а нерідко й втрачає вибух
звучить або дуже схоже на «дж», або взагалі ідентично.
Узагалі? Тоді це навіть не џ вийде, а "ж" (тим паче, коли місце творення однакове з "ш").
Тоді складна вимова - африката џ і "ш" опісля. Два ріжні шиплячі підряд. Тойді для її полегшення проґресивна дисиміляція ш->ч цілком закономірна
Що ж тут складного?
А роздільне «дж» це як? А як швидко його треба вимовляти?
Я не вимовляю звичайний зубний «д» у слові «швидше», хоча якщо захочу, тоді там звучить окремо «д», окремо «ш», але звідки там «ж» може з’явитися? І чого язик має зсуватися до піднебіння, коли він там має бути з самого початку?
Коли зімкнення й фрикація в різних місцях — це вже не африката. Це мабуть таки [дш].
У тім то й річ, коли не намагаюся вимовити сполуку џш, а просто вимовляю слово, як звик, то виходить африката, з першою дзвінкою і другою глухою частиною. Тобто не џ і не ч Або, як то написано у транскрипції - з зубним д.
Як переважно вимовляєте Ви
[швичче]
А ще частіше "скоріше"
[ч] твердий чи пом'якшений?
А "скорше" - ні?