Drundia]

Це все добре, але при фонетичній передачі єкання буде всезагальним. То що ж Ви пропонуєте замість цього правила?

Можна поставити таки суцільне «е», можна піти за можливістю пом'якшення в українській мові, тоді після одних приголосних буде «е», після інших — «є». Те саме треба для західнослов'янських, де буває протиставлення м'яких і твердих приголосних перед «е».

Ну як необов'язково? Так чи інакше, вони відбуваються: як мінімум, зникає акання, та й послідовності Cє неможливі навіть у західних запозиченнях. Я б не сказав, що за нинішніх правил російські прізвища та топоніми при засвоєнні їх українською мовою зазнають більших змін, ніж англійські чи французькі.

Пє неможливо в західних запозиченнях через відсутність пом'якшення перед «е» в тих самих західних мовах. Усі слов'янські мови потрохи тяжіють до твердої передачі приголосних перед «е» в західизмах.

Це добро вже є в мовній практиці. Питання в іншому: чи має існувати зв'язок між живою мовою та наукою, що її вивчає?

Якщо повинен бути зв'язок то треба врешті зробити висновки що зазвичай там вимовляють висхідні дифтонги.

У питомій лексиці це неможливо точно. Що ж стосується міжнародної лексики — як правило, подвійний варіант іа/ія пов'язаний з коливаннями в українських правописах та впливом російської орфографії. Фактично, те ж саме, що з г/ґ та и/і.

Що значить неможливо? Ну був йот і загув. А в чужих словах наприклад багато хто каже «Нокіа», але ту саму «Нокію» відмінює. Власні слова рухаються туди ж, бо ніхто їх насправді не відрізняє від чужих.

Гаразд, чому тоді «автівка», а не «автушка»?

«Автошка», воно -ха, -ша, -шка.

Я думаю, що автівка утворено практично так само як фотка. Інша справа що перед наростком -к- ніби був єр, сполука -вт- теж повинна б мати єр, у слові «автка» відчувається якась неприродність (бо два слабких єри підряд неможливі), тому туди вліз поширений наросток -ів-, особисто я люблю саме його вставляти якщо трапляється така неприродність.

Також є тенденція до аналітизації цієї конструкції: (хто?) Любов Іваненко бачить (кого?) Любов Петренко.

Безперечно, такі фрази зазвичай мають «звичайний» порядок слів, але в деяких випадках порядок може мінятися.

Кількість таких випадків зростатиме. Зокрема, потенційним кандидатом на злиття є закінчення -и та -і різних відмінкових форм: з одного боку, ми бачимо тенденцію до ікання в суржику, з іншого — проєкт-99 пропонує розширити икання, що, в кінцевому підсумку, може призвести до втрати різниці між закінченнями -и та -і, котрі можуть стати свого роду маркерами розмовності/літературності.

Здрасьте! І/и вже не розрізняються в мішаній і м'якій групах, і вони проблемними іменниками не є. Ми знаємо що хтось (Н) може зробити щось (З) комусь (Д) чимсь (О). Але треба зважати на те що суб'єктами зазвичай бувають лише істоти, істоти (окрім третьої відміни) мають різні форми Н і З, тоді як З, Д, О розрізняються для всіх іменників. М і Д не протиставляються. Р може протиставлятися Д, але тоді ж замість Р можна вживати З. Система доволі красиво розрізнює майже все що треба. От до речі щоб уникати ситуації з панями Любов'ями, треба відмінюване «пані», тоді можна сказати «Пані Іваненко бачить паню Петренко». А в третій відміні закінчення -и нелогічно ще й тому що по суті там нема твердих іменників.

[Python]

А в третій відміні закінчення -и нелогічно ще й тому що по суті там нема твердих іменників.

Хоча етимологічно воно більш виправдане, ніж поширеніше в наш час -і.

Але треба зважати на те що суб'єктами зазвичай бувають лише істоти, істоти (окрім третьої відміни) мають різні форми Н і З, тоді як З, Д, О розрізняються для всіх іменників.

Схоже, що чи не єдиний відмінок, який не змішується з іншими — орудний (та й то, можливе співпадіння його з давальним множини). Називний/знахідний розрізняються більше за порядком у реченні, ніж за формою. В інших випадках відмінок іменника можна визначити або з контексту, або за узгодженим з ним прикметником, або ж замінити безприйменникову форму прийменниковою (любов питає ніч — любов питає у ночі). ЯЯПП, можна було б легалізувати окрему форму для орудного відмінку в таких невідмінюваних слів, як авто чи метро, для випадків, коли інші способи визначення відмінку неможливі («Я дістався метрóм», але «Кияни пишаються київським метро»). Втім, у цьому нема великої необхідності.

Здрасьте! І/и вже не розрізняються в мішаній і м'якій групах, і вони проблемними іменниками не є.

У наш час поширеною є помилка заміни -і на -и в закінченнях мішаної групи. Інша річ, ця проблема не є критичною для розуміння.

[Python]

Можна поставити таки суцільне «е», можна піти за можливістю пом'якшення в українській мові, тоді після одних приголосних буде «е», після інших — «є». Те саме треба для західнослов'янських, де буває протиставлення м'яких і твердих приголосних перед «е».

У російській [Сэ] спостерігається переважно в запозиченнях і здебільшого не протиставляється м'якому варіанту. Звичайно, найпростіше було б передавати російське е українським е після приголосних та є на початку складу.

Якщо повинен бути зв'язок то треба врешті зробити висновки що зазвичай там вимовляють висхідні дифтонги.

Там може бути дифтонг, йотація, змичка — в залежності від варіанту вимови. Який варіант вживається найчастіше? Треба проводити статистичні дослідження.

Що значить неможливо? Ну був йот і загув. А в чужих словах наприклад багато хто каже «Нокіа», але ту саму «Нокію» відмінює. Власні слова рухаються туди ж, бо ніхто їх насправді не відрізняє від чужих.

Зникнення йота відбувається під впливом графіки (російської чи західної). До самостійної втрати йотації справа ще не дійшла: у нас нема поганого зразка для наслідування. Подіа, повіа, акціа, росіани — хіба так хтось говорить?

Я думаю, що автівка утворено практично так само як фотка. Інша справа що перед наростком -к- ніби був єр, сполука -вт- теж повинна б мати єр, у слові «автка» відчувається якась неприродність (бо два слабких єри підряд неможливі), тому туди вліз поширений наросток -ів-, особисто я люблю саме його вставляти якщо трапляється така неприродність.

-ів- має вираженішу змістотворчу функцію, ніж димінутивні суфікси.

[Drundia]

З одного боку — так, але, з іншого, якщо в українському відповіднику відбувся перехід ѣ->е, то можна цей процес поширити й на споріднені російські запозичення.

Можна, але правило дурне.

Однак, нині прийнято ставитись до них як до проблеми.

Проблема в постійних безладних малопотрібних запозиченнях, росіянізми тут не виняток.

Скажімо, відсутність збігів наголосів у споріднених з ними словах. А також відсутність видимого зв'язку між цими словами.

Тобто автам загрожує доля лікарських?

Тому що áвто(мобíльна) майсте́рня. Або ж побічний наголос зміщується під впливом головного (так само, кінó+мехáнік = кíномехáнік).

Але кінолог — зовсім не фахівець з кінематографа.

Синонімія ж сама по собі — не добре й не погано, це просто особливість мови.

Синоніми — багатство мови, а це точно добре

Але суперечливі пункти проєкту завадили впровадженню й корисних змін. Що ж стосується слів з тетою/фітою, запровадження подвійної норми тут не має за собою глибокої традиції. «Теби» й «міт» не прижились, як і «вівліофіка» — просто є два шляхи запозичення слів, кожен з яких вносить свої зміни, хоча в межах української мови можливе навіть паралельне існування варіантів одного слова з тетою та фітою, що мають різне значення.

Ну вони ж не усувають «Фіби» й «міф». Давно це було, у словник не заглядав, на релігійній термінології знаюся погано, так от у WOWці отой посох Anathema я для себе рідною мовою називав «Анате́ма». От воно й дивно, малознані слова чомусь не можуть перезапозичити...

Якщо. Така заміна у наш час неможлива — щонайбільше, вона зміцнить позиції російської мови в українській медицині, адже медичні терміни, які Ви тут пропонуєте вилучити, більш звичні для пересічного українця, ніж «пупорізка», «зубар» та ін., котрі, попри свою інтуїтивну зрозумілість, сприймаються як насмішка над мовою.

Ну пупорізка може й погана, а «зубар» — доволі добре. Он ми в жарт зубарів називали не зубними лікарями, а зубастими. Правда від таких жартів вони лише страшнішими стають.

Хоча етимологічно воно більш виправдане, ніж поширеніше в наш час -і.

Хто його знає наскільки воно виправдане. У м'яких і мішаних іменниках і іже і ять давали «і». У числівниках усюди «збереглося» «и», іменники такої послідовності не виявили.

Схоже, що чи не єдиний відмінок, який не змішується з іншими — орудний (та й то, можливе співпадіння його з давальним множини). Називний/знахідний розрізняються більше за порядком у реченні, ніж за формою. В інших випадках відмінок іменника можна визначити або з контексту, або за узгодженим з ним прикметником, або ж замінити безприйменникову форму прийменниковою (любов питає ніч — любов питає у ночі). ЯЯПП, можна було б легалізувати окрему форму для орудного відмінку в таких невідмінюваних слів, як авто чи метро, для випадків, коли інші способи визначення відмінку неможливі («Я дістався метрóм», але «Кияни пишаються київським метро»). Втім, у цьому нема великої необхідності.

Співпадіння... співпадають речі яких хтось співкидає... Хто сказав що називний/знахідний більше розрізняються за порядком? Коли форми очевидні то ніякої ролі порядок не грає. А орудний відмінок — річ цікава, для всіх нормальних іменників середнього роду орудний=називний+«м». У Правописі-1928 виняткова форма «радіом», а на одному телеканалі не так давно сказали «відео-відеом» — у такій сполуці з невідмінюваними словами ніяк. Думаю просто нормальні мовні конструкції потрохи перемагають штучну невідмінюваність, деякі слова вже поширюються як відмінювані, очевидно що рано чи пізно треба леґалізувати їхню відмінюваність як уже зроблено з пальтом і ситром.

У російській [Сэ] спостерігається переважно в запозиченнях і здебільшого не протиставляється м'якому варіанту. Звичайно, найпростіше було б передавати російське е українським е після приголосних та є на початку складу.

Це теж вихід. Але навіщо викривляти вимову коли є кілька м'яких приголосних, а деякі навіть мають м'які сполучення з «е» в українських словах, і ще деякі мають відповідний потенціял.

Там може бути дифтонг, йотація, змичка — в залежності від варіанту вимови. Який варіант вживається найчастіше? Треба проводити статистичні дослідження.

То чого ж їх ніхто не проводить? От поляки вимовляють приблизно як і ми... і вважають що вимовляють м'який приголосний + йот + голосний, правда дехто ставить під сумнів м'якість приголосного. Але все таки, як практично однакове звучання трактується так по-різному? І як на мене це штучне протиставлення напівголосного й приголосного (і—й (я,ю,є,ї), у—в) розхитує українську вимовну норму, з'являються зашумлені (а-ля рюс) [й] і [в].

Подіа, повіа, акціа, росіани — хіба так хтось говорить?

Буває.

-ів- має вираженішу змістотворчу функцію, ніж димінутивні суфікси.

Я можу пригадати лише роль в утворенні присвійних прикметників. Він також доволі продуктивно виступає в складних суфіксах. Але якусь змістотворчу функцію при творенні іменників?