"закін" як "нарід" ?

[Dana]

ЕСУМ наводить «біг мене побий», «біг мені допоможи».

А приклади вживання там є?

[engelseziekte]

А приклади вживання там є?

Нема, тільки етимології.

[Zavada]

У Львові казали (або й ще кажуть) Біг. Звідти бігме < Біг мені свідок.

ЕСУМ наводить «біг мене побий», «біг мені допоможи».

Слово утворене лексико-синтаксичним способом (у результаті стягнення двох слів в одне) від "БОГ ЙМЕ" (тобто МАЄ ВІРУ, ВІРИТЬ СКАЗАНОМУ)  ??
Вікісловник
http://uk.wiktionary.org/wiki/бігме
-----------
Клинописний знак, який прочитується як ме, шумерологи до сьогодні не можуть збагнути: не знають ні його етимології, ні значення. Оскільки цей знак стоїть поруч зі знаком "таблички", то загалом науковці прочитують їх як "таблички Ме". Насправді це шумерське слово означає знання. Порівняймо українські відповідники: бігме - бог знає, відьме - та, що відає знаннями, мейдан - площа моління, майдан, де людина отримує знання, меса - знання, месія - той, хто сіє знання, менас - мудрець, буквально "знання наші", меценас - тотожне попередньому визначенню, ні бе ні ме - той, що не говорить і не знає нашої (шумерської!) мови, ніх(о)чеме - нікчема, тобто той, хто не хоче отримати знань, німець -той, що не знає нашої мови ...
«Новий світ», №9-10, вересень –жовтень 2011 р.
http://www.ukrainica.org.ua/ukr/content/3075

[Zavada]

ЕСУМ наводить «біг мене побий», «біг мені допоможи».

А приклади вживання там є?

Приклади вживання іменника у книжках:
http://tinyurl.com/ogf446n
----------
Бігматися, -маюся, -єшся, гл. Божиться. Фр. Пр. 36. Та не бігмайся, бо гріх. Шейк.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко :
[url]http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/2053-bighmatysja.html#show_point[/
url]
-------------
Приклади вживання дієслова у книжках:

Як сподівалися, пошукуваного ми там не застали і з нічим вийшли з хати, бо господар бігмався. що не має поняття, де можна віднайти брата.
-------------
Весною заїздив до Тунця його свояк (перекладачем, у прифронтовій зоні), то бігмався , що більшовики вже й одягаються по-старому, як за царя.
------------
Парафіяни ж їжилися-дригоніли під парасолями, цератами, хлорвініловими плівками. Ішли домів лихі, дарма що відправляв молоденький красень Патер, і бігмалися: дощ солоний.
----------
Найішлися такі, що бачили, так бодай говорять ще й бігмаються. Інші сміються.
--------------
І б'єшся в груди, бігмаєшся, на колінах повзаєш, що всю роботу на свої плечі візьмеш, а її, любаску, на руках носитимеш, всі примхи вдовольнятимеш.

[DarkMax2]

чи логічно буде вживати "закін" замість "закон" по аналогіі до "нарід"-"народ" ?

За́кін, -кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли законюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. І. 234, 224.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 48.Закон та закін не тотожні.

За́ко́н, -ну, м.
1) Зародышъ. Конст. у. там його́ й зако́ну нема́. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Конст. у.
2) Законъ. Де ж такий закон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк.
3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Хитрий закон, що не зна ні чорт, ні піп, ні дякон. Посл. Аф. 419. Князь ісповідував православну віру і кріпко тримався свого закону. Стор. МПр. 69. Поховали громадою, як слід, по закону. Шевч. 32. Як раз по нашому закону пред нею шапочку ізняв. Котл. Ен. ІІІ. 56. Ждіть від нас людей по закону увечері. Кв. Драм. 173. в зако́н увести́:
а) Сочетать законнымъ бракомъ. Нехай нас звінчає, та тогді вже явимось до матері. Вона, побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати. Кв. І. 219.
б) Окрестить. Вже три дні, як дитина не хрещена... Не дай, Боже, якого случаю — і вмре не введена в закон. Мир. ХРВ. 23. у зако́н уступи́ти. Вступить въ законный бракъ. Маркев. 114. Cм. еще закін.

Тобто причастя можна назвати закін та закон, але інші значення закону назвати "закін" не можна.
"і вмре не введена в закон" - тобто поза причастям / без причастя.

[Гайди до Байди]

Думка служна, щоб усвідомлювати собі, чому чогось вимовляють. Одначе, це складно на основі теперішнього зросійщення, додатком, де Кремлю вигідно війна в Україні.

Щоб знайти служну відповідь на таке міркування, слід застановляти, що у слові нарід, буває голосівка -і- у закртому складі, вимовляючи її закрито.

Хоч на письмі виглядає подібно, а при іменнику закон вимовляють голосівку -о- відкрито, як у родовому на-ро-ду.

Коли ж вимовляти останній склад у іменнику закон закрито, як "за-кін", то цього звучало хіба як за конем, що б ти уважав прислівником з огріхом, що не написали як "законником", чи так подібно ~:{) Без жарту, цього вимагало б пом'якшення приголосівки -н-. Стараючись вимовляти "закін", легко помічати, що мимовільно хочеш пом'якшати останню приголосівку -н.

Слід брати під увагу, що московське наріччя чи "російська мова", як тепер знічев'я кажуть, походить з штучно-книжної мови, з церковно-слов'янської, не маючи природні правила. Українська, навиворіт, витончилася тисячоліттями на основі природних правил мови, що лише пізніше засмічували з церковно-слов'янізмами.
Цього собі кріпко усвідомлювати, коли хочеш для себи відкривати рідну мову свого народу.

Коли ж вимовляти такий похідний словотвір як у-за-ко-ни-ти, то ясно, що не можна передати на письмі та аж не можна вимовляти "закін".

Правило переходу i/o від закритого до відкритого складу підлягає основному правилу звідки даний словотвір походить, отримавши свого значіння.

Та тут наразі зупиняюся, не збираючись тепера поясняти звідки  походить іменник закон ~:{)

https://twitter.com/HajdyDoBajdy

[Гайди до Байди]

Можу додати щодо таких слів як "СЛОН", то служно запитувати, чому в називному не СЛІН. От, тут природно висловляти  слін та в родовому буває також дуже природно, коли -і- з заскритого складу переходить на голосівку -о- в відкритому складі, вимовляючи -о- відкрито. Та, дійсно, у одних з перших словників так зазначено, що написати в називному СЛІН.

Про словотворчість української мови свідчить і слово "БОҐ", що має в україській мові спражню подобину БІГ, у родовому БОГА. Крізь сполітичене мовознавсто ніхто не помічає, що в українській мові маємо слово ЧОРТ.
От, і не потрібно бути "великим вченим", здогадуючись, що слово БІГ утворено від назви для барви БІЛА та ЧОРТ від назви для для барви ЧОРНА. Та тут зв'язується, що маємо слово ПЕКЛО від пекти

Що в інших "слов'янських" мовах мають книжну подобину БОҐ у називному, походить від того, що через вплив латинської мови на церковно-слов'янську перетворили вихідну приголосівку -Г- на -Ґ-. Чому уникають звук чи звукозміну І/О, виникло, можливо, крізь цю обставину, що звукозміна І/О не особливо українським явищем, а походить від індо-европейської родини мов. І тут навіть викрили в 2003 р., що існувала вже перед(Proto)-індо-евроейська мова, яка на письмі передала звукозміну від закритого до відкритого складу.
Та знаємо, що грецькі говори постали, шутчно відрізняючись від індо-европейського загалу. От, і Рим заснули потомки з індо-европейських мов.
Крізь наполітиченість не помічаємо, що слово ВОЛҐА походить від україснької мови для зазначення вологости, тобто ВОЛОГА. Передаючи слово ВОЛОГА з закритим складом, тоді має воно подобину ВІЛЬГА. Цебто можна вживати ВОЛОГА або ВІЛЬГА. Такий вибір пригодиться при вихідному словотворі, коли вживати ВІЛЬГОРОД, бо "ВОЛОГОРОД" аж таки не звучить, хоч можна ж вживати.
От, тут помітно, що при появі мовних явищ впливає як звучить, тобто милозвучність, а не суто штивність з якихось правил. Та тут маєш одну причину, чому мови, які походять з книжних мов, керуються більше правилами без уваги щодо вимовности, тощо.