Печать

Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь. 1 час 1 день 1 неделя 1 месяц Навсегда Войти

[Pere]

Основывать институт. Мы что сделаем?

Як варіант, я б сказав: "Нами будет основан институт"

Я про активну конструкцію.

Та я зрозумів. Але ж не завжди можеться як хочеться.
Десь розбиралась ситуація про спонукальну довершену форму дієслова "відповідати". Тобто - як перекласти українською "Ответь мне!". Тільки не "Отвечай!", а саме "Ответь!"

Заснуємо = учредим
Ответь мне! = відповіси мені!

[Python]

Ответь мне! = відповіси мені!

Ні. "Відповіси" є формою майбутнього часу, а не наказовою формою. Правильний переклад - "Дай мені відповідь!".

[Pere]

Ответь мне! = відповіси мені!

Ні. "Відповіси" є формою майбутнього часу, а не наказовою формою. Правильний переклад - "Дай мені відповідь!".

З погляду літературної української - безсумнівно.

Проте у розмовній практиці з «відповісти», «розповісти» таки бува утворюють «відповіси», «розповіси» у сенсі наказу. Бо нормативне «дай відповідь» хоча й важко, але можна собі уявити у типовій неформальній розмові пересічних українців, а от «дай розповідь» - то вже занадто.
По-моєму це логічно. Наприклад майбутній час як тут «ти розповіси мені про нього. Зрозуміла!?» вже набуває чіткого відтінку наказовості. І наступний крок - «розповіси мені про нього все!» виглядає природнім (принаймні на мою думку). 

[Letizia]

Проте у розмовній практиці з «відповісти», «розповісти» таки бува утворюють «відповіси», «розповіси» у сенсі наказу. Бо нормативне «дай відповідь» хоча й важко, але можна собі уявити у типовій неформальній розмові пересічних українців, а от «дай розповідь» - то вже занадто.

Я, наприклад, у розмовній практиці весь час чую розповідж/розповіж - мабуть, аналогія до їсти - їж. Але це, звичайно, не літературна норма.

[Pere]

Я, наприклад, у розмовній практиці весь час чую розповідж/розповіж - мабуть, аналогія до їсти - їж. Але це, звичайно, не літературна норма.

Цілком згоден.
Цікаво наскільки можливо вживати такі наказові  …ідж/іж/іси у діалогах у літературному творі - чи сприйматимуться вони як цілковиті діалектизми, чи як звичайна неформальна мова? Зрештою наказова форма здебільшого притаманна саме діалогам.

[Pere]

Це я до того міркування, що форми на зразок «дай відповідь» часто-густо немов суперечать меті якій мусить служити наказ «зроби!». Віддаючи такий наказ ми в першу чергу шукатимемо виняткової стислості, чіткості, зрозумілості, точності, а ще різкості задля більшого впливу на того, кому наказуємо. Отже одне слово завжди матиме верх над двома.

Свого часу я читав про дослідження, що узалежнювало успіх тактичних бойових дій від здатності мов якими ведеться бойове спілкування (накази, рапорти, доповіді, оцінки становища на полі бою) найкоротше і найвиразніше передавати його смислове навантаження. Наприклад, ведення артилерійського вогню, якщо моя мова потребує вдвічі довшого часу на команди та підтвердження щодо відкриття, корекцій, перезаряджання та припинення вогню аніж мова мого супротивника, вірогідно, впродовж певного відрізка часу, він встигне вистріляти більше набоїв від мене, і, внаслідок, ворожа щільність вогню буде вищою за нашу, а це один з вирішальних факторів перемоги.

[Letizia]

Цілком згоден.
Цікаво наскільки можливо вживати такі наказові  …ідж/іж/іси у діалогах у літературному творі - чи сприйматимуться вони як цілковиті діалектизми, чи як звичайна неформальна мова? Зрештою наказова форма здебільшого притаманна саме діалогам.

Я не відчуваю цього як регіоналізм, хоча мушу визнати, що не пам'ятаю, чи чула я щось таке від людей з Центральної чи Східної України. Хоч таке в мові і побутує, але воно на письмі виглядає дивно, а отже навряд чи хтось з письменників (навіть "неформатних") його колись вживав.

Утім, згадала, що в розмовній мові переважно використовують "розповідай" навіть для доконаного виду.

[Letizia]

Свого часу я читав про дослідження, що узалежнювало успіх тактичних бойових дій від здатності мов якими ведеться бойове спілкування (накази, рапорти, доповіді, оцінки становища на полі бою) найкоротше і найвиразніше передавати його смислове навантаження. Наприклад, ведення артилерійського вогню, якщо моя мова потребує вдвічі довшого часу на команди та підтвердження щодо відкриття, корекцій, перезаряджання та припинення вогню аніж мова мого супротивника, вірогідно, впродовж певного відрізка часу, він встигне вистріляти більше набоїв від мене, і, внаслідок, ворожа щільність вогню буде вищою за нашу, а це один з вирішальних факторів перемоги.

Мабуть це також залежить від того, наскільки войовничий цей народ    Думаю, в кожній мові існує якийсь короткий варіант наказів. Наприклад, ми кажемо "Стій!", коли коректніше було б "Зупинись", але перше коротше.

[Pere]

Я не відчуваю цього як регіоналізм, хоча мушу визнати, що не пам'ятаю, чи чула я щось таке від людей з Центральної чи Східної України. Хоч таке в мові і побутує, але воно на письмі виглядає дивно, а отже навряд чи хтось з письменників (навіть "неформатних") його колись вживав.

Хтось таки вжив мабуть і в літературі. Я з Центрально-Східної України, в нас «відповіж» ніколи не чув (зате чув «іси», навіть казали були «попоїси» у сенсі «попоїж». А втім у нас і «у ведрові» кажуть і всяке подібне). Але така наказова форма мені все-таки знайома. Думаю, що бачив її у галицькій літературі (переважно спогадах та публіцистиці, мабуть) виданій на еміграції. Знаєте, тієї повоєнної хвилі. Тому підсвідомо вважав, що ця мовна риса притаманна саме галицькій (можливо міській) говірці. Та як на мене форма непогана, могла б колись і до Правопису потрапити. Чом ні?

Мабуть це також залежить від того, наскільки войовничий цей народ

О, в тій статті окрему увагу було приділено російській системі команд, вона виявилася винятково ефективною і стислою, одночасно добре шифрованою . Типовий приклад «збий оту ху…вину». Можна жартувати, але цей стиль справді їм допомагав в управлінні боєм у Другій світовій. Надто приймаючи до уваги тодішню традиційну слабкість та недосконалість радіозасобів у рад. війську.

Обратите внимание: Данное сообщение не будет отображаться пока модератор не одобрит его.

Имя: